Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pitannya_na_ispit_z_porivnyalnogo_pravoznavsta....docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
236 Кб
Скачать
☆

48. Поняття китайського права і філософсько-моральні джерела його формування.

Китайське право розуміння сформувалося під впливом філософських концепцій даосизму, конфуціанства і легізму - найбільш впливових течій суспільно-політичної думки Стародавнього Китаю.

Даосизм грунтується на ідеї співіснування небесної волі і природного ходу речей, природної закономірності (дао), що визначає закони неба, природи і суспільства.

Завдання людини полягає в пізнанні природного ходу речей, що пов'язано з перебуванням людини на шляху природності, яка обумовлює гармонію світу і, як наслідок, - злиття людини з природою.

Держава також повинна управлятися не законами, придуманими людиною, нехай навіть мудрими, а "природним законом", який однаковий як для небесних, так і для земних справ. Тому складні закони і заборони розглядаються не лише зайвим прикрашенням, але можуть призвести державу до краху. Тут можливий лише один шлях - безумовне слідування природному закону дао.

Конфуціанство розрізняє світ природи і світ людини, між ними істотна відмінність. Світ природи управляється вічними законами природи, однак вони не управляють безпосередньо світом людини. Світ людини повинен прагнути до гармонії зі світом природи, і для досягнення такої гармонії він повинен формувати правила гармонійної поведінки188.

Згідно з конфуціанством, суспільні відносини є частиною суспільної думки, що підкреслює вторинність регулювання суспільних відносин перед вічними законами природи. Внаслідок цього, можна говорити про перевагу норм моралі перед правовими нормами.

Згідно з конфуціанським вченням, необхідно формувати внутрішній світ людини, її мораль, які сприяють тому, щоб вона прийняла на себе зобов'язання, продиктовані її соціальним становищем і забезпечують її добру і мудру поведінку в суспільстві. Ця обставина визначає місце людини в сім'ї, колективі, суспільстві. Отже, не позитивне право, а конфуціанська мораль є основою поведінки людини в суспільстві.

Концепція легізму виходить з того, що влада повинна ґрунтуватися не стільки на доброчинності правителів, скільки на правлінні законів. Легісти вважали, що жорсткі закони є єдиним способом регулювання відносин держави і його населення.

Основна ідея зазначеної концепції полягала в рівності всіх перед законом, наслідком чого стала ідея роздачі титулів не за народженням, а за реальними заслугами, згідно з якою будь-яка проста людина мала право брати участь в управлінні державними справами. Рівність усіх перед законом передбачала регулювання всього суспільного життя з боку позитивного права (фа), яке виступає як стандарт і мірило поведінки людини.

49. Джерела Китайського права

Основним джерелом сучасного китайського права є закон, який регулює основні сфери життя суспільства. Систему законодавства очолює конституція (в редакції 1982 р.). В Китаї існує певний дуалізм в здійсненні законодавчих функцій. Законодавча влада належить як Всекитайському зібранню народних представників (ВЗНП), так і Постійному комітету, який виконує в період між ВЗНП функції вищого органу державної влади.

Джерелом сучасного китайського права є також підзаконні акти органів державної влади та управління (зокрема, постанови Постійного комітету ВЗНП, постанови Держради, акти місцевих органів влади та управління).

Важливим джерелом права вважаються традиції і звичаї. При цьому законодавець виходить із концепції створення відповідного акта законодавства лише у випадку подальшої неспроможності регулювання певних відносин звичаєвими формами їх регулювання.

Судова практика в Китаї не є джерелом права. Обов'язком судових органів є безумовне застосування законів.

Джерелом права є також міжнародні угоди і договори, укладені КНР. У випадку колізії між національними і міжнародними актами в КНР пріоритет надається міжнародним договорам.

Починаючи з Хань, збірники законів будувалися на закріпленні стабільного ядра традиційно-правових норм — люй, що доповнювалися новими — лін. Поступово між люй і лін відбувся поділ за сферами правового регулювання: люй містили карні закони, лін — адміністративні постанови.

Велика робота із систематизації законів була проведена в сунському (VI ст.) і тансь кому (VII ст.) Китаї. При династіях Суй (581—618 рр.) і в перший період правління Тан кодекси піддавалися перегляду кожне царювання. Першим зводом законів, який дійшов до нас, був кодекс VII ст. династії Тан («Тан люй шу-і»).

Нова активізація законодавчої діяльності китайських імператорів мала місце в період правління всекитайської династії Сун у зв’язку з посиленням влади центрального уряду. У 960—963 рр. було складено «Виправлені і переглянуті зібрання карних законів», що майже цілком повторили танський кодекс.

У зв’ язку зі значним збільшенням поточного законодавства робота з класифікації законів і постанов продовжувалася й у наступні роки. Наприкінці XI ст. у Китаї було створене спеціальне бюро з перегляду і класифікації законів, яке, зокрема, підготувало «Звід законів із 900 статей». Наприкінці XIV ст. з’явився «Звід законів династії Мін», що відтворював багато положень попередніх кодексів. Характерно, що ця практика не була змінена і після встановлення в Китаї маньчжурської династії Цин. Уже в 1644 р., після захоплення маньчжурами Пекіну, почалася робота з вивчення мінського кодексу, яка передбачала внесення в нього виправлень і змін відповідно до нових політичних реалій. Складені на основі старих кодексів династії Тан і Мін маньчжурські кодекси діяли в Китаї аж до початку ХХ ст., визначаючи зміст принципів і норм традиційного китайського права.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]