75. Яким формам перебігу конфлікту відповідає пояснення:

Форма перебігу

Пояснення

1. Відкритий конфлікт

а) його учасники своїми зовні бездоганними відносинами приховують реальні розбіжності, що відчутно напружили ситуацію;

2. Прихований конфлікт

б) про такий конфлікт знають усі, крім безпосередніх його ініціаторів, оскільки вони ще не усвідомлюють його;

3. “Сліпий” конфлікт

в) для нього характерне очевидне, яскраво виражене, емоційно насичене зіткнення сторін;

4. “Невідомий” конфлікт

г) зовнішніми симптомами його є слабко виражена неприязнь, а реальні суперечності приглушені, загнані вглиб.

Спосіб дій

Трактування

1. Демонстрація посилення власних ресурсів

а) до такої тактики, що зовні здається припиненням конфлікту, часто вдаються, намагаючись здобути додаткову інформацію про ресурси, можливості їх підсилення опонентом. Такі дії породжують невизначеність, що посилює напругу. Затягуючи вичікування, одна із сторін може вдатися до пробних дій, незначних уступок, маючи на меті спровокувати реакцію опонента і отримати потрібну інформацію;

2. Очікування, збереження попереднього стану

б) розрахований на ефект несподіванки. Полягає у швидких, безперервних, максимально ефективних діях з метою створення для опонента дефіциту часу і спонукання до грубих помилок. Найчастіше ризикує слабша сторона, яка не має змоги посилити ресурси;

3. Ризик

в) надання інформації протилежній стороні про реальну можливість підсилення власних ресурсів, яких буде достатньо для подолання її ресурсів. Реакція опонента на такі дії може бути різною: вихід із конфліктної ситуації, оскільки його можливості не здатні забезпечити необхідну протидію; мобілізація додаткових можливостей, пошук шляхів для їх посилення;

4. Примус

г) цей прийом застосовують в емоційних конфліктах: один із його учасників звинувачує свого опонента, начебто обстоюючи інтереси групи, організації, переслідуючи передусім особисті цілі. Така дезінформація нерідко є ефективною при розв'язанні конфлікту;

5. Зниження рангу опонента

д) цю тактику використовує сильніша сторона або сторона, що має більше можливостей для посилення ресурсів. Внаслідок цього опонент опиняється в умовах, що унеможливлюють мобілізацію додаткових ресурсів.

Стратегії поведінки в конфлікті

Зміст

1. Конкуренція

а) використовують, якщо проблема, не надто важлива; коли індивід відчуває свою неправоту, переконується у перевагах аргументів чи владних повноважень свого опонента; під час спілкування зі “складною” людиною; за необхідності прийняти рішення і дефіциту знань про те, як це вчинити; за відсутності інформації для розв'язання проблеми;

2. Уникання (втеча)

б) нагадує уникання, оскільки передбачає перенесення вирішення проблеми на пізніше. Відмінність полягає в тому, що індивід діє разом зі своїм опонентом, пристає на його вимоги, пропозиції;

3.Пристосування

в) може бути ефективним, якщо людина наділена певною владою, переконана, що її рішення чи підхід є правильними, і володіє достатнім ресурсом, щоб наполягати на них. Однак в особистих стосунках може викликати відчуження;

4.Співробітництво

г) цей тип поведінки передбачає врегулювання проблеми шляхом взаємних поступок. Він є особливо ефективним, якщо сторони усвідомлюють, що одночасне досягнення одного й того ж неможливе;

5. Компроміс

д) така поведінка спрямована на пошук рішення, яке б задовольняло інтереси всіх сторін. Тому втягнуті в конфлікт сторони, захищаючи свої інтереси, намагаються плідно співпрацювати.