- •Історія виникнення, основні етапи розвитку та сучасний стан гігієни.
- •Гігієнічне значення складових біосфери (атмосфери, гідросфери, літосфери). Екосистеми. Біогеохімічні цикли.
- •1. Гігієнічне значення літосфери
- •2. Гігієнічне значення атмосфери
- •3 . Гігієнічне значення гідросфери
- •Поняття про гігієнічний норматив та принципи гігієнічного нормування.
- •5. Методи консервування харчових продуктів, їх гігієнічна характеристика. Харчові добавки, їх гігієнічна характеристика.
- •2. Особливості харчування осіб старших вікових груп
- •3. Особливості харчування осіб розумової та фізичної праці з різними рівнями емоційного та фізичного навантаження
- •6. Гігієнічний нагляд за харчуванням різних вікових груп, професій, хворих в стаціонарах, оздоровчих закладах. Парентеральне харчування, його гігієнічне обґрунтування.
- •1. Особливості харчування дітей та підлітків
- •4. Особливості дієтичного харчування хворих різними нозологічними формами захворювань
- •7. Методика розслідування професійних захворювань та отруєнь. Попередні та періодичні медичні огляди як заходи їх профілактики.
- •8. Медико-санітарні частини та оздоровчі пункти промислових підприємств, гігієнічні аспекти їх роботи.
- •9. Методи дослідження та оцінка впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я дітей та підлітків, визначення групи здоров’я та фізичного розвитку.
- •10. Методика гігієнічного контролю з організацією фізичного виховання та трудового навчання дітей та підлітків.
- •Основні етапи проведення професійної консультації та професійного відбору
- •Методики прогнозування успішності професійної діяльності
- •Самостійна позааудиторна робота з гігієни
- •Історія виникнення, основні етапи розвитку та сучасний стан гігієни.
- •Використана література:
4. Особливості дієтичного харчування хворих різними нозологічними формами захворювань
З курсу дієтотерапії відомо, що розроблено і науково обгрунтовано 15 рецептур дієт (з варіаціями) для різних нозологічних груп захворювань, які відрізняються набором продуктів та особливостями їх кулінарної обробки.
Особливістю нутрієнтного складу цих дієт є те, що у більшості з них збережено або навіть збільшено до 100-120 г білків, за виключенням таких хвороб як подагра, сечокислий діатез, гломерулонефрит тощо. Кількість жирів та вуглеводів, як правило, зменшено, а мінеральних речовин, мікроелементів, вітамінів – збережено, а при деяких захворюваннях, наприклад інфекційних -частина їх втрачається при впріванні.
Парентеральне харчування – це спосіб введення необхідних організму нутрієнтів безпосередньо в кров, минаючи травлення та резорбцію в шлунково-кишковому тракті. Мета парентерального харчування – введення в організм необхідних нутрієнтів та попередження розпаду білків за рахунок амінокислот, які введені зовні, вуглеводів, жирів.
7. Методика розслідування професійних захворювань та отруєнь. Попередні та періодичні медичні огляди як заходи їх профілактики.
Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання) підлягають реєстрації, обліку та розслідуванню.
Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ України. При необхідності до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, профспілкової організації, членом якої є потерпілий.
У разі виникнення підозри на профзахворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з відповідними документами, перелік яких визначений Порядком встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, на консультацію до головного спеціаліста з профпатології міста, (області).
Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з профпатології області направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ України.
До цих закладів направляються для встановлення діагнозу також хворі, які проходили обстеження в інших науково-дослідних інститутах медичного профілю, що не ввійшли до зазначеного переліку.
Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою державної санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів підприємства, профспілок та Фонду соціального страхування. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.
При вирішенні питання про зв'язок захворювання з умовами праці керуються Переліком професійних захворювань, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2000р, № 1662 та Інструкцією про застосування переліку професійних захворювань, затвердженою наказом МОЗ України, АМН України та Міністерством праці та соціальної політики України від 29.12.2000 р. № 374/68/338.
Відповідальність за встановлення діагнозу щодо хронічного професійного захворювання покладається на керівників цих закладів.
Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань, через кожні п'ять років переглядається та затверджується МОЗ України.
У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання хворий направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), рішення якого у разі незгоди хворого або роботодавця щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу оскаржується в судовому порядку.
