3.2. Аналіз результатів дослідження впливу сімейного виховання на формування соціальної статі дитини

Результати отримані при проведенні дослідження впливу сімейного виховання на формування соціальної статі дитини склалися наступним чином. Більшість опитаних батьків з повних сімей теж зростали у сім’ях з обома батьками (65%). Батьки з повних сімей в основному задоволені своїм шлюбом (73%). В повних сім’ях, незалежно від кількості дітей, головним здобувачем грошей є чоловік, тільки в сім’ях з двома та більше дітьми цей відсоток незначно вище, ніж в сім’ях з однією дитиною (69% та 65% відповідно). У сім’ях з однією дитиною переважно існує рівноправність (42% респондентів визнають це), та 39% опитуваних більш схиляються до чоловічого лідерства у сім’ї. Щодо лідерства у сім’ях з двома та більше дітьми, то воно в однаковій мірі (42%) розподілилося між чоловіками та рівноправністю. Вихованням дітей, незалежно від їх кількості у сім’ї, займаються обидва батька. Але в сім’ях з двома та більше дітьми відсоток жінок, що займаються вихованням дітей вище, ніж в сім’ях з однією дитиною (36% проти 30%). Це зумовлюється тим, що татусі в сім’ях, в яких більше однієї дитини, змушені багато часу та зусиль віддавати зароблянню грошей, інколи у збиток спілкуванню з дітьми.

Сучасні батьки використовують більше психологічні міри впливу на дітей (62% опитаних). Своє відношення до дітей більшість респондентів (54%) визначило як гнучке та поблажливе. Це свідчить про те, що сьогоденні батьки переходять на західний тип виховання (психологічні міри впливу превалюють над фізичними, дітям надається дедалі більша свобода вибору). Переважна кількість батьків (65%) проти копіювання дитиною поведінки протилежної статі, і лише 35% не надають цьому багато значення. 70% батьків вважають що дитина задовольняє свої потреби у спілкуванні з ними, з них 15% вважають, що дитина багато спілкується з ними через погані стосунки з іншим батьком, а 8% ‒ через погані стосунки з однолітками, 47% батьків, що залишилися, вважають ‒ їхня дитина прекрасно спілкується з усіма.

Більшість батьків у виборі одягу для хлопчиків віддають перевагу спортивному і практичному (81%), а для дівчаток ‒ ошатному, красивому (54%) (див. Додаток В, рис. 1). Тим не менше дівчатам частіше, ніж хлопцям, купують порівну і той, і інший одяг (31% проти 17%). Для хлопчиків батьки із повних сімей переважно обирають такі іграшки: транспорт (65%), настільні ігри (20%) та м’які іграшки (15%), а для дівчаток ‒ ляльки (54%), м’які іграшки (32%) та настільні ігри (14%) (див. Додаток В, рис. 3). З хлопчиками батьки більш граються у рухливі ігри (72%), а з дівчатками ‒ у спокійні (65%). Серед обов’язків, які переважно доручають хлопчикам, є ремонт речей (31%), прибирання житла (30%) та приготування їжі (15%) (див. Додаток В, рис. 5). Відсоток батьків, які не доручають хлопчикам ніяких обов’язків, складає 13%. Для дівчаток батьки обрали такі обов’язки як: прибирання житла (32%), приготування їжі (28%), прання та прасування (25%) (див. Додаток В, рис. 5). Відсоток дівчаток, яким батьки нічого не доручають складає 8%.

Серед рис, які повинні складати характер хлопчика, опитувані батьки обрали: впевненість у собі (100%), активність (97%), урівноваженість (91%), амбітність (82%), раціональність (75%), напористість (70%), доброту (56%), безпристрасність (51%) (див. Додаток В, рис. 7). Для дівчаток батьки обрали наступні риси: чуйність (100%), доброта (100%), впевненість у собі (95%), урівноваженість (89%), активність (73%), сентиментальність (63%), амбітність (52%), поступливість (50%) (див. Додаток В, рис. 8). Батьки не хотіли б бачити хлопчиків ‒ пасивними, сентиментальними та поступливими, а дівчат ‒ агресивними і безпристрасними. Батьки заохочують у хлопчиків: прагнення до публічної діяльності і високого статусу у суспільстві (90%), передбачення і контроль оточення (84%), заняття спортом (56%), прагнення до спілкування (41%) (див. Додаток В, рис. 9). У дівчаток батьки заохочують: зразкові оцінки (91%), прагнення до розвитку взаємовідносин і прихильностей (79%), прагнення до спілкування (79%), зразкову поведінку (73%) (див. Додаток В, рис. 9). Слід зазначити, що пустощі у хлопчиків батьки заохочують частіше, ніж у дівчат (34% проти 25%).

