- •Практичні роботи з дисципліни «Аерологія відкритих гірничих робіт» Практична робота № 1. «Атмосфера і мікроклімат кар’єрів».
- •Кліматичні умови в районі відкритого видобутку корисних копалин.
- •Склад атмосфери кар’єрів і вимоги, що висуваються до неї.
- •Основні елементи мікроклімату кар’єрів.
- •Джерела забруднення атмосфери кар’єрів.
- •Розрахункова частина практичної роботи з урахуванням теоретичного матеріалу.
- •Змістовий модуль. Аеромеханіка атмосфери кар’єрів. Практична робота № 2. «Основні закони природного повітрообміну в кар’єрах».
- •Розрахункова частина практичної роботи з урахуванням теоретичного матеріалу.
- •Основні закони аеростатики.
- •Основні закони аеродинаміки.
- •Вільні турбулентні струмені.
- •Особливі випадки повітряних струменів.
- •Рух повітря в трубах і підземних виробках (обмежені потоки).
- •Сили, які формують рух повітря в кар’єрі.
- •Енергія вітру.
- •Термічні сили.
- •Різниця статичних тисків.
- •Фактори технологічного характеру.
- •Висновок
- •Основні схеми природного провітрювання.
Джерела забруднення атмосфери кар’єрів.
Забруднення атмосфери кар’єрів пилом і шкідливими газами може відбуватися від ряду джерел. Їх інтенсивність залежить від таких факторів, як властивість і стан гірничих порід, кліматичних і погодних умов, техніки і технології розробки, ефективності застосування способів боротьби з утворенням пилу і шкідливих газів. В зв’язку з цим запиленість і забрудненість повітря на робочих місцях коливається в широких межах.
Значний вплив на стан атмосфери кар’єру в цілому і її окремих дільницях справляють наявність, склад і характер повітряних потоків, що рухаються (мал. 2), які в багатьох випадках визначають кількість принесених, таких, що виникають і виносяться з кар’єру шкідливостей, а іноді є причиною інтенсивного пилоутворення.
За місцем розміщення джерела поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні джерела розміщуються за межами верхнього контуру кар’єру. Під дією вітру шкідливі газ і пил від цих джерел можуть розповсюджуватися в вироблений простір кар’єру, погіршуючи загальний стан атмосфери. До них відносяться дробильні, збагачувальні і агломераційні фабрики, металургійні заводи, вентиляційні стволи шахт, відвали пустих порід і склади руди, автомобільні дороги, котельні, майданчики з відсутністю рослинності та інше.
Внутрішні джерела пило- і газоутворення розміщуються в межах контуру і викликають як місцеве, так і загальне погіршення складу атмосфери. До внутрішніх джерел відносяться: бурові станки і перфоратори, виймально-навантажувальні машини, вибухи, двигуни внутрішнього згоряння (автосамоскиди, тепловози, трактори, бульдозери та інше), автомобільні дороги, каменерізальні машини, дробильні і сортувальні установки, пожежі, газовиділення з порід і водоносних горизонтів, а також майданчики, вкриті пилом і такі що піддаються вивітрюванню.
За розосередженням всі джерела виділення шкідливостей можна поділити на точкові (бурові станки, екскаватори, каменерізальні машини та інші), об’ємні (пило-газова хмара після вибуху), лінійні (автодороги, виділення газів з пластів і так далі) і такі, що розосереджуються рівномірно (ерозія грунту, вивітрювання поверхні бортів кар’єрів).
За часом дії джерела поділяються на безперервні (бурові станки, екскаватори та інше) і періодичні (вибухи та інше).
За положенням джерела виділення шкідливостей в кар’єрах можуть бути стаціонарні (стаціонарні дробильні і установки грохочення, підйомні конвеєри та інше), напівстаціонарні (бурові станки, екскаватори та інше) і такі, що переміщуються (автосамоскиди, залізничний транспорт та інше).
З бурової техніки найбільшу небезпеку з запилення повітря становить робота станків шарошкового, пневматичного удару і термічного буріння. При роботі станків механічного руйнування порід, не обладнаних засобами боротьби з пилоутворенням і вловлюванням пилу, запиленість повітря може сягати декількох сотень мг/м3. Застосування засобів боротьби з утворенням і вловлюванням пилу різко знижує запиленість.
Дія високотемпературних газових струменів на породу при термічному бурінні призводить до утворення у вибої складної газопилової суміші. Запиленість повітря при бурінні з відсутністю засобів вловлювання пилу може сягати декількох тисяч мг/м3.
