Лекція 4. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності

Знання: основних понять теми; показників професійної зрілості студента; шляхів формування професійної спрямованості особистості студента.

Уміння: складати програму особистісного самовдосконалення.

1. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку:

– професіоналізація пізнавальної сфери;

– формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості;

– розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання;

– формування професійних здібностей.

2. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.

3. Психологічні механізми формування якостей особистості студента як у майбутнього фахівця.

Основні поняття теми: навчально-професійна діяльність, світоглядний плюралізм, «Я-концепція», ідентифікація, професіоналізація особистості, професійна ідентичність, професійна спрямованість, професійна самооцінка, професійна рефлексія, фахова компетентність, самовиховання.

Навчально-професійна діяльність – це провідна діяльність у студентські роки. Саме в процесі навчально-професійної діяльності досягаються основні цілі підготовки фахівців.

Мета навчально-професійної діяльності– засвоєння наукового знання у формі теоретичних понять і вмінь застосування їх при розв'язанні професійних завдань. Особливість навчально-професійної діяльності у вищому навчальному закладі полягає в тому, що вивчаються не основи наук (як у школі*, а самі науки в їх розвитку, самостійна робота студентів зближується з науково-дослідною роботою викладачів, тобто забезпечується єдність навчальної та наукової роботи студентів, викладання майже всіх наук професіоналізовано, навчання має проблемний характер.

У навчально-професійній діяльності формуються професійні здібності, подальшого розвитку набувають також загальні інтелектуальні здібності.

Наслідком професійного зростання особистості майбутнього фахівця та розвитку його професійних здібностей є фахова компетентність, яку набуває студент.

Компетентність забезпечує універсальність оволодіння професійною діяльністю та характеризує готовність до праці. Високий рівень оволодіння професійною діяльністю характеризує також поняття професійна культура. Професійна культура– це високий рівень професійних знань, професійного мислення, а також відповідальність і рефлексивність.

Якщо навчально-професійна діяльність набуває особистісну значущість, життєвий сенс, то відбувається самовиховання.

Засоби самовиховання: самонавіювання, самопереконання, самонаказ, самозаохочення, самомобілізація, самозаспокоєння, самокритика тощо.

Лише критична самооцінка сприяє самовихованнюшляхом постановки конкретної мети, завдань, розв'язання яких підносить суб'єкта на новий рівень активності, самореалізації.

Основними напрямами самовиховання студентів є:

– постійна робота над своїм культурним розвитком і удосконаленням культури своєї праці;

– виховання стійкої громадянської позиції;

– культивування громадянських чеснот і відповідальності;

– посилення моральних засад встановлення міжособистісних взаємин і відносин особи та суспільства;

– розумне співвідношення індивідуального й колективного;

– формування суспільного ідеалу служіння народу як символу державності в демократичному суспільстві.

Професійне самовиховання майбутніх викладачів – активний професійний саморозвиток, засвоєння і присвоєння педагогічних цінностей, норм педагогічної взаємодії (вчитель – учень, викладач –студент*, рефлексивний професіоналізм (усвідомлення себе, критична оцінка процесу професіоналізації, саморегуляція своєї поведінки тощо*.