На кожного хворого, якому встановлено діагноз професійного захворювання (отруєння), складається повідомлення за формою П - 3 і протягом трьох діб направляється: роботодавцю або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання;
відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служби;
лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство;
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення. Він зобов'язаний подати комісії з розслідування дані лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого середовища, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки праці тощо), забезпечити комісію приміщенням, транспортними засобами і засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.
Розслідування випадку професійного захворювання проводиться комісією у складі представників: • відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);
• лікувально-профілактичного закладу;
• підприємства;
• профспілкової організації;
• Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
У розслідуванні причин професійних захворювань інфекційної та паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці працівника за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень, вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадових осіб і працівників з питань, пов'язаних з розслідуванням професійного захворювання.
Комісія за результатами розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання складає акт розслідування за формою П - 4.
При складанні акту розслідування слід звернути особливу увагу на обставини, при яких виникло професійне захворювання (отруєння). При цьому необхідно вказати час початку роботи, дати характеристику виконуваної потерпілим роботи та обладнання, правильність ведення технологічного процесу, вказати основні несприятливі фактори при даній роботі, ефективність вентиляції, порушення герметизації апаратури тощо.
Необхідно встановити основні причини професійного захворювання (отруєння): аварія, порушення технологічного процесу, неправильна організація роботи, відсутність контролю і керівництва, несправність санітарно-технічних споруд і обладнання, невикористання чи несправність засобів індивідуального захисту, порушення правил техніки безпеки тощо.
Акт розслідування причин професійного захворювання складається комісією з розслідування, друкується у шести примірниках і протягом трьох діб після закінчення розслідування надсилається роботодавцем:
хворому;
лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство;
робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, профспілковій організації, членом якої є хворий;
державній санітарно-епідеміологічній службі для аналізу і контролю за здійсненням заходів.
Перший примірник акта розслідування залишається на підприємстві та зберігається протягом 45 років. Акт розслідування професійного захворювання (отруєння) є юридичним документом, копії якого використовують судові органи, органи соціального захисту при вирішенні питань при встановлення професійної інвалідності.
Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, що призвело до виникнення професійного захворювання.
Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо запобігання професійним захворюванням роботодавець письмово інформує відповідну установу державної санітарно-епідеміологічної служби протягом терміну, зазначеного в акті.
У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання роботодавець направляє потерпілого на медико-соціальну експертну комісію для розгляду питання подальшої його працездатності.
Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування професійних захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установи державної санітарно-епідеміологічної служби, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.
Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться в спеціальному журналі на підприємстві, у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійні захворювання та актів їх розслідування; у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної картки амбулаторного хворого, виписки з історії хвороби, лікарського висновку про діагноз, встановлений під час обстеження в стаціонарі, а також повідомлення про професійне захворювання.
У разі виявлення у працівника кількох професійних захворювань потерпілий реєструється в журналі один раз із зазначенням усіх його діагнозів.
Розслідування випадків професійних захворювань у працівників, направлених на роботу за межі підприємства, проводиться комісією з розслідування під головуванням представника відповідної установи (закладу) державної санітар-но-епідеміологічної служби, яка здійснює державний санітарний нагляд на підприємстві, де виявлено професійне захворювання.
У роботі комісії з розслідування такого випадку обов'язково бере участь представник підприємства, працівником якого є потерпілий, робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та профспілкової організації, членом якої є потерпілий.
Реєстрація та облік професійних захворювань працівників, які направлені на роботу за межі підприємства, здійснюється підприємством за місцем основної роботи потерпілого, відповідним робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і відповідною установою (закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби, що здійснює державний нагляд на цьому підприємстві.
Професійні захворювання, виявлені у осіб, які приїхали на постійне проживання в Україну з інших країн, реєструються у лікувально-профілактичних закладах та відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служби, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за місцем проживання потерпілого в Україні, а розслідування причин цих професійних захворювань проводиться в порядку, передбаченому міжнародними договорами України.
Установи державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі актів розслідування випадків професійних захворювань складають карти обліку професійних захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на магнітних носіях зберігаються у відповідній установі державної санітарне-епідеміологічної служби та в Міністерстві охорони здоров'я України протягом 45 років.
Карти обліку професійних захворювань або дискети з даними цих карт надсилаються МОЗ України щороку до 1 лютого і 1 серпня для автоматизованої системи обліку і аналізу професійних захворювань.
Попередні та періодичні медичні огляди як заходи їх профілактики.
Медичні огляди працівників проводять згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій ( далі — Порядок проведення медичних оглядів), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246. Цей документ був розроблений відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII та на підставі Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1542, і набув чинності 3 серпня 2007 року.