Таким чином на сьогодні склалася певна ситуація у повних сім'ях. В основному головним здобувачем грошів залишається чоловік, що надає йому більший авторитет у сім'ї. Отже дівчаток у повній сім'ї виховують у відповідності з традиційними гендерними ролями, де чоловік голова сім’ї . Ця тенденція посилюється в сім'ях з двома і більше дітьми, де вихованням дітей займаються жінки, які заради цього навіть залишають роботу і стають залежними від чоловіків. Більшість батьків продовжують дотримуватися стереотипних думок про те, якими мають бути і стати їхні діти. Це проявляється у тому, що:

1) при виборі одягу батьки вважають за краще купувати хлопчикам більш практичний, а дівчаткам - більш ошатний;

2) при виборі іграшок батьки в своїй більшості віддають перевагу транспортним іграшкам для хлопчиків і лялькам для дівчаток;

3) при обиранні моторних ігор батьки грають з хлопчиками переважно в рухливі, а з дівчатками - у більш спокійні;

4) при дорученні домашніх обов'язків батьки залучають хлопчиків до ремонту речей та прибирання житла; у дівчаток ж обов'язків багато більше: це і прибирання, і приготування їжі, і прання та прасування. До того ж хлопчиків частіше звільняють від всяких обов'язків, ніж дівчаток;

5) обираючи бажані риси характеру для своєї дитини батьки створюють для хлопчика образ впевненої у собі, активної, врівноваженої, амбітної, раціональної, напористої, безпристрасної, але доброї людини; для дівчаток - чуйної, доброї, впевненої у собі, врівноваженої, активної, сентиментальної, амбітної, але в той же час поступливої людини;

6) батьки заохочують у хлопчиків прагнення до публічної діяльності та високому статусу в суспільстві, передбачення і контроль оточення, заняття спортом; у дівчаток - зразкові оцінки і поведінку, прагнення до розвитку відносин і прихильностей, прагнення до спілкування.

У повних сім'ях, де дві і більше дитини, особливо різної статі, частіше проявляється андрогінна поведінка, де діти копіюють поведінку один одного у різних ситуаціях. Батьки заохочують цю ситуацію вибором одягу, обов'язків, вихованням рис характеру. До речі, діти у таких сім’ях менш соромляться іншої статі, що сприяє більш легкому налагодженню стосунків і здоровому розвитку особистості.

Більшість опитаних самотніх матерів теж зростали у неповних сім’ях (69%). Сучасні самотні матері більш використовують психологічні міри впливу на дітей, ніж батьки з повних сімей (81% проти 62%). Своє відношення до дітей самотні матерів (58%) визначили як гнучке та поблажливе. Таке відношення свідчить про те, що самотні матері більш, ніж батьки з повних сімей, використовують психологічні міри впливу і відношення до дітей у них більш гнучке та поблажливе. Це обумовлюється тим, що чоловіки в основному виконують каральну функцію у сім’ї і з їхнім уходом, жінки беруть на себе лише частину цієї функції. Також важливим є те, що за своєю природою жінки більш милосердні, вони жаліють дітей, що залишилися без батька і намагаються їх менше карати.

Більшість самотніх матерів (58%) проти копіювання дитиною поведінки протилежної статі, а 42% не надають цьому багато значення. У порівнянні з батьками з повних сімей відсоток матерів, що не надають великого значення копіюванню дитиною поведінки протилежної статі вищий (42% проти 35%). 75% матерів визначили, що їхня дитина задовольняє свої потреби у спілкуванні з ними, з них 29% відповіли, що дитина багато спілкується з ними через погані стосунки з іншим батьком, тобто з татусем, а 8% ‒ через погані стосунки з однолітками, 46% матерів, які залишилися, вважають, що їхня дитина прекрасно спілкується з усіма. Як ми бачимо, відсоток дітей, що погано спілкуються з іншим батьком значно виріс, це спричиняється тим, що деякі батьки (чоловіки) після розриву з сім’єю навіть не спілкуються зі своїми дітьми, і відсоток таких чоловіків вищий серед тих, хто має одну дитину.

