2. Демографічні передумови розміщення продуктивних сил та трудоресурсний потенціал

Головною умовою формування регіональної економічної системи, як і будь-якого рівня організації виробництва загалом, є наявність живої праці, під якою мають на увазі сукупність фізичних, духовних, моральних, етичних, естетичних здібностей людини, що їх використовує вона під час виробництва життєво необхідних речей і послуг. Джерелом формування живої праці є природний і механічний процеси відтворення населення.

Населення – природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється у процесі виробництва і відтворення самого життя.

Відтворення населення – це процес постійного відновлення поколінь людей внаслідок взаємодії народжуваності і смертності, еміграції та імміграції, результат єдності трьох видів руху населення – природного, просторового (міграція) і соціального (соціальна мобільність).

Населення є джерелом формування головної продуктивної сили - живої праці, носія виробничих відносин.

У суспільному відтворенні регіону населення одночасно є продуктивною та споживчою силою, яка значною мірою визначає співвідношення фонду споживання й фонду нагромадження. Чисельність і динаміка населення, його головних вікових груп впливають на абсолютну величину й структуру фондів споживання и нагромадження регіону. Його характеризують національні, соціальні та економічні особливості. Національні особливості відображають риси мислення, свідомості, культури, побуту, ставлення до праці, природи, торгівлі, міжнародних відносин тощо. Соціальні особливості відображають груповий або суспільний спосіб життя людини, її природне відтворення, економічні – здатність до праці, творчості, виробництва.

Населення впливає на економіку через свою економічно активну частину загальну чисельність зайнятого в суспільному виробництві населення його віково-статеву структуру, рівень освіти, професійний склад і територіальну організацію.

Чисельність і динаміка трудових ресурсів справляють певний вплив на характер розвитку виробництва та економіки загалом Скорочення приросту трудових ресурсів обмежує можливості екстенсивного розвитку виробництва і збільшує залежність економічного зростання від підвищення продуктивності праці.

Характеристика природного приросту визначається співвідношенням рівня народжуваності та смертності в регіоні, які залежать від сукупності економічних, національно - історичних, політичних та інших факторів.

Демографічна ситуація в регіоні визначається значною мірою міграціями населення Важливим індикатором внутрішньо регіональних переміщень населення є сальдо міграції між містом і селом.

Головними характеристиками демографічного потенціалу регіону є:

1) співвідношення показників природного руху населення що розглядаються послідовно за певний проміжок часу,

2) статево віковий склад населення,

3) співвідношення показників механічного руху населення Основні показники руху населення – народжуваність та смертність, механічний притік та відтік відображаються такими сумарними показниками:

– природний приріст – визначають як різницю між кількістю народжених та тих, хто помер у певний період часу,

– сальдо міграції – визначають як різницю між кількістю тих, хто прибув до регіону, та тих, хто вибув з нього в певний період часу,

– загальне збільшення населення – сума народжених у регіоні та тих, хто прибув до нього за певний період часу;

– загальне зменшення населення – сума кількості померлих у регіоні та тих, хто вибув з нього за певний період часу;

– загальна динаміки населення – сума показників загального збільшення та зменшення, або природного приросту, та сальдо міграції населення регіону.

Поряд з абсолютними показниками застосовують відносні показники руху населення у вигляді так званих демографічних коефіцієнтів: коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту і т.д. Демографічні коефіцієнти показують кількість народжених, померлих, природного приросту і т.д. у розрахунку на одну тисячу жителів і обчислюються у проміле (%).

Економічна криза 1990-х років XX століття негативно вплинула на демографічну ситуацію в Україні, що характеризувалося бурхливою міграцією населення, зниженням народжуваності та зростанням смертності. Однак, на початку 2000 років внаслідок стабілізаційних процесів та стабільного зростання економіки країни, в Україні намітилася низка позитивних демографічних тенденцій. Зокрема, з 2002 почала зростати народжуваність, а з 2005 року стабільно фіксується позитивне міграційне сальдо.

У регіональному розрізі, за 1990-2012 роки чисельність населення зменшилась у 25 регіонах (виняток склали м. Київ та Закарпатська область). З яких найгірша ситуація склалася у Чернігівській, Луганській, Сумській та Кіровоградській областях, де за цей період чисельність населення зменшилася відповідно на 23%, 21%, 20% та 19% (карта 1).