Попереднє Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, яке було затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 45, тепер втратило чинність на підставі згаданого вище наказу. Із 3 серпня 2007 року на території України також не застосовуються додатки 1 і 2 до наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР «Про вдосконалення системи медичних оглядів працівників та водіїв індивідуальних транспортних засобів» від 29 вересня 1989 року № 555.
Порядок проведення медичних оглядів визначає процедуру проведення попереднього (під час приймання на роботу) та періодичних (впродовж трудової діяльності) медичних оглядів працівників, які зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба в професійному доборі, щорічному обов’язковому медичному огляді працівників віком до 21 року.
Порядок проведення медичних оглядів поширюється не лише на підприємства, установи й організації (далі — підприємство) всіх форм власності та видів діяльності, а й на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників ( далі — роботодавець), осіб, що забезпечують себе роботою самостійно. Його повинні виконувати заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичні заклади, військово-лікарські та відповідні комісії міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що провадять медичні огляди працівників, спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань, кафедри та курси професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації, робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ( далі — Фонд).
Особливістю нового Порядку проведення медичних оглядів є те, що він містить Перелік загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу та Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників (у Порядку, що був чинний раніше, такі Переліки не наводилися), проте в ньому відсутній Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду.
Вимоги Порядку проведення медичних оглядів з багатьох питань відповідають трудовому законодавству. Зокрема, стаття 24 КЗпП України забороняє укладання трудового договору із громадянином, якому запропонована робота протипоказана за станом здоров'я згідно з медичним висновком.
Порядок проведення медичних оглядів передбачає два види медичних оглядів:
— попередній;
— періодичний.
Під час проведення попереднього медичного огляду (при прийманні на роботу) реєструють вихідні об’єктивні показники здоров’я працівника, визначають стан його здоров'я і можливості виконання професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу без погіршення стану здоров'я. Також виявляють професійні захворювання (отруєння), що виникли раніше під час роботи на попередніх виробництвах, і запобігають виробничо зумовленим та професійним захворюванням (отруєнням).
Періодичні медичні огляди проводять з метою:
— своєчасного виявлення в працівників ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних і виробничо-обумовлених захворювань;
— забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
— вирішення питань щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
— розроблення індивідуальних і групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів для працівників, які за наслідками медичного огляду належать до групи ризику;
— проведення відповідних оздоровчих заходів.
Основні положення Порядку проведення медичних оглядів.
Роботодавець проводить (забезпечує проведення) медичні обстеження певних категорій працівників коштом підприємства.
Для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець має укласти або своєчасно поновити договір із лікувально-профілактичним закладом ( далі — ЛПЗ) та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.
Заклади державної санітарно-епідеміологічної служби щорічно за заявкою роботодавця (його представника) та за участю первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи визначають категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і до 1 грудня складають відповідний акт. На підставі акта роботодавець протягом місяця складає (за встановленою формою в чотирьох примірниках на паперовому та електронному носіях) поіменні списки працівників, які підлягають медичним оглядам, та узгоджує їх із санітарно-епідеміологічною службою. Один примірник списку залишається на підприємстві (у посадової особи, яка відповідає за організацію медичного огляду), другий — надсилається до лікувально-профілактичного закладу,третій — до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, четвертий — до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Періодичність проведення медичних оглядів.
Залежно від впливу конкретних шкідливих факторів на здоров’я працівника, а також від участі конкретних фахівців, які проводять медичні огляди, визначається періодичність проведення оглядів (згідно з Переліком шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників).
Заклад державної санітарно-епідеміологічної служби зважаючи на конкретну санітарно-гігієнічну та епідеміологічну ситуацію може змінювати періодичність проведення медичних оглядів у ЛПЗ, але не рідше ніж один раз на два роки.
На підставі списку працівників, які підлягають періодичним медоглядам, ЛПЗ складає план-графік проведення оглядів, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно- епідеміологічної служби.
У плані-графіку зазначаються терміни проведення медоглядів, лабораторні, функціональні й інші дослідження та лікарі, яких залучено до їх проведення. Медогляд проводиться лікарями лише за наявності результатів зазначених досліджень.
Проведення попереднього (періодичних) медичного огляду здійснює комісія із проведення медичних оглядів ЛПЗ (далі — Комісія), яку очолює заступник головного лікаря або уповноважена головним лікарем особа, що має підготовку з професійної патології.
Для проходження медогляду працівник подає Комісії паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, та Медичну карту амбулаторного хворого, у разі попереднього огляду ––направлення, видане роботодавцем за встановленою формою.
Працівники, для яких є обов’язковими первинний та періодичні профілактичні наркологічні огляди, мають надати Комісії сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» від 6 листопада 1997 року № 1238.
Працівники, для яких є обов'язковими попередній та періодичні психіатричні огляди, надають Комісії, яка проводить медичний огляд, довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465.
Працівники, зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі, повинні надати Комісії висновок психофізіологічної експертизи.
Застереження
Положення передбачає проходження медичного огляду працівників певних категорій не лише під час їх приймання на роботу, але також у разі переведення на іншу важку роботу, роботу, пов’язану із впливом на організм шкідливих виробничих факторів, або на роботу з небезпечними умовами праці.
Працівники транспортних засобів проходять попередні (періодичні) медичні огляди як працівники, зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, з огляду на специфіку діяльності, шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища і трудового процесу, крім тих, які підлягають оглядам згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів» від 5 червня 2000 року № 124/345.
Визначення результатів медичного огляду.
Під час вирішення питання про придатність до роботи конкретного працівника при попередньому (під час приймання на роботу) медичному огляді Комісія керується медичними протипоказаннями, визначеними в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу. При цьому кожен випадок розглядається індивідуально, виходячи з особливостей функціонального стану організму (характеру, ступеня проявлення патологічного процесу, наявності хронічних захворювань), умов праці та результатів додаткових методів обстеження.
Результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок Комісії про стан здоров’я заносяться до Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду ( далі — Картка працівника) і передаються до єдиної комп'ютерної бази даних району, міста, області, держави (за її наявності).
Застереження
Картка працівника містить конфіденційну інформацію, зберігається в медичного працівника або, за його відсутності, у відділі кадрів на підприємстві (за останнім місцем роботи) протягом трудової діяльності працівника й надається Комісії під час проведення медичних оглядів.
На підставі Картки працівника Комісія видає працівникові медичну довідку про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду.
Роботодавцеві слід знати, що в разі зміни місця роботи Картка працівника разом з трудовою книжкою видається працівникові під підпис для подання за новим місцем роботи. Кожна сторінка Картки працівника засвідчується печаткою відділу кадрів підприємства. (Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, який був чинний раніше, у разі переведення працівника на інше підприємство передбачалося пересилання Картки працівника до лікувально-профілактичного закладу, що проводить медичні огляди).
Застереження
Копія Картки працівника зберігається на підприємстві (за основним місцем роботи) протягом 15 років після звільнення працівника.
За наслідками періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформлює (за встановленою формою) Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників ( далі — Заключний акт), що складається в шести примірниках. При цьому один примірник залишається в ЛПЗ, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцеві, представникові профспілкової організації або уповноваженій працівниками особі, профпатологу, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, робочому органу виконавчої дирекції Фонду.
За потреби Комісія має право направити працівника, у якого виявлено підозру на захворювання, а також працівника зі стажем роботи понад 10 років на додаткові обстеження, консультації та оздоровчі заходи до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, на кафедри та курси професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти.
Якщо під час проведення періодичного медичного огляду виникають підозри щодо наявності в працівника професійного захворювання (отруєння), ЛПЗ надсилає до державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуговує територію місцезнаходження підприємства, запит на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці цього працівника відповідно до Порядку складання та вимог до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 грудня 2004 року № 614, а також надсилає його в установленому порядку до профпатолога міста, району, області, який направляє хворого до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, що мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань.
Застереження
На період проходження медичного огляду роботодавець зберігає за працівником місце роботи (посаду) та середній заробіток і за наслідками медичного огляду інформує працівника про можливість (неможливість) продовжувати роботу за фахом.
Контроль за організацією проведення попередніх і періодичних медоглядів покладається на заклади державної санепідемслужби, за якістю проведення медоглядів — на органи охорони здоров’я та спеціалізовані ЛПЗ, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань.
Оперативна інформація за результатами проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, за встановленою формою надається ЛПЗ і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби до закладів охорони здоров’я вищого рівня за підлеглістю — міністрові охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь та управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам закладів охорони здоров’я, які підпорядковуються Міністерству охорони здоров’я України, а також іншим центральним органам виконавчої влади, Головному державному санітарному лікареві Автономної Республіки Крим, головним державним санітарним лікарям областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті, об’єктам з особливим режимом роботи, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Службі безпеки України, Державному департаменту України з питань виконання покарань та профпатологу міста, району, області.