Кількість і склад газів, що утворюються при термічному бурінні, коливається в великих межах і залежить від хімічного складу горючого і окиснювача, режим роботи пальника, глибини свердловини та інших факторів. Зміст деяких газів і пари, що викидаються під час буріння в атмосферу з відсмоктувальної системи станків, що застосовуються, сягає наступних значень: СО2 – 1,2 %, СО – 1,5%, NO2 – 0,0063% і акролеїн – 0,036%.
При масових вибухах утворюється велика кількість пилу і шкідливих газів. Частина їх у вигляді пило-газової хмари видаляється з кар’єру, а решта залишається в відбитій гірничій масі і на дільницях, що примикають до підірваного блоку (табл. 1). Як вказує аналіз отруйних газів, що залишаються після вибуху в кар’єрі, основним з них є окис вуглецю. Сліди окисів азоту зберігаються протягом 30-60 хвилин, а всередині підірваного масиву від 2 до 6 годин.
Таблиця 1.
Місце відбирання проб |
Маса одночасно підірваних ВР, т |
Максимальна концентрація газів після вибуху за об’ємом, % |
Тривалість зниження концентрації СО до ГДК, годин. |
||
СО |
СО2 |
NO2 |
|||
На горизонті |
50 - 350 |
0,06-0,1 |
0,5-0,8 |
Сліди |
2-7 |
В траншеї |
50-200 |
0,1-0,2 |
0,7-1,0 |
|
3-14 |
На глибині 1,5-10 м від поверхні відбитої гірничої маси |
50-200 |
0,4-4 |
8-9 |
0,03-0,025 |
6-100 і більше |
Виймально-навантажувальні роботи в кар’єрі виконуються обладнанням циклічної і безперервної дії. Обладнання циклічної дії (механічна лопата, драглайн, навантажувач та інше) обумовлює циклічне пилоутворення. Так, наприклад, при роботі механічної лопати пилоутворення поступово пов’язане з операціями черпання, коли пил утворюється від обвалення породи в вибої і її додатковим дробленням при взаємодії з ковшем і співударі кусків між собою, поворотом екскаватора, при якому відбувається розсипання гірничої маси, і з розвантаженням матеріалу у відвал або у відкотну посудину. Інтенсивність пилоутворення залежить також від швидкості вітру, вологи гірничої маси і організації робіт в вибої екскаватора. При несприятливих умовах запиленість повітря в процесі виймально-навантажувальних робіт може сягати 100 мг/м3 і вище.
При розробці родовищ деяких будівельних матеріалів застосовуються каменерізальні машини, які за несприятливих умов є вельми інтенсивними джерелами пилоутворення. Запиленість повітря на робочих місцях за відсутності засобів боротьби з пилом може сягати декількох сотень мг/м3.
При транспортуванні гірничої маси найбільш небезпечним за пиловим і газовим факторами є автомобільний транспорт. Під час руху автомашин в результаті взаємодії коліс з поверхнею дороги утворюється пил. Його інтенсивність залежить від матеріалу верхнього покриття дороги, його стану, вантажопідйомності і швидкості руху машин і таке інше. Дослідженнями, що проведені інститутом Удіпромідь, встановлено, що за відсутності засобів боротьби з утворенням пилу концентрація пилу в зоні автодоріг сягає 60-80 мг/м3, а інтенсивність 11500-12000 мг/с.
Двигуни внутрішнього згоряння, встановлені на автосамоскидах, тепловозах та інших машинах, є джерелами виділення ряду шкідливих газів і пари, основними з яких є окиси азоту, окис вуглецю і альдегіди. Орієнтовний склад токсичних компонентів в відпрацьованих газах двигунів внутрішнього згоряння наведений в таблиці 2.
Таблиця 2.
Компоненти |
Склад компонентів за об’ємом, % при роботі двигунів |
|
карбюраторних |
дизельних |
|
Окис вуглецю |
0,1-5,0 |
0,01-0,50 |
Окиси азоту |
0,0-0,8 |
0,0002-0,5000 |
Вуглеводні |
0,2-3,0 |
0,009-0,500 |
Альдегіди |
0,0-0,2 |
0,001-0,009 |
Склад сажі в відпрацьованих газах карбюраторних і дизельних двигунах складає відповідно 0-0,04 і 0,01 – 1,10 г/м3.
Одним з шляхів вдосконалювання відкритих гірничих робіт є впровадження поточної і циклічно-поточної технології, за якої в кар’єрах можлива експлуатація дробильних установок і установок грохочення, що є інтенсивними джерелами пилоутворення.
