40. Естетика Дідро.

Особливе місце в естетиці французького Просвітництва належить Дені Дідро. Коло його дослідницької уваги — проблеми естетики театру та драматургії, образотворчого мистецтва й музики, викладені у статтях до "Енциклопедії", зокрема у трактаті "Про прекрасне", в праці "Салони", — взірця художньої критики, праці "Парадокс про актора". У трактаті "Про прекрасне" об'єктивні підстави нашої здатності здобувати ідеї прекрасного випливають з наших потреб. Вони спонукають розвивати здібності. Думка ф.а відкриває об'єктивні підстави здатності пізнавати якості та властивості речей і явищ природного світу. Це людські потреби, що зумовлюють пізнання. Зрештою, на підставі здобутого досвіду взаємодій із речами та явищами формуються ідеї доцільної життєвості в її конкретних виявах. Наступна сходинка в пізнанні істини про прекрасне — сходження свідомості від конкретних виявів якостей в об'єктах до "абстрактного позитивного поняття про злагодженість, та до абстрактного негативного поняття про безлад . Естетичне переживання краси, так само потворного — наслідок гармонійної взаємодії інтелектуальних структур особистості: розуму та почуттів.

Прекрасне він визначає, вводячи поняття "відношення", зміст якого характеризується так: "Я називаю прекрасним поза мною все, що містить в собі дещо, здатне розбудити в моєму розумі ідею відносин, а прекрасним стосовно мене — все, що пробуджує цю ідею", Так ф. вибудував діалектику об'єктивного та суб'єктивного в прекрасному.