Застереження
Питання розслідування, обліку профзахворювань, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю або життю працівника під час виконання ним трудових обов’язків, визначення ступеня втрати працездатності, інвалідності, пенсійного забезпечення у зв’язку з професійними захворюваннями регламентуються чинним законодавством України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади з огляду на особливості галузі та за узгодженням з Міністерством охорони здоров’я України можуть розробляти галузеві нормативні акти щодо проведення медичних оглядів працівників конкретних категорій.
Роботодавець або громадянин може оскаржити результати медичних оглядів до ЛПЗ вищого рівня або до суду.
Обов’язки роботодавця.
З метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець організує лабораторні дослідження умов праці на конкретних робочих місцях працівників; при цьому визначаються шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища і трудового процесу відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Встановлені дані подаються відповідній санітарно-епідеміологічній станції.
Під час укладення трудового договору роботодавець має поінформувати працівника під підпис про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я і право працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах згідно із законодавством та колективним договором (п. 1 ст. 29 КЗпП).
Працівникові не можна пропонувати роботу, яка за медичними показаннями йому протипоказана за станом здоров’я (ст. 24 КЗпП).
До виконання робіт підвищеної небезпеки й таких, де є потреба у професійному доборі, роботодавець допускає лише осіб, що мають висновок психофізіологічної експертизи.
Крім наведеного, роботодавець узгоджує план-графік проведення медичних оглядів ЛПЗ, забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження.
Роботодавець здійснює контроль за проведенням медоглядів у терміни, погоджені із ЛПЗ, призначає осіб, відповідальних за організацію медогляду.
Застереження
Працівників, що не пройшли в установлений термін медичного огляду, слід усунути від роботи; працівників, яким за медичними висновками така робота протипоказана за станом здоров’я, до роботи не допускають.
Роботодавець також забезпечує проведення відповідних оздоровчих заходів Заключного акта в повному обсязі та усуває причини, які призводять до професійних захворювань (отруєнь).
Роботодавець своїм коштом забезпечує позачерговий медичний огляд:
— за заявою працівника, якщо той уважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;
— зі своєї ініціативи, якщо стан здоров’я працівника не дає йому можливості виконувати трудові обов’язки.
Роботодавець має право в установленому законодавством порядку залучити працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності й відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Обов’язки лікувально-профілактичного закладу.
Лікувально-профілактичний заклад укладає договір із роботодавцем про проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
На підставі статті 191 КЗпП всі особи віком до 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду й надалі, до досягнення 21 року, підлягають щорічному обов'язковому медичному огляду.
ЛПЗ видає наказ про створення комісії для проведення медоглядів із визначенням часу, місця їх проведення, переліку лікарів, обсягів лабораторних, функціональних та інших досліджень відповідно до Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників.
ЛПЗ залучає до проведення медичних оглядів лікарів, що мають підготовку з професійної патології та обізнані з умовами праці працівників, особливостями виробництва та шкідливими факторами виробничого середовища, їх гігієнічною оцінкою й можливою професійною патологією на цій ділянці, у цеху, на виробництві.
Крім того, ЛПЗ визначає як щодо кожного працівника, так і щодо професійних груп оздоровчі заходи (рекомендації), до яких належать: динамічне обстеження та лікування, реабілітація, диспансерний контроль за станом здоров’я працівників із груп ризику, тимчасове переведення за станом здоров’я на іншу роботу, направлення на медико-соціальну експертну комісію, військово-лікарську комісію тощо.
ЛПЗ ухвалює рішення щодо профпридатності працівника, про що робиться запис у Картці працівника.
На практиці чимало трудових спорів виникає на підприємствах у разі подання працівником медичного висновку про неможливість продовження роботи на займаній посаді (виконуваній роботі) внаслідок виявленого в нього профзахворювання або за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконуваної роботи.
У такому випадку роботодавець повинен ухвалити рішення щодо переведення працівника за його згодою на іншу посаду або роботу, де, відповідно до медичного висновку, він може продовжити виконувати роботу (за наявності на підприємстві вакансії або якщо таку вакансію можна створити). Якщо цього зробити не можна, роботодавець має звільнити працівника із дотриманням вимог трудового законодавства (п. 2 ст. 40 КЗпП).
У разі такого звільнення (за станом здоров'я) на підставі статті 44 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, не меншому за середній місячний заробіток.
