7.Сучасна економічна теорія

Основні напрямки сучасної економічної думки сформувалися наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.,  період становлення індустріального суспільства, характерний виникненням і ростом монополій, активним втручанням держави в економіку.

Основні напрямки сучасної економічної думки:

1) Неокласична політекономія виникла на базі класичної політекономії, є основною теорією ринкового господарювання

Представники неокласичної економіки також висунули теорію загальної економічної рівноваги, згідно з якою механізм вільної конкуренції забезпечує « справедливу винагороду кожного з факторів виробництва і повне використання економічних ресурсів». . Нині неокласична теорія поділяється на дві течії:

Монетаризм -  теорія , яка виступає за обмежене втручання держави в економіку. згідно з цією теорією головну роль в економічній діяльності країни відіграє стан грошового обігу (кількість грошей, їх реальна купівельна спроможність).

Монетаризм виник всередині ХХ ст..в США. Його лідер – глава чіказької школи політекономії М.Фрідмен. Роль держави обмежується контролем за грошовим обігом і збалансованістю бюджету.   

Неолібералізм – теорія, яка заперечує активну роль держави в економіці, пропонує повернення до «вільного» саморегульованого ринку.

2) Інституціоналізм – виник на базі історичної школи. Засновниками інституціоналізму були американські вчені т.Веблен, д.Коммонс, у. Гамільтон, англійський вчений а.Гобсон та інші.

Головним державним інститутом вважають державу, яка проводить активну соціальну політику. Найбільш прогресивними ідеями інституціоналістів є ствердження необхідності участі трудящих в розподілі власності та управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій.

3) Кейнсіанство. Засновник – Дж.М.Кейнс, автор всесвітньовідомої праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей».

Рушійною силою розвитку ця теорія вважає соціально-правові, психологічні фактори. Інститутами в сучасних умовах вважають корпорації, державу, профспілки та ін., а вирішальними факторами розвитку – техніку.

Він обґрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів. Дж.М.Кейнс доводив необхідність державного регулювання економіки. Розширення функцій держави необхідне для боротьби із зростанням безробіття, кризами, для раціонального розподілу трудових ресурсів.

4) Теорія Великого Неокласичного Синтезу. В 40-50 роках ХХ ст. американські вчені на чолі з П.Самуелсоном   зробили спробу поєднати макроекономіку Кейнса, з мікроекономікою неокласичної школи та інституціоналізмом. Так виникла нова універсальна економічна теорія, яка поєднувала найбільш прогресивні погляди економістів ХХ сторіччя.

Основні положення теорії ВНС:

економіка на рівні держави формується з множини мікроекономічних явищ;

економічна система ефективна, якщо вона поєднує вплив держави на ринок і економічну свободу виробників і споживачів.

8.Економічна теорія та її місце с системі економічних наук.

Політична економія, а відповідно і економічна теорія, є суспільною, провідною методологічною наукою в системі економічних наук . За словами М. Твена, «знання політекономії – першооснова вмілого керівництва державою».

Така висока оцінка ролі економічної теорії викликана об’єктом і предметом дослідження.

Об’єктом дослідження економічної теорії, а разом з тим і інших економічних дисциплін (історичних, міжгалузевих і спеціальних) є економіка – складна різноманітна структурована система. Однак, якщо об’єкт вивчення для економічних наук є загальним, то предмет вивчення у них різний.

Предметом вивчення економічної теорії є економічні відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ, притаманні їм економічні закони і закономірності, що зумовлюють соціальне становище людини в суспільстві. Логіка визначення предмета даної науки є така: для того щоб жити, люди повинні мати життєві блага і послуги. Останні виробляються людьми не поодинці, а спільно. Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці, або дії людей на предмети і сили природи, вони вступають між собою у певні зв’язки і відносини з приводу кооперації, спеціалізації і диверсифікації виробництва. Люди не тільки виробляють продукти праці, а й обмінюють, розподіляють і споживають їх. Усі ці відносини між людьми в економічній теорії називають виробничими відносинами. З’ясовуючи їхню структуру і внутрішній зміст, економічна теорія розкриває:

• кому належать засоби виробництва;

• на кого працює людина: на себе чи на власника;

• як відбувається розподіл, обмін і споживання благ, хто і як присвоює вироблений продукт.

Найважливіша особливість виробничих відносин полягає в тому, що вони:

• є матеріальними і об’єктивними;

• є первинними, вихідними стосовно інших суспільних відносин;

Економічна теорія

• утворюють суспільну сферу продуктивних сил, процесу виробництва, визначають його соціальний характер.

З’ясовуючи свій предмет, економічна теорія передбачає певні методи дослідження, тобто певні теоретичні підходи, способи, засоби, прийоми і операції, за допомогою яких пізнають виробничі відносини та економічні закони. Серед основних методів економічної теорії виокремлюються:

• діалектико-матеріалістичний метод;

• системний метод;

• метод сходження від абстрактного до конкретного;

• метод єдності історичного і логічного;

• метод наукової абстракції;

• синергетичний метод.