Походи вікінгів
Причини походів норманів
Швидке зростання чисельності населення і як наслідок нестача землі та засобів до існування
Соціальне розшарування, виділення воєнної знаті на чолі з конунгами, їх прагнення до слави і здобичі
Традиції успадкування передбачали, що лише старший син успадковував батьківське майно, молодшим же залишалось сподіватися на удачу і силу
Навики мореплавства. Наявність легких, швидкісних кораблів – друкарів, що вільно долали моря, океани і ріки.
Походи норманів (кінець VІІІ -ХІ ст.).
Ісландія,Гренландія, Північна Америка
Британські острови, Західна і Південна Європа
Русь, Візантія, Володіння арабів
Епоха норманів в історії Європи
Дата |
Основні події |
793 р.
|
Перша згадка про напад норманів на північно-східне узбережжя Англії |
870 р. |
Початок заселення норманами Ісландії |
IX ст.
|
Напади норманів на узбережжя Північної Німеччини, Франції та Англії. Прокладання шляху «з варягів у греки» від Південного узбережжя Балтійського моря до Візантії |
980 р. |
Відкриття норманом Ейріком Рудим Гренландії |
Бл. 1000 р. |
Плавання Лейва Ейріксона («Щасливого») до островів Північної Америки |
1030-1091 рр. |
Завоювання норманами Північної Італії та Сицилії |
1066 р. |
Нормандське завоювання Англії |
Запис про напад норманів 858 р. у картулярії (збірнику копій грамот і описів) абатства св. Петра Шартського
…Але ось одного разу припливши з-за моря на кораблях із пташиними дзьобами, народ язичників майже всю Нейстрію жорстоко і хижацьки оголеним мечем спустошив, деякі святі місця спустошив і всеохоплюючому вогню віддав; міста захопивши, повністю із землею зрівняв, християн або… залізом знищив, або захоплених у полон продав до вічного рабства. До того дійшло шаленство цих язичників, що на веслах вони піднялися річкою Сеною, спустошили околиці й, підійшовши до міста Шартр… усю округу, якою йшли, спустошили і знелюднили. Місто Шартр і вищеназваний монастир були зруйновані й спалені.
Опис облоги норманами Парижа 886-887 рр., зроблений ченцем абатства св. Германа Аббоном
Кров твоя (Париж) пролита цими варварами, які припливли на 700 вітрильниках та інших маленьких човнах, і в такій кількості, що їх неможливо порахувати; народ називає їх барками. Поверхня глибоких вод Сени до того була вкрита ними, що її хвилі зникли під їх кораблями на просторі понад 2 миль…
Ледь розвиднілося, як цей вождь (Зігфрід-Сігурд) повів своє військо на битву. Усі вони кидаються зі своїх кораблів, біжать до вежі, розхитують її жорстоко до основи частими ударами та обсипають стрілами. Місто наповнюється криками, мешканці поспішають з усіх боків, мости тремтять під їхніми кроками, усе біжить і прагне дістатися під захист вежі…
Знайдіть на карті скандинавські країни — батьківщину норманів. Визначте, як пролягав шлях нормандських походів до Парижа.
З’ясуйте за першим документом особливості норманських набігів у середині IX ст.
За другим документом установіть зміни в характері набігів норманів у другій половині IX ст.
Які висновки стосовно мети нападів норманів на французькі землі в другій половині IX ст. можна зробити? Про що це свідчить?
У другій половині IX ст. напади норманів на країни Західної Європи набули більш «організованого» характеру: від неузгоджених дій окремих загонів нормани перейшли до об’єднання зусиль і проведення досить тривалих операцій не лише в прибережних, а й внутрішніх районах атакованих ними держав.
Додаткова інформація
Європейці нічого не знали про норманів, предків сучасних норвежців, шведів, датчан та ісландців, до кінця VIII ст. У 793 р. загін норманів уперше напав на монастир північно-східного узбережжя Англії, пограбував, захопив у полон ченців і спалив його. Відтоді поселення приморських районів Англії, Франції, Німеччини перетворилися на об’єкти постійних нападів морських розбійників. Хоробрі та безжалісні нормани сіяли смерть, грабували, палили будинки.
Попервах після походу нормани поверталися з награбованим на батьківщини але по деякім часі нормани почали захоплювати і підкоряти своїй владі величезні території у різних частинах Європи й оселятися на них.
Британські острови найбільш постраждали від норманських завойовників. Спричинило це те, що вони були дуже близько розташована від батьківщини норманів. За доброго вітру кораблі норманів із Данії та Норвегії досягали узбережжя Англії менше ніж за тиждень.
У 842 р. нормани пограбували і спалили Лондон. Згодом вони перестали повертатися після нападів додому і розселилися на північно-східному узбережжі Англії. Землі, що опинилися під владою норманів, які були вихідцями з Данії, стали називати “Областю данського права”, або Денло. З цієї частини Англії вони почали просуватися далі.
