1)Передкарпаття,

2)Високі Карпати

3)Закарпаття.

1)Передкарпаття — це височина з висотами від 300 до 500 м, яка простяг­лася неширокою смугою між долиною Дністра та Високими Карпатами. Передкарпатський крайовий прогин складений потужною товщею неоге­нових відкладів, потужність яких може досягати 3 тис. м. Це глини, мергелі, піщаники, сланці.

На формування сучасного рельєфу Передкарпаття істотно вплинула ерозія, унаслідок чого його рельєф розчленований багатотисячними прито­ками Дністра й Пруту.

Передкарпатська височина поступово підвищується в напрямку гір.

2)Високі Карпати простягаються паралельними хребтами:

Зовнішніми Карпатами, Вододільно-Верховинським, Полонинсько-Чорногірським хребтами, Рахівськими і Чивчинськими горами, Вигорлат-Гутинським (Вулканічним) хребтом.

Зовнішні Карпати утворюють три самостійні гірські системи — Бескиди, Ґорґани, Покутсько-Буковинські гори.

Високі Карпати складені юрськими, крейдовими та палеогеновими конг­ломератами й вапняками, ядра антиклінальних підняттів — кристаліч­ними породами. У рельєфі важливу роль відіграють полонинські поверхні, вирівнювання, структурно-декодаційні, давньольодовикові (кари, цирки) форми, глибокі річкові долини. Найвищий масив — Чорногора, де, крім Говерли, піднімаються вершини Бребенескул (2 032 м), Петрос (2 020 м), Чорна Гора (2 020 м), Гутин Томнатик (2 016 м), Ребра (2 010 м). Харак­терною рисою рельєфу є вираженість форми плейстоценового зледеніння (котловинні розширення верхів’їв річок, плоскодонні цирки з осиплими конусами й нагромадженнями морени, кари, карові гребені, які ще нази­вають Карпатським високогір’ям).

Особливо яскраво сліди плейстоценового зледеніння виражені на Чорногорі, добре збереглися великі бокові моренні вали в долинах річок Прут та Гаджина.

3)Закарпаття представлене Закарпатською низовиною, яка є части­ною Середньодунайської низовини й прилягає до Карпат з південного заходу. Територія Закарпатської низовини складена алювіальними суглинками, пісками, озерноалювіальними глинами, галечниками та лесами. Формування низовини пов’язане з інтенсивними опусканнями в антропогені. Поверхня з висртами від 105 до 120 м має слабкий на­хил назад.

У межах Закарпатської низовини лежить Вулканічний хребет, утворе­ний у неогені, коли по тектонічному розлому відбувалися вулканічні про­цеси. Хребет піднімається над Закарпатською низовиною на висоту 600- 700 м. Найвища точка — г. Бужора (1 085 м). Хребет складається з андезитів, базальтів, туфів. У долинах річок Уж, Латориця, Боржава й Тиса добре виражені долино-терасні ландшафти, на яких сформувався низькогірний рельєф, в основі якого залягають вулканічні породи.

Кримські гори

Кримські гори лежать на півдні Кримського півострова. Вони простяга­ються вздовж Чорного моря на відстань 150 км від мису Херсонес до мису Ілля біля Феодосії. Особливості рельєфу Кримських гір пов’язані з тек­тонічними й екзогенними процесами, складом гірських порід.

У Кримських горах виокремлюють три пасма: