- •4 Г.Є. Мєняйлова. Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологійі управління.
- •7 Наука в широкому розумінні слова — це сукупність знань про природу, суспільство, мислення.
- •22 Складання технологічних карт на вирощування і збирання сільськогосподарських культур з використанням електронних таблиць
- •1.2 Способи вивчення трудових процесів
- •2.1 Методика нормування праці на польових механізованих роботах
- •1000 X Те, Те - час основний роботи, годину.
- •Завдання, принципи та методи нормування праці в сільськогосподарських підприємствах.
- •Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)
- •35. Поняття виробничої потужності підприємств, методи її визначення і показники використання
- •Форми реструктуризації (залежно від застосовуваних заходів):
- •Вони поділяються на:
- •Основні засоби оцінюють кількома методами.
- •Для визначення рівня оснащеності господарства основними фондами застосовують такі показники:
1.2 Способи вивчення трудових процесів
трудовий нормування праця польовий
Вивчення трудових процесів і затрат робочого часу з метою їх нормування здійснюється за допомогою спеціальних спостережень. Залежно від змісту, форми запису, способу замірів та інших особливостей розрізняють:
ь фотографію робочого дня виконавця
ь хронометраж
ь фотохронометраж
ь метод момент них спостережень
Фотографія робочого дня - це такий вид спостережень, коли протягом зміни у хронологічній послідовності фіксуються трудові прийоми в порядку їх виконання і реєструються тривалість цих прийомів. Метою є виявлення втрат робочого часу. Спостереження при цьому проводяться з точністю до 5 секунд. При реєстрації замірів застосовують переважно цифровий спосіб запису, рідше - графічний. Можливий і комбінований спосіб реєстрації. Залежно від кількості об'єктів спостереження фотографія робочого часу ділиться на:
ь індивідуальну
ь групову
ь самофотографію.
Індивідуальна, коли спостерігається діяльність одного виконавця, групова - спостереження за діяльністю групи працівників, оптимальною кількістю яких вважається 3-5 чоловік. Спостереження можуть проводити самі виконавці - це самофотографією.
Хронометраж ? це такий вид спостережень,коли досліджується частина трудової операції, що циклічно повторюється протягом зміни. Об'єктом досліджень служать прийоми роботи та їх комплекси, дії та рухи виконавців. Хронометражами досліджують у міру необхідності основні й допоміжні роботи. На ці та інші елементи трудового процесу розробляються нормативи часу, здійснюються можливості суміщення трудових прийомів у часі, встановлюються графіки узгодження трудових прийомів. Особлива цінність хронометражу полягає в тому, що за його допомогою здійснюється раціоналізація, перевірка діючих прийомів і методів праці виконавців на його основі узагальнюється передовий досвід у цій галузі.
Техніка проведення хронометражу передбачає попереднє визначення перед спостереженням фіксажних точок, тобто моментів закінчення одного елемента і початку другого.
Значення замірів, розміщених у послідовності виконання, називаються хронорядом, який перед розрахунком нормативів праці випробовується на стійкість. Для цього визначають коефіцієнт стійкості хроноряду за такою формулою [1]:
Кст = Тmax / Тmin,
де Тmax, Тmin - відповідно максимальне і мінімальне значення хроноряду.
Хроноряд вважається стійким, якщо розрахункове значення коефіцієнта менше табличного у відповідних довідниках.
Фотохронометраж являє собою комбінацію чи поєднання фотографії робочого дня з хронометражем.
Спосіб моментних спостережень доцільний при спостережені за відносно великою групою ( 10-15 і більше) виконавців. Зазначений спосіб базується на ймовірності повторення виконання працівником тих чи інших робіт чи простоїв у момент спостереження, причому враховують не тривалість якого-небудь елемента роботи, а кількість моментів роботи чи перерв. Потім за спостереженнями підраховується загальна сума моментів і визначається процентне відношення кількості моментів по конкретному елементу до загального їх підсумку. Результат дає уяву про рівень зайнятості як окремих працівників, так і всієї групи працюючих, і намітити конкретні заходи по покращенню організації праці колективу.
Під робочим часом розуміють час, на протязі якого безпосередній виконавець здійснює виробництво того чи іншого виду продукції чи роботи. Він ділиться на:
ь час роботи ? час протягом якого здійснюється трудовий процес
ь час перерв ? час на протязі якого трудовий процес не відбувається з різних причин.
У свою чергу робочий час, залежно від характеру й мети його використання, ділиться на:
ь час підготовчо-заключних робіт потрібен для виконання трудових процесів по підготовці до роботи і виконання заключних робіт наприкінці зміни.
ь час основної роботи відносять час, упродовж якого дії виконавця і знарядь праці надають предмету праці інший кількісний і якісний стан (оранка, культивація, рихлення тощо).
ь час допоміжних робіт - час без якого виконання основної роботи неможливе. Допоміжний час потребується для поворотів тракторних агрегатів у процесі роботи, розвантаження бункерів комбайнів, піднесення тари, переходів на міжряддя тощо.
ь час організаційно-технічне обслуговування передбачає час на виконання робіт по обслуговуванню машин і робочого місця у процесі роботи.
Сума часу основної і допоміжної роботи називається часом оперативної роботи. Сума часу оперативної роботи та організаційно-технологічного обслуговування робочого місця складає час безпосереднього виконання роботи.
ь час перерв - у цей період виконавець фактично не виконує роботу. За своїм змістом перерви діляться на регламентовані і нерегламентовані. Перші враховуються при розробці норм праці, другі представлені головним чином простоями
Для задоволення особливих потреб та особистої гігієни працівникам надається 10 хвилин у розрахунку на зміну.
Простої (нерегламентовані перерви) - час на протязі якого робота практично не виконується в залежності від причин, які обумовили виникнення простоїв.
Всі вони діляться на [3]:
· простої з організаційних причин, викликані упущеннями в організації праці виконавців;
· простої з технічних причин, спричинені поломками машин і обладнання, відсутністю електроенергії, порушенням водопостачання тощо;
· простої з вини виконавця, пов'язані з порушеннями дисципліни;
· простої з метеорологічних причин, викликані непогодою.
Перераховані вище затрати праці (крім нерегламентованих перерв) входять у баланс робочого часу, структура якого виражається процентним співвідношенням між витратами часу на виконання окремих елементів трудового процесу.
Розрізняються фактичний і проектний баланси робочого часу. Перший виконує фактичні затрати на виконання трудових операцій, другий - розрахункові показники.
РОЗДІЛ 2. Методика нормування праці на окремих видах сільськогосподарських робіт