Зовнішні джерела, що забруднюють кар’єри, вельми різноманітні.
Одним з інтенсивних зовнішніх джерел виділення пилу є хвостосховища, в які вкладаються відходи збагачення, що вміщують мілкі фракції. В повітряну погоду відбувається інтенсивне їх видування з поверхні. Так, при швидкості вітру 10 м/с запиленість повітря на відстані 200 м від хвостосховища може досягти 180 мг/м3.
Інтенсивність виділення шкідливостей визначається умістом пилу або отруйних газів в одиниці об’єму повітря і його кількістю, що проходить через джерело їх виділення.
Так, для одиничного джерела з організованим викидом (бурові станки з пиловловлюючою системою, двигуни внутрішнього згоряння та інші) інтенсивність виділення шкідливостей (мг/с) в атмосферу може бути визначена за формулою:
(1.3)
де
середній
дебіт повітря, що виходить з організованого
викиду, м3/с;
середня
концентрація пилу або отруйних газів
в повітрі, що викидається в атмосферу
кар’єру,
мг/м3.
Згідно даних Н.З. Бітколова і В.С. Нікітіна, за відсутності засобів боротьби інтенсивність виділення пилу під час роботи бурового станка складає 4,3 г/с, роторного екскаватора – 200 г/с, одноківшевого екскаватора типу механічна лопата – 2 г/с, екскаватора типу драглайн – 11 г/с, автосамоскида – 15 г/с і з 1 м стрічкового конвеєра – 40 мг/с.
Інтенсивність виділення в атмосферу кар’єрів шкідливих газів і пари від джерел, пов’язаних з роботою обладнання, наведена в табл. 3. Таблиця 3.
Обладнання |
Марка |
Інтенсивність газовиділення, м3/с |
Концентрація газів за об’ємом, % |
||
окис вуглецю |
двоокис азоту |
альдегіди |
|||
Станок вогневого буріння з кисневим окисненням пального |
СБТ-400 МНР |
0,8 |
1,0-6,9 |
0,0043-0,0048 |
0,0089-0,132 |
Станок вогневого буріння з повітряним окисненням пального |
СБТМ-20 |
0,8 |
0,4-9,0 |
0,00104-0,0035 |
0,0021-0,132 |
Тепловоз з електричною подачею |
ТЕ-3 |
6,5 |
0,0013-0,006 |
0,00043-0,018 |
0,0023-0,012 |
Автосамоскид |
КрАЗ-256 БеЛАЗ-540 БеЛАЗ-548 БеЛАЗ-549 |
0,34 0,66 0,88 1,25
|
0,35-0,584 0,012-1,32 0,05-0,2 0,104-0,39 |
0,008-0,069 0,006-0,96 0,094-0,31 0,0003-0,42 |
0,00134-0,042 0,0019-0,05 0,00024-0,001 0,0048-0,0164 |
Трактор |
Т-180 ДЕТ-250* |
0,33 0,53 |
0,0221-0,136 0,036-0,057 |
0,0013-0,0062 0,0004-0,011 |
0,00024-0,046 0,00024-0,042 |
*ДЕТ-250 – дизель-електричний трактор тяглового класу 250 кН.
Малюнок 3. ДЕТ-250М.
Загальна інтенсивність виділення пилу або шкідливих газів в атмосферу кар’єру (мг/с) складає:
(1.4)
де gт – інтенсивність виділення шкідливостей з внутрішнього точкового джерела, мг/с;
gл – інтенсивність виділення шкідливостей з внутрішнього лінійного джерела, мг/с;
gр.р. – інтенсивність виділення шкідливостей з внутрішнього рівномірно розповсюдженого джерела, мг/с;
gвн – інтенсивність надходження в кар’єр шкідливостей від зовнішнього джерела, мг/с.
Ця інтенсивність виділення шкідливостей (пилу або однойменного (рівнозначного) отруйного газу) однієї групи джерел, що пов’язані з роботою обладнання, залежить також і від його одночасної роботи. Так, наприклад, для подібних точкових джерел сумарна інтенсивність (мг/с) складає:
(1.5)
де
- число
однотипних джерел в кар’єрі;
коефіцієнти
одночасної роботи джерел кожного типу
(відношення числа обладнання, що працює,
до числа обладнання, що використовується
в кар’єрі);
інтенсивність
виділення шкідливостей одиничним
джерелом кожного типу, мг/с.
В різних кар’єрах співвідношення між питомою вагою можливих джерел забруднення атмосфери кар’єрів може змінюватися в значних межах.
