85. Сумської обл..

Національний заповідник Глухів. «Глухів» утворений і функціонує відповідно до постанови КМУ від 8 лютого 1994р

Заповідник охоплює територію 75 га центральної історичної частини та ділянки природного ландшафту м.Глухова. Він здійснює нагляд за 50 об’єктами культурної спадщини, розташованими на його території та в охоронних зонах, 36 з яких є пам’ятками історії, архітектури та містобудування. 5 пам’яток («Миколаївська церква» (1693-1695), «Київська брама Глухівської фортеці» (1766-1769), «Спасо-Преображенська церква» (1765), «Трьох-Анастасіївська церква» (1893), «Учительський інститут» (1874) занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, 31 пам’ятка – місцевого значення.

На балансі заповідника знаходиться 5 пам’яток архітектури: «Дворянське зібрання» (1811), «Будинок П.Лютого» (кін. ХІХ ст.), «Банк М.Терещенка» (кін ХІХ ст.), «Київська брама Глухівської фортеці» (1866-1869), «Садибний будинок Кочубеїв» (1904). До його складу входить музей археології, створений у 2008 р.

Основними напрямками діяльності заповідника є здійснення заходів з охорони і збереження об’єктів культурної спадщини, забезпечення належного використання пам’яток містобудування і архітектури, реставрація пам’яток, регенерація архітектурного середовища, проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної, культурно-просвітницької роботи.

Миколаївська церква

Церкву збудовано на місці однойменної дерев’яної, відомої з документів, у 1683-1695 рр. Замовником був глухівський сотник Василь Ялоцький. У кінці XVII – на початку XVIII ст. деякий час правила за соборну і була головною домінантою Радного майдану. Перед нею відбувалися козацькі ради: 1708 р. тут було обрано гетьманом І.Скоропадського, 1727 р. – Д.Апостола, 1750 р. – К.Розумовського. У радянський період церкву закрили, а повернули релігійній громаді у 1991 р.

Миколаївська церква – найдавніша мурована споруда Глухова, унікальний зразок тридільного триверхого храму, найяскравіший твір архітектурного стилю козацького відродження кінця ХVІІ ст., єдиний вцілілий твір видатного архітектора Матвія Єфимова. 

Глухівський учительський інститут

Інститут з трирічним терміном навчання засновано 1874 р. Першим його директором став учень К.Д.Ушинського А.В.Білявський. Під інститут було відведено мурований двоповерховий будинок, споруджений у І-й половині ХІХ ст., пристосований до нових потреб і добудований з лицевої сторони за проектом архітектора П.Шлейфера у 1874-1876 рр. У 1878-1879 рр. над тильною частиною старого будинку надбудовано третій поверх. У 1903-1904 рр. інститут розширено добудовою до тильної частини корпусу.

Тут отримали вищу освіту кінорежисер О.Довженко, письменники С.Васильченко і С.Сергєєв-Ценський. 1925 р. інститут перетворено на педагогічний технікум, 1930 р. – на інститут соціального виховання, 1937 р. – на учительський інститут, з 1954 р – Глухівський педагогічний інститут. 1976 р. присвоєно ім’я С.М. Сергєєва –Ценського, 2008 р. – О.Довженка.

Пам’ятка розташована на території Національного заповідника «Глухів».