Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект_Охрана труда.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Класифікація вибухо - та пожежонебезпечних зон та класів виробничих приміщень

Ступінь вогнестійкості будинків і споруджень характеризується групою займистості і межею вогнестійкості окремих частин будинку і спорудження.

По вогнестійкості будинки і спорудження підрозділяються на п'ять ступенів.

У табл. 2 приведені межі вогнестійкості і групи займистості деяких будівельних конструкцій.

У залежності від класу чи спорудження будинку ступінь вогнестійкості його не може бути нижче:

Для суспільних будинків і споруджень:

I класу не нижче II ступеня вогнестійкості;

II класу не нижче III ступеня вогнестійкості;

III і IV класів ступінь вогнестійкості не нормується.

Для виробничих будинків:

I класу не нижче II ступеня вогнестійкості;

II класу не нижче III ступеня вогнестійкості;

III і IV класів ступінь вогнестійкості не нормується.

Для житлових будинків:

I класу не нижче І ступеня по вогнестійкості;

II класу не нижче II ступеня по вогнестійкості;

класу не нижче III ступеня по вогнестійкості;

класу ступінь вогнестійкості не нормується.

Таблиця 4.4

Класифікація пожежонебезпечних зон

Пожежонебезпечна зона класу П-І

простір у приміщенні, у якому знахо­диться горюча рідина - рідина, що має температуру спалаху, більшу за +61°С.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ

простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалахування, більшою за 65 г/м3.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа

простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ

простір поза приміщенням, у якому знаходяться горючі рідини, пожежонебезпечний пил та волокна або тверді горючі речовини і матеріали.

Таблиця 4.5

Класифікація вибухонебезпечних зон

зона класу 0

простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно, або протягом тривалого часу. Вибухонебез­печні зони класу 0 можуть мати місце переважно в межах корпусів техноло­гічного обладнання і, у меншій мірі, в робочому просторі (вугільна, хімічна, нафтопереробна промисловість).

зона класу 1

простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормаль­на робота - ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахунко­вих параметрів).

зона класу 2

простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних роз­мірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткос­ті), які не повинні розглядатися під час проектування електроустановок. Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпеч-ного газопароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей про­мисловості.

зона класу 20

простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпеч-ний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто у кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно, це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і па тривалий термін.

зона класу 21

простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію пилоповітряної суміші.

зона класу 22

простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися не часто і існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухо­небезпечні суміші в разі аварії. Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і фор­мувати пилові утворення.

Таблиця 4.6

Межі вогнестійкості і групи займистості будівельних конструкцій.

Найменування конструкцій

Товщина або найменший розмір перетину конструкції в см

Межа вогнестійкос ті в год

Група займистості

Стіни і перегородки

Суцільні стіни і перегородки зі звичайного і дірчастого глиняного обпаленого, а також силікатної цегли, бетону, бутобетону і залізобетону

6,5

0,75

Негорючі

12,5

2,5

25

5,5

38

11

Стіни і перегородки з природного каменю, пустотілих шлакобетонних блоків, полегшених цегельних кладок із заповненням легким бетоном, теплоізоляційними негорючими чи важкогорючими матеріалами

6.5

0,5

Негорючі

12,5

1,6

25

4

38

7

Перегородки з пустотілих керамічних каменів

3

0,5

Негорючі

6

1,5

Перегородки гіпсові, гіпсошлакові і гіпсоволокнисті при змісті органічної маси до 8% по вазі

5

1,3

Негорючі

8

2,2

10

2,7

Фахверкові стіни з цегли, бетонних і природних каменів зі сталевим каркасом:

Незахищеним

—

0,25

Негорючі

—

0,75

облицьованою цеглою при товщині облицювання (у см) 6,5

—

2

те ж, 12

—

4

Суцільні дерев'яні стіни і перегородки, оштукатурені з двох сторін при товщині шаруючи штукатурки 2 см

10

0,6

Важкогорючі

15

0,75

20

1

25

1,25

Стійки, колони і стовпи

Стійки, колони, стовпи цегельні, бетонні і залізобетонні перетином у см:

20X20

—

2

Негорючі

20X30

—

2,5

20X40

—

2,75

30X30 та 20X50

—

3

30X50

—

3,5