Структура публіцистичного твору

Текст утворюється глобальною структурою, що включає в себе глибинну й поверхневу структуру.

Глибинна структура містить ідейно-тематичний зміст тексту – текст постає тут як складне сплетіння суспільних відносин навколо певної глибинної проблеми, що є системоутворюючим началом. Глибинна структура тексту утворюється сукупністю намірів, що перебувають під домінуючим впливом певної прагматичної настанови.

Поверхнева структура тексту – це лінгвістична форма вираження глибинної структури. У публіцистиці вона є формально-змістовою.

Композиційна структура публіцистичного тексту складається з таких елементів: заголовок, вступ, основна частина, висновки, абзац, які відіграють роль орієнтирів, на основі яких виконуються важливі для розуміння перцептивно-осмислюючі дії.

Концепт служить, з одного боку, відправним моментом у породження тексту, а з іншого – кінцевою метою при його сприйнятті. Під концептом розуміється глибинне значення, згорнена смислова структура тексту, що є втіленням мотиву, інтенцій автора, які призводять до породження тексту. Процес породження концепту простежено у схемі:

Ситуація

↓

Мотив → Інтенція як втілення мотиву

↓

Концепт як втілення інтенції

Методологія єдиного аргументаційного ряду «теза – доведення – висновок» є не завжди достатньою для аналізу публіцистичного тексту. Людмила Павлюк пропонує застосовувати при цьому поняття концепт-вартості – наскрізного домінуючого компоненту смислової структури, який об’єднує тематичний та ідейний план, синкретизує моменти поняття й оцінки.

Євген Прохоров визначає три типи композиції публіцистичного тексту: 1) Сюжетний. 2) Фабульний. 3) Логічний.

Публіцистична полеміка

М. Скуленко виділяє такі типи прийомів публіцистичної полеміки:

1. Виділення головної тези в роздумах опонента.

2. Спростування тези. Логічна операція встановлення неправильності положення є одним з основних полемічних прийомів, який оперує способами:

- пряме спростування тези шляхом позбавлення основи;

- логічний спосіб прямого спростування шляхом зведення до абсурду;

- вказівка помилок в доказах;

- непряме спростування тези.

3. Спростування демонстрації, що полягає у вияві неправильного зв’язку аргументів з тезою.

4. Критика аргументів.

5. Викриття софізмів – спеціально неправдивих висновків, які лише мають вигляд правдивих.

6. Викриття фальсифікацій – викриття брехні, спотворення фактів.

7. Вказівка на замовчування.

8. Обернення доказів супротивника проти нього самого.

Поетика публіцистичного твору

Поетика в традиційному розумінні – це розділ теорії літератури, що вивчає структуру літературного твору і систему використаних в ньому естетичних засобів. В широкому розумінні поетика збігається з теорією літератури, у вузькому – з дослідженням поетичної мови або художнього мовлення.

Предмет поетики в широкому розумінні – вивчення мовленнєвих творів усіх жанрів і родів з естетичного боку, з боку їх виразності. Особливе значення для поетики мають ті різновиди мовлення, в яких функція впливу відіграє не меншу роль, ніж функція повідомлення: художня література, публіцистика, ораторське мовлення, науково-популярна проза та ін. Твори саме цих видів творчості складають об’єкт поетики, яку в цьому випадку можна назвати загальною і яка покликана вивчати типологічні особливості, систему зображальних засобів. Таким чином, предмет загальної поетики вивчає ті особливості творів (мова, стиль, композиція, жанри), які роблять їх творами мистецтва.

Поетика публіцистики вивчає систему виражальних засобів, притаманних цьому виду творчості. Особливість виражально-зображальних засобів публіцистики полягає в їх оцінності. Публіцистика потребує експресивних засобів, однак публіцистична експресія має соціальний характер, вона є цілеспрямованою, вибірковою, оціночною. Наприклад, тропи в публіцистиці перш за все створюють оціночний ефект.

Експресивно значущими в публіцистиці є всі мовні засоби, тому виражальні ресурси мови публіцистики слід розглядати за рівнями (ярусами). Мета такого аналізу – визначити внесок кожної складової мови до естетичного результату публіцистичного твору.

Поетика публіцистики – це наука про принципи і прийоми публіцистики як словесного мистецтва, про функції слова в публіцистичному мовленні, про систему її виражальних засобів, сукупності прийомів впливу, про структуру мовлення, композицію публіцистичного твору, тобто про форму публіцистики, тісно пов’язану з її змістом, завданнями, призначенням.