- •Філософія і світогляд. Типи світогляду
- •2.Світогляд і філософія
- •3. Особливості історичного виникнення філософії
- •4.Філософія і Міфологія
- •5. Співвіношення філософії, науки, релігії та мистецтва
- •6. Структура та функції філософського знання.
- •7.Взаємозв’язок філософії та медицини
- •8. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
- •9. Провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю
- •10. Медицина стародавнього Китаю
- •11. Поняття Античної філософії.
- •12 Етапи розвитку античної філософії
- •13. Розвиток ідей у натурфілософських школах Стародавньої Греції.
- •14. Ідеї та представники високої классики в розвитку античної філософії.
- •15. Становлення античної (класичної) медицини. Гіпократ про людину природу та
- •16. Вихідні ідеї середньовічної патристики
- •17. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя.
- •18. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії
- •19. Розвиток медицини в епоху Середньовіччя. Вчення к.Гелена.
- •20. Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби
- •22. Філософські ідеї пізнього Відродження
- •Висновки
- •23. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії
- •24. Методологічні пошуки ф.Бекона, р.Декарта та т. Гоббса
- •25. Ф. Бекон Філософські погляди в медицині
- •26. Скептицизм п.Бейля та д.Юма, сенсуалістські максими Дж. Берклі. Б.Спіноза та
- •27. Б.Паскаль та філософія просвітництва про місце і роль людини у світі та супільні стосунки.
- •Висновки
- •28. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.
- •29. Іммануїл Кант - творець німецької класичної філософії.
- •30. Основні ідеї і. Канта
- •31. «Етика обов’язку « і. Канта в контексті медицини.
- •32. Філософські ідеї й.-г. Фіхте та ф.-в.-й. Шеллінґа
- •33. Філософія Гегеля як найвище досягнення німецької класичної філософії
- •34. Антропологічний принцип філософії л. Фейєрбаха
- •Висновки
- •35. Ідеї розроблення "наукової філософії" у європейській філософії
- •36. Лікарі – філософи Росії хіх - першої половини хх ст.
- •37. Культурологічні та історіософські напрями у філософії XX ст.
- •38. Релігійна філософія XX ст.
- •39. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть
- •Висновки
- •40. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі
- •41.Україна — Європа: духовні зв'язки Відродження. Поява професійної філософії в Україні
- •43. Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії.
- •44. Життя та філософська діяльність г.Сковороди
- •45. Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах
- •46. Особливості розвитку української філософи XX ст.
- •Висновки
- •47. Філософія і медицина як ціле явище людської культури і їх роль у суспільстві.
- •48. Роль філософії у формуванні стилю наукової думки сучасного медика
- •49.Історія взаємовідносин філософії та медицини.
- •50.Філософська картина світу та медицина.
- •51. Структура та особливості медичного знання.
- •52. Проблема матерії і свідомості у філософії та медицині.
- •53. Вклад медицини в розвиток філософської уяви про форми руху матерії, простору і часу.
- •54. Діалектика як наука про загальний зв'язок і розвиток у медицині.
- •55. Поняття законів і їх методологічне значення для медицини.
- •56. Категорії діалектики і проблеми детермінізму, цілісності та структурності, їх
- •57. Теорія пізнання і її значення для діагностики, лікування та профілактика
- •58. Стилі наукової думки і медицина.
- •59. Етичні, філософські та психологічні основи діагностики.
- •60. Методи і прийоми пізнання в медицині.
- •61. Філософська концепція людини
- •62. Специфіка людини як об’єкта філософського і медичного пізнання.
- •63. Свідомість і самосвідомість: деякі нові філософські і медико – психологічні
- •64. Цінність людського життя.
- •65. Феномен смерті
- •66. Етичні та філософські проблеми евтаназії
- •67. Смерть та проблеми безсмертя людини
- •68. Гуманістичні аспекти лікарської діяльності
- •69. Філософія людини в майбутньому
- •71. Філософські категорії і поняття медицини
- •72. Співвідношення соціального і біологічного в людині
- •73. Проблеми норми здоров’я і хвороби
- •74. Філософія здоров’я і хвороби.
