- •4. Смертність
- •6.Середня очікувана тривалість життя
- •8. Методи вивчення захворюваності
- •11.Загальна захворюваність, джерела вивченя , облікові документи ,правила запоовненя.
- •17. Медико-соціальне значення найважливіший хвороб.
- •18. Хвороби системи кровообігу (хск), їх медико-соціальне значення. Фактори, що впливають на захворювання хск. Система лікувально-профілактичних закладів і заходи щодо зниження цієї патології.
- •I. Санітарно-гігієнічний - первинна профілактика впливу факторів ризику;
- •II. Соціально-економічний - розвиток медичних закладів, кадрів, проведення оздоровчих заходів тощо;
- •III. Санітарно-освітній - формування здорового способу життя.
- •19. Злоякісні новоутворення (зн), їхмедико-соціальне значення. Провідні фактори ризику зн. Система лікувально-профілактичних закладів і заходи щодо зниження цих захворювань.
- •1995 Року при темпі середньорічного приросту 2,7-4,8 %, більша їх пошире-
- •20. Туберкульоз, віл-інфекція/снід як медико-соціальне проблеми.
- •29 Диспансерний метод
- •31 Формування потреб госпіталізації
- •32.Види стаціонарів.Ф-ції сучасної лікарні їх складових частин.
- •34. Значення стаціонарозамінюючої допомоги ,її організаційні форми.
- •35.Функції та структура денного стаціонару.
- •II етап
- •III етап
- •IV етап
- •39. Важливим розділом роботи сільської лікарської дільниці є амбулаторна допомога.
- •49.Медичне забезпечення дітей,які проживають у сільській місцевості.Функції районного педіатра.
- •50.Особливості організації стаціонарної допомоги дітям.
- •52. Види та ступінь непрацездатності.
- •55)Послідовність дій лікаря при експертизі тимчасової непрацездатності.
- •57.При виробничій травмі листок видається з першого дня непрацездатності.
- •58.Видача листків непрацездатності по догляду за хворим
- •62.Документація мсек:
- •63.Стоматологічна допомога є одним із наймасовіших видів медичного обслуго-
- •65. Організація стоматологічної допомоги міському населенню
- •66. Організація стоматологічної допомоги сільськомун аселенню
- •67. Організація стоматологічної допомоги вагітним
- •68. Методи вивчення стоматологічної захворюваності
- •69. Аналіз діяльності стоматологічної служби
- •71.Головний стоматолог області, його функції та обов*язки
- •73.Стан стоматологічної допомоги населенню
31 Формування потреб госпіталізації
Госпіталізація здійснюється за направленнями лікарів амбулаторно-поліклінічних закладів і служби швидкої медичної допомоги, а також за безпосереднім звертанням пацієнтів при наявності екстрених показань чи централізовано через госпітальне відділення станції швидкої медичної допомоги. Його працівники оперативно вирішують питання щодо місця госпіталізації відповідно до графіка чергувань окремих лікарень з надання швидкої допомоги.
Це забезпечує:
зменшення помилок у виборі профілю стаціонару;
скорочення часу транспортування
рівномірний розподіл хворих і потерпілих по задіяних в чергуваннях стаціонарах;
оперативну зміну маршрутів бригад у разі екстреного закриття певного відділення чи лікарні;
скорочення затримок бригад у лікарнях;
зменшення відмов у госпіталізації.
Потребу в консультації або госпіталізації визначатиме сімейний лікар У межах реорганізації системи охорони здоров’я мережа медзакладів буде чітко структурована та оптимізована. Впровадження загальної практики сімейної медицини передбачає, що людина, яка потребуватиме допомоги (крім екстрених випадків), звертатиметься винятково до сімейного лікаря. Той же, у разі потреби в проведенні необхідних обстежень, консультації лікарів-спеціалістів або стаціонарного лікування, визначить медичний маршрут пацієнта і скерує його до відповідних закладів охорони здоров’я вторинного рівня. Крім того, згідно з проектом, за потреби пацієнт може бути направлений до медзакладу вторинного рівня службою швидкої та невідкладної меддопомоги, лікарями закладів третинного та вторинного рівнів іншого профілю та звернутися туди самостійно без направлення. Причому, якщо хворий потребує госпіталізації до профільного закладу вторинної допомоги, лікар закладу третинного чи вторинного рівнів попередньо має погодити її з лікарем загальної практики. Направлення пацієнтів до таких закладів здійснюватиметься планово або за екстреними показаннями.
Особливості планової госпіталізації
Щоб провести діагностичні функціональні, інструментальні або лабораторні обстеження, лікар загальної практики планово скеровує пацієнта до відповідної діагностичної служби, а по фахову консультацію — до лікаря-спеціаліста. У разі загострення хронічних захворювань та наявності показань для госпіталізації або стаціонарного обстеження, яке неможливо забезпечити в амбулаторно-поліклінічних умовах, та для проведення стаціонарного лікування пацієнта спрямовуватимуть до профільного відділення закладу ВМД. Проектом наказу чітко прописано підстави, за яких лікар-спеціаліст третинного рівня може направляти пацієнтів до закладів вторинного рівня. При цьому максимальний термін очікування на планову госпіталізацію не може перевищувати двох місяців із моменту направлення на госпіталізацію, а для онкологічного хворого — одного місяця. Строки ж обстеження, яке проводиться в амбулаторних умовах, не повинні перевищувати 30 днів. Планове направлення на госпіталізацію чи консультацію лікаря-спеціаліста до закладів ВМД неможливе без оформлення лікарем будь-якого рівня відповідної медичної документації. Тож у проекті наказу наводиться чіткий перелік необхідних документів, включно з випискою із медичної карти хворого (ф. 027/о) із зазначенням діагнозу, результатів проведеного лікування та обстеження. Додаткові обстеження для хворих, які госпіталізуються до закладів ВМД, визначаються стандартами та уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ України, залежно від класу, блоку та нозології захворювання відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду.
Порядок госпіталізації за екстрених показань
У разі раптового погіршення стану здоров’я пацієнта з порушенням функцій органів і систем, гострого розвитку захворювання з вираженою гіпертермічною реакцією, інтоксикацією, інтенсивного болю будь-якої локалізації, інших гострих станів пацієнт направляється до медзакладу вторинного рівня за екстреними показаннями. За таких самих умов пацієнт може звернутися до закладів вторинного рівня самостійно. У проекті чітко прописано, що транспортування пацієнта за невідкладного стану здійснюється санітарним транспортом закладу первинної медико-санітарної допомоги у супроводі лікаря загальної практики чи службою швидкої та невідкладної медичної допомоги. У такому разі до направлення на госпіталізацію (консультацію) додається супровідний листок і талон до супровідного листка (ф. 114/о). Відсутність документів, що засвідчують особу, за наявності екстрених медичних показань не може бути причиною відмови в направленні на консультацію чи госпіталізацію.
