- •1.Поняття меп
- •3.Меп в системі мп
- •4. Характеристика конценцій меп
- •5.Система меп
- •6.Сутність мев
- •7 .Правове регулювання мев
- •8.Причини, що обумовлюють мЕспівробітництво
- •9.Співвідношення між мп мпп та меп
- •10.Загальні проблеми гармонізації з-ства у з мп
- •13.Проблеми зближення з-ства з правом Європ. Правом
- •19.Міжнародні правові звичаї, судові прецеденти як джерела меп
- •20 Рішення мео як джерела меп
- •21.Міжнародня кодекси поведінки в системі джерел меп
- •24.Характеристика загальних принципів меп
- •25. Принцип мирного співіснування – пров. Принцип мп
- •26. Принцип утримання у своїх міжнародних відносинах
- •27 Принцип суверенної рівності держав та його закріплення в мп док
- •41.Держава – як головний суб’ект мев
- •42.Орг форми меспівробітництва за участю держав
- •44.Участь у в мо як
- •45Членство у в мо оон
- •46Сутність, ознаки держави як суб’єкта мп
- •47.Поняття правоздатності Держави
- •48. Принцип роздільної майнової відповідальності між д ії юрособами при наявності сімунітету
- •49 Загальна характеристика універсальних міжур орг.
- •50.Регіональні мео
- •53.Класифікація мео
- •54.Правоздатність мео
- •60.Проблеми врегулювання відносин з мео
- •61.Види відносин членство.
- •62.Мо в системі оон
- •64.Вступ у до Ради Європи орг.-прав аспекти
- •70.Опек
- •71 Мо торгівлі пшеницею
41.Держава – як головний суб’ект мев
головним суб’єктом міжнародних відносин, зокрема економічних, є держава. Це випливає з того, що будь-яка держава може самостійно мати міжнародні відносини з іншими державами. Крім того, на основі багатосторонніх угод саме держава створює міжнародні організації, які теж є самостійними суб’єктами міжнародно-правових відносин, але їх складовою знову-таки виступає держава.
Головним суб’єктом міжнародного економічного права є держава. На сучасній політичній карті світу є понад 220 держав, 190 з яких — члени ООН. За існуючими як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі визначеннями, держава — це політична форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу. Так, у Декларації про державний суверенітет України зазначено, що народ України є єдиним джерелом державної влади. Повновладдя народу забезпечується на основі Конституції як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих рад України.
До ознак будь-якої держави слід віднести наявність: 1) публічної влади; 2) державного суверенітету; 3) територіального поділу населення; 4) державного апарату; 5) податкової системи; 6) права.
У міжнародному праві, характеризуючи державу, використовують й інші ознаки. Зокрема, у Міжамериканській конвенції про права та обов’язки держав від 26 грудня 1933 р. зазначено, що державі як особі міжнародного права мають бути властиві такі ознаки: 1) постійне населення; 2) певна територія; 3) уряд; 4) здатність вступати у відносини з іншими державами (ст. 1). Що ж до федеративної держави, то вона становить лише одну особу в міжнародному праві (ст. 2).
42.Орг форми меспівробітництва за участю держав
Нині держави світу або їхні групи функціонують в умовах інтернаціоналізації господарського життя, міжнародного поділу праці, різних можливостей у забезпеченні виробництва сировинними, енергетичними, трудовими та іншими необхідними ресурсами, монополії ряду держав на випуск окремих видів продукції та дії інших чинників, які обумовлюють необхідність міжнародного економічного співробітництва. Вихід сьогодні будь-якої держави на шлях науково-технічного прогресу, інтенсифікації національної економіки практично неможливий без активної діяльності у сфері міжнародних економічних відносин, створення найсприятливіших умов для інтегрованості національної економіки у світову, наближення її до ринкових структур розвинутих країн. Ці чинники значною мірою сприяють зростанню економічної могутності держав, піднесенню народного добробуту та вирішенню інших соціально важливих для кожної країни завдань.
Ураховуючи все це, держави нині більше уваги приділяють питанням зовнішньоекономічної діяльності, намагаються частіше виступати як суб’єкти міжнародного економічного права, використовуючи різні форми міжнародного співробітництва. Зростає кількість міждержавних, міжурядових як двосторонніх, так і багатосторонніх договорів та угод економічного характеру. Укладається чимало різноманітних міжвідомчих угод на рівні окремих державних органів. Держави беруть участь у діяльності міжнародних економічних організацій і використовують інші форми міжнародного економічного співробітництва.
Практика міжнародного співробітництва за участі держав виробила ряд організаційних форм, а саме:
міжнародне економічне співробітництво держави з державою;
співробітництво держави з міжнародними організаціями, зокрема економічними, на правах повноправного членства;
співробітництво держави з міжнародними економічними організаціями на правах асоційованого членства;
співробітництво держави з відповідною групою держав;
співробітництво держави в рамках міжнародної організації з іншими державами, які є її членами;
співробітництво держави через певну міжнародну організацію з іншими державами, які не є її членами.
43.У-як суб’єкт ме співробітництва
Держави можуть бути різними за своїми соціально-економічними системами, політичним режимом, формою правління та формою державного устрою. Але незалежно від цього кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб’єктом міжнародно-правових відносин і, зокрема, міжнародних економічних відносин. Наприклад, у розділі десятому «Міжнародні відносини» Декларації про державний суверенітет України зазначено, що вона як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах. Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах. необхідною умовою реалізації економічного потенціалу будь-якої держави є її участь у діяльності світового господарства. Зважаючи на це, Основні напрями зовнішньої політики України, затверджені Постановою Верховної Ради України 2 липня 1993 р. (Основні напрями), одним із головних завдань зовнішньої політики нашої країни визначили включення її національного господарства до світової економічної системи.