- •75. Формування моральної позиції медичноного працівника
- •76. Філософія принципів взаємовідносин медичного працівника і пацієнта
67. Смерть та проблеми безсмертя людини
Одна з головних проблем, – а можливо і головна проблема, яку намагаються осмислити релігія і філософія, – це проблема смерті.Античний філософ Ціцерон говорив: “Філософувати – це вчитися помирати.” Філософ Ренесансу Мішель Монтень пояснював цю думку: “Вся мудрість і весь розум світу, зрештою, націлені на те, аби навчити нас не боятися смерті.”
Особлива важливість смерті зрозуміла. Адже смерть – це не просто подія серед інших подій людського життя. Смерть – це кінець людського життя, особлива, остання його подія, після якої в ньому не буде вже ніяких інших подій. І цієї події ніхто не може уникнути. Смерть ніби підбиває підсумки людського життя. Тому німецький філософ Мартін Хайдеггер говорив, що людське життя – це буття-до-смерті. А давньогрецький філософ Епікур писав: “Вміння добре жити й добре помирати – це одна й та сама наука”.
Всі ми знаємо, що ми смертні. Кожний з нас помре. Більшість людей дуже бояться смерті, але знаючи, що смерті неможливо уникнути, намагаються не думати про неї, занурюючись у рутину повсякденного життя і вбиваючи вільний час різними розвагами і видовищами. Проте страх смерті від цього не зникає, а лише витісняється у підсвідомість і часто стає джерелом різних психічних проблем і розладів. Тому багато філософів, а також деякі психологи наголошують на тому, що реагувати на проблему смерті за зразком страуса – ховаючи голову у пісок – це дуже поганий спосіб захисту від страху смерті.
Смерть потребує осмислення як кінцевий “пункт призначення” людського життя. А людське життя потребує осмислення в перспективі його скінченності, “спрямованості до смерті”. Лише глибоко усвідомивши власну смертність і осмисливши її, людина може почати жити повноцінним життям. Ще Св.Августин говорив: “Людина народжується по-справжньому лише перед обличчям смерті”. Відомий сучасний американський психолог Ірвін Ялом наводить численні свідчення, які показують, що серйозне, глибоке усвідомлення перспективи смерті якісно змінює людське життя, робить його більш повним, глибоким, емоційно насиченим, відповідальним.
68. Гуманістичні аспекти лікарської діяльності
Поняття «гуманізм» і «медицина» нероздільні. Медичну професію називають найгуманнішою, бо медицина виникла з найкращих спонукань людини— допомагати іншому, співчувати, робити добро.
Теоретичному обґрунтуванню основних моральних принципів медичного працівника присвячені книги С. А. Позднякової, А. М. Ізуткіна, А. І. Смольнякова, Є. Г. Федоренка. А. І. Смольняков та Є, Ґ. Федоренко (1978) вважають, що доцільно розмежовувати принципи гуманного ставлення до хворого і подання медичної допомоги всім, хто її потребує, незалежно від расової, політичної, релігійної приналежності, бо подання медичної допомоги всім хворим, незалежно від соціальних відмінностей,— це основна суспільна функція охорони здоров'я, яка є практичним виявом особливої гуманності професії медичного працівника. Поділ цих понять відриває принцип гуманізму від конкретних форм вияву його. Виходячи з цього, вони виділяють такі моральні принципи медичних працівників:
Гуманістична спрямованість медичної діяльності.
Заборона, під будь-яким приводом, участі в діях, спрямованих проти фізичного, психічного здоров'я і життя людей.
Солідарність медиків у боротьбі за мир проти сил агресії І мілітаризму.
4. «Передусім — не шкодити».
Постійне підвищення рівня своїх професійних знань відповідно до останніх досягнень сучасної науки.
Індивідуальний підхід до хворого.
Додержання колегіальності в роботі.
Збереження лікарської таємниці.
Принцип гуманізму вимагає від медичного працівника завжди бути готовим подати медичну допомогу хворому, бути турботливим і уважним до нього. Одним з головних моральних принципів медичного працівника є принцип, що забороняє під будь-яким приводом участь у діях проти фізичного, психічного здоров'я людини. У нашій країні заборонені експерименти на людях, що загрожують їхньому життю і здоров'ю. Більшість медиків і юристів категорично заперечують право лікаря на евтаназію (навмисне прискорення настання смерті невиліковно хворого з метою припинення його страждань), вважаючи її актом глибоко антигуманним, що суперечить обов'язку лікаря, бо основна мета його — боротьба за допомогою всіх доступних засобів за життя хворого.