7. Імпортна безпека як важлива складова зовнішньоекономічної безпеки

Не останню роль у поглибленні економічної кризи в Україні відіграє сучасна невиважена державна імпортна політика. З огляду на надзвичайно важливе значення цієї політики, вбачається за доцільне ввести таке поняття, як "імпортна безпека". Вона визначається як раціональна товарна та географічна збалансованість імпорту, що позитивно впливає на розвиток національної економіки, захищає внутрішній ринок і національного товаровиробника, сприяє зміцненню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та економічної незалежності України.

Оптимальний обсяг імпорту та його регіональний поділ повинні визначатися для кожного виду товару з урахуванням найважливіших зовнішніх та внутрішніх факторів зовнішньоекономічної діяльності.

Введення імпортного тарифу призводить до збільшення ціни імпортованих товарів, скорочення обсягу імпорту і, як результат, зростання вітчизняного виробництва даного товару.

Щодо нетарифних методів регулювання державою імпорту, то найбільш поширеною формою їх є квотування, яке являє собою обмеження в кількісному або вартісному вираженні обсягу продукції, дозволеної до ввозу в країну за визначений період.

Для забезпечення імпортної безпеки України слід здійснити низку заходів, а саме:

• привести товарну структуру імпорту у відповідність із потребами національної економіки;

• здійснювати географічну диверсифікацію імпорту з метою зменшення ресурсної, фінансової та технічної залежності України;

• вдосконалити чинне законодавство для ефективного регулювання імпорту;

• розробити економічно обґрунтовану систему тарифного регулювання імпорту з метою насичення внутрішнього ринку необхідними товарами;

• законодавчо оформити внесення змін до переліку країн (у бік їхнього зменшення), на які поширюється преференційний режим;

• здійснювати сертифікацію імпортної продукції відповідно до норм міжнародної практики і національного законодавства з метою запобігання ввезенню в Україну недосконалої, застарілої та екологічно небезпечної продукції;

• здійснювати імпорт дефіцитної сировини з метою збереження обмежених власних ресурсів;

• у разі необхідності здійснювати обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних товаровиробників та споживчого ринку.

Насамперед доцільно здійснювати імпорт таких передових технологій, які сприятимуть технічному переозброєнню та модернізації вітчизняної промисловості, припиненню нераціонального імпорту і зростанню експорту високотехнологічної та наукоємної продукції.

Україні в зовнішньоекономічній діяльності особливо слід враховувати географічний фактор. Зокрема, факт надмірної її залежності від Росії, яка є домінуючим постачальником в Україну деяких стратегічних товарів, насамперед критичного імпорту, та споживачем значних обсягів вітчизняної продукції, слід вважати серйозною загрозою національній економічній безпеці.

8. "Відтік капіталу" як одна з істотних загроз економічній безпеці

Виділяють такі причини "відтоку капіталу":

• економічна і політична нестабільність у країні;

• високий рівень інфляції, що обумовлює знецінення капіталу й утруднює його інвестування всередині країни;

• високий рівень оподаткування і здійснення податковою системою переважно фіскальних функцій;

• "відмивання" за кордоном незаконно здобутих доходів;

• слабка державна підтримка приватного бізнесу.

"Відтік капіталу" відбувається, як правило, у грошовій формі і здійснюється двома основними способами:

• шляхом легального переміщення коштів з однієї країни в іншу;

• незаконним шляхом, тобто з порушенням національного валютного і зовнішньоторговельного законодавства.

"Відтік капіталу", як правило, йде з країн, що розвиваються, в яких висока економічна і політична нестабільність, а також наявність можливості протизаконного нагромадження капіталу. Причому "відтік капіталу" спрямований у країни, в яких існує пільгове оподатковування.

"Відтік капіталу" з нашої країни характеризується такими причинами:

• низьким рівнем довіри інвесторів до національної валюти;

• відсутністю сприятливого інвестиційного клімату в Україні, механізму захисту прав власності.

Виділяють такі канали і способи "відтоку капіталу" з України:

• контрабандний експорт — незаконний вивіз валюти, цінностей, антикваріату, зброї, бойової техніки, боєприпасів, кольорових і чорних металів, нафти, нафтопродуктів, газу, вугілля, прокату, хутра, наркотиків тощо;

• офшорний бізнес.

Можна назвати такі основні заходи для подолання цього явища:

• створення сприятливих умов для репатріації вивезеного за кордон капіталу, що можливо при економічному зростанні;

• підвищення заходів митного, валютного і банківського контролю;

• зміцнення довіри до банківської системи і гарантій збереження внесків населення, що припускає концентрацію банківських капіталів у невеликій кількості банків;

Це передбачає необхідність вирішення таких завдань:

• забезпечення політичної стабільності;

• вдосконалення законодавчої бази, спрямованої на здобуття стандартних міжнародних умов для діяльності інвесторів;

• перехід бухгалтерського обліку і звітності підприємств, а також кредитних організацій на міжнародні стандарти, що дасть можливість зробити підприємства України більш "прозорими" для інвесторів;

• гарантія прав власності;

• поліпшення податкової системи в Україні з урахуванням світових стандартів;

• реструктуризація банківської системи і зниження процентних ставок по кредитах.

15