Становище англосакських королівств на острові стало загрозливим. Боротьбу проти загарбників очолило королівство Уессекс. Переломним моментом у боротьбі англосаксів проти данців стало правління уессекського короля Альфреда (871-900 рр.). Завдяки реформам йому вдалося мобілізувати на боротьбу проти ворога всі сили. Проте вигнати норманів з Англії йому не вдалося.
По смерті короля Альфреда Великого боротьба проти данців розгорнулася з новою силою. Наприкінці X ст. до єдиного Англійського королівства було приєднано землі Денло. Одначе довго святкувати перемогу англосаксам не довелося. У 1013 р. армія датського короля висадилася на узбережжі й по короткій війні захопила всю Англію. Так острів опинивсь у складі величезної Північної держави данського короля Канута Могутнього (1017-1035 рр.), до якої входили Данія, Норвегія, Швеція і Шотландія. По смерті Канута його держава швидко розпалася, і в Англії відновилася влада англосаксів але знову не на довго.
При слабких нащадках Карла Великого нормани стали постійно вторгатися у французькі володіння. Вікінгі тричі – у 845, 857, 865 рр. спустошували Париж. У 885-886 рр. вони 10 місяців його тримали в облозі. Але на цей раз захопити місто їм не пощастило.
911 р. західно-франкський король Карл Простак вирішив домовитися з норманами і використати їх із власною метою. Він надав у користування ватажку данців Роллону Пішоходу (він був настільки здоровезним, що жоден кінь його не витримував) місто Руан з його околицями (більша частина сучасної Нормандії). За це Роллон склав присягу на вірність королю і пообіцяв захищати землі свого герцогства від нападів норманів. За легендою, гордовитий норман Роллон, складаючи клятву вірності королю, повинен був схилитися й поцілувати його ногу, але він відмовився це зробити. Роллон, стоячи, різко підняв ногу короля до свого рота, а Карл впав на спину. Проте західно-франкський король змушений був стерпіти цю образу. Формально васальне володіння Франції нове герцогство Нормандія було фактично незалежним як від слабких західно-франкських королів, так і від датських конунгів.
Нормани (французи називали їх нормандцями) прийняли християнство, засвоїли французьку мову і перетворили свої володіння у найсильніше герцогство на півночі Франції - Нормандія
Нормандці у 1030 - 1091 рр. — завоювали Північну Італію та Сицилію, а в 1066 р. — Англію.
Крім завойовницьких походів нормани здійснили і велику кількість географічних відкриттів.
У 870-х рр. нормани з Норвегії відкрили й почали заселяти Ісландію — “Країну криг”, як назвали нові землі перші поселенці. Природа Ісландії була суворою, а водночас — надзвичайно гарною своєю північною красою: лісів було дуже мало, більшість території займали кам’янисті плоскогір’я з вулканами і джерелами гарячої води — гейзерами. На узбережжі простягалися величезні луки з соковитою травою, що стали прекрасними пасовиськами для худоби перших поселенців. Дуже швидко на узбережжі Ісландії виникли хутори норвезьких переселенців. Внутрішня частина острова, непридатна до життя, залишилася незаселеною. Аж до середини ХІІІ ст., коли країна потрапила під владу норвезьких королів, в Ісландії існувала система самоуправління вільних хуторів. Всі спільні питання вирішувалися на народних зборах - альтінгу. Саме він у 1000 р. оголосив про прийняття ісландцями християнства
У IX-X ст. нормани розпочали заселяти острови північної частини Атлантичного океану. Вікінг Ейрік Рудий, приречений на вигнання з Ісландії за скоєний злочин, відплив у незвідане на північний захід і неочікувано відкрив Гренландію — “Зелену землю”.
Сміливий мореплавець Лейв Щасливий та його супутники близько 1000 р. досягли островів, розташованих поблизу узбережжя Північної Америки. У сагах ці місця називають “Лісною країною”, “Країною плоских каменів” та “Країною дикого винограду”. На островах вони зустріли місцевих жителів, яких назвали скрелінгами. Ці схожі на казку розповіді підтвердила знахідка археологами поселення вікінгів на острові Ньюфаундленд. Поселення існувало нетривалий час, але воно свідчить про те, що Америку було відкрито за 500 років до Колумба! Відкриття вікінгів не мало великих наслідків для Америки і Європи, оскільки у вікінгів не було можливостей освоювати новий континент.
Якщо норвежці та данці здійснювали свої походи переважно на захід, то шведські вікінги – на схід. У VІІІ ст. вони стали проникати у землі фінно-угорських, балтських і слов`янських племен. Але походи в ці землі носили як правило мирний, торговий характер. Вони намагались опанувати торгівельними шляхами по Волзі до Каспійського моря і по Дніпру до Чорного моря в землі Арабського халіфату та Візантії. Загони варягів стали вагомим чинником у формуванні державності у східних слов`ян.