2. Види утримання із заробітної плати працівників

Із заробітної плати працівників здійснюються наступні обов’язкові утримання:

1. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО);

2. Єдиний соціальний внесок (ЄСВ);

3. За судово-виконавчими листами (утримання аліментів тощо

Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні необов’язкові утримання:

а) за рішенням адміністрації:

- планові та позапланові аванси;

- неповернуті вчасно підзвітні суми;

- суми нанесених матеріальних збитків;

- штрафи, накладені в адміністративному порядку;

б) узгоджені з працівниками:

- профспілкові внески;

- сплата відсотків за позики;

- сплата відсотків за товари, продані в кредит;

- індивідуальне страхування.

Згідно з пп. 14.1.48 Податкового заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникуподатку у зв’язку з відносинами трудового найму.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту ЄСВ), страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – на суму обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду. Варто наголосити на тому, що ЄСВ почав утримуватися з 01.01.2011 р. замість внесків до фондів соціального страхування. Таким чином, при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати база обкладення ПДФО визначатиметься за такою формулою:

БО = ЗП – ЄСВ – ПСП,

де БО – база обкладення ПДФО;

ЗП – заробітна плата, що нараховується платнику податку;

ПСП – податкова соціальнапільга (далі по тексту ПСП).

Під час нарахування доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 – Сп),

де К – коефіцієнт;

Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їхнього нарахування.

У такому порядку також визначається об’єктоподаткування та база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт і неповернутих у строки, встановлені законодавством (п. 164.3 ПКУ).

Вищенаведений пункт також містився у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб", протее він був некоректно сформульований, що не сприяло його застосовуванню на практиці. Але починаючи з 01.01.2011 р. використання підвищеного коефіцієнта є обов’язковим.

Ставка ПДФО щодо доходів у формі заробітної плати становить 15 % бази оподаткування. У разі, якщо загальна сума доходів, отриманих платником податку у звітному податковому місяці, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, ставка податку складає 17 % суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Десятивідсоткову ставку застосовують до бази оподаткування з заробітної плати шахтарів -працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, тощо.