7. Систима планів розвитку організації. Стратегічні і тактичні плани. Програми і плани проекти.

Головним результатом планової діяльності організації є не сама система планів, а визначення цілей, стратегій, програм, проектів, розподіл ресурсів, що допомагають організації уточнити найбільш прийнятні шляхи дій і бути готовою до майбутніх змін.

1. Базовий стратегічний план, у якому описано основні напрямки діяльності підприємства на період від 3 до 5 (10) років. Він містить корпоративну стратегію, слугує орієнтиром для всіх інших планів і одночасно є обмеженням при прийнятті рішень щодо основних напрямків (продуктів і послуг) і ринків на рівні СБО. До складу стратегічного плану входять такі розділи: місія і цілі підприємства; результати аналізу стану і перспектив розвитку зовнішнього середовища організації з кожної СБО; результати аналізу стану і прогноз розвитку конкурентного середовища з кожної СБО; результати аналізу внутрішнього середовища організації; цілі і стратегії окремих СБО; цільовий портфель організації в розрізі кожної СБО; плани організаційно-технологічних заходів і бюджети для реалізації функціональних стратегій; ресурси, необхідні для реалізації стратегії організації; фінансово-економічна оцінка стратегічного плану.

2. Тактичні плани розвитку конкретних напрямків бізнесу окремих СБО. Основним змістом цих планів є ділові стратегії, спрямовані на зростання, посилення конкурентоспроможності і ліквідацію окремих безперспективних ділянок бізнесу. Термін дії тактичних планів - від 1 року до 3 (5) років, а звичайна форма подання - бізнес-план.

3. Оперативні плани регламентують поточну діяльність відділів, служб і бюро з реалізації корпоративної і ділової стратегії кожної СБО, до складу якої ці структурні підрозділи входять. Термін дії оперативних планів - від одного місяця до року.

4. Програми і плани-проекти. Стратегічний план підкріплюється певним набором програм і планів-проектів. Прикладами програм можуть слугувати: програма підготовки виробництва; розробки і впровадження нового виду продукту; розробки і впровадження нової інформаційної чи мотиваційної системи; проникнення на нові ринки; перебудови структури управління організації; проведення масштабної рекламної кампанії; модернізації виробництва; перепідготовки кадрів і т. ін. Програми, у свою чергу, можуть підкріплюватися конкретними проектами, що характеризуються вартістю, термінами реалізації і певною інвестиційною привабливістю.

8.Стратегічне і оперативне управління.

Стратегічне управління - це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації.Стратегічне управління здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища.

Отже, стратегічне управління - це прогнозне управління, повязане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація. Стратегічне управління повинне суміщатися з практикою поточного управління. Завжди необхідно памятати, що стратегія це засіб для створення додаткової вартості. Стратегічне та оперативне управління відрізняюься використанням людських ресурсів. Стратегічне управління здійснюється вищим управлінським персоналом. Часто вимагає залучення зовнішніх і внутрішніх консультантів. Велика роль також груп людей, зацікавлених в успіху організації або намагаються вплинути на процес стратегічного управління - так званих груп підтримки. Витрати на людські ресурси в процесі стратегічного управління високі.

Оперативне управління здійснюється середнім і лінійним управлінським персоналом, і витрати на нього включаються у витрати на заробітну плату. Стратегічний та оперативний менеджмент розрізняється і з точки зору вимог до контролю і оцінки наслідків управлінських дій. Ефективність прийнятих стратегій оцінювати набагато складніше, ніж результати оперативного управління. Наслідки стратегічних рішень можна з достатньою повнотою оцінити тільки з часом, коли стає важко, а іноді і неможливо виділити ступінь впливу тих чи інших факторів на процес реалізації стратегії. Наслідки оперативного управління, як правило, не розділені великим проміжком часу з прийняттям рішення, і тому причини, наприклад невдачі, досить легко аналізувати. Стратегічні і оперативні рішення розрізняються з точки зору інтересів окремих осіб або груп, що беруть участь в управлінні, тобто стейкхолдерів. Стратегічні рішення підпорядковані корпоративним цілям, в той час як оперативне управління може орієнтуватися на локальні, приватні цілі, наприклад відділу або групи.