Більшість матерів віддають перевагу у виборі одягу для хлопчиків ‒ спортивному, практичному (80%), а для дівчаток ‒ ошатному, красивому (52%) (див. Додаток В, рис. 2). Тим не менш дівчатам частіше, ніж хлопцям купують порівну і той, і інший одяг (33% проти 20%). Для хлопчиків самотні матері переважно обирають такі іграшки: транспорт (62%), настільні ігри (23%) та м’які іграшки (15%), а для дівчаток ‒ ляльки (55%), м’які іграшки (30%) та настільні ігри (15%) (див. Додаток В, рис. 4). З хлопчиками матері більш граються у рухливі ігри (55%), а з дівчатками ‒ у спокійні (67%). Відсоток матерів, що грають з хлопчиками порівну і в спокійні, і рухливі ігри значно вищий, ніж серед батьків із повних сімей (35% проти 21%). Серед обов’язків, які переважно доручають хлопчикам є прибирання житла (35%), приготування їжі (26%) та ремонт речей (15%). Відсоток матерів, які не доручають хлопчикам ніяких обов’язків складає 8%. Для дівчаток самотні матері обрали такі обов’язки як: прибирання житла (32%), приготування їжі (28%), прання та прасування (25%). Відсоток дівчаток, яким матері нічого не доручають складає 6% (див. Додаток В, рис. 6).

Серед рис, які повинні складати характер хлопчика опитувані матері обрали: впевненість у собі (100%), активність (100%), урівноваженість (95%), амбітність (84%), раціональність (75%), напористість (67%), доброту (69%), консервативність (48%), безпристрасність (47%) (див. Додаток В, рис. 7). Для дівчаток матері обрали наступні риси: чуйність (100%), доброту (100%), впевненість у собі (100%), урівноваженість (87%), активність (85%), амбітність (71%), сентиментальність (63%), напористість (56%) (див. Додаток В, рис. 8). Самотні матері не хотіли б бачити хлопчиків ‒ пасивними, сентиментальними, агресивними та поступливими, а дівчат ‒ пасивними, агресивними та безпристрасними. Матері заохочують у хлопчиків прагнення до публічної діяльності і високого статусу у суспільстві (89%), передбачення і контроль оточення (84%), заняття спортом (58%), прагнення до спілкування (42%) (див. Додаток В, рис. 10). У дівчаток матері заохочують зразкові оцінки (91%), прагнення до розвитку взаємовідносин і прихильностей (79%), прагнення до спілкування (79%), зразкову поведінку (71%) (див. Додаток В, рис. 10). Слід зазначити, що пустощі у хлопчиків матері заохочують частіше, ніж у дівчат (32% проти 21%).

Таким чином, на сьогодні в неповних сім'ях, де діти виховуються однією матір'ю склалася певна ситуація. Більшість одиноких матерів виховувалися у неповних сім'ях, що свідчить про те, що жінки, які виросли в таких сім'ях не мали з дитинства перед собою зразка чоловічої поведінки та їм складніше будувати стосунки з чоловіками, ніж жінкам, що виросли в сім'ях з обома батьками. Отже така ж сама ситуація може повторитися з їхніми доньками. Самотні матері більш поблажливі до дитячих пустощів, тому що шкодують своїх дітей, які ростуть без батька. До того ж значно більше дітей з неповних сімей мають погані стосунки з батьком, ніж діти з повних сімей. При виборі одягу та іграшок самотні матері віддають ті ж переваги, що і батьки з повних сімей. Однак вони менше грають з синами в рухливі ігри, це обумовлюється тим, що в такі ігри з дітьми грають переважно татусі. Серед домашніх обов'язків хлопчиків з неповних сімей превалюють прибирання житла та готування їжі, значно зменшується відсоток обов’язку ремонту речей. Це пояснюється тим, що в основному самотні жінки не можуть самі полагодити неполадки у себе вдома і змушені наймати фахівців або просити родичів, і цілком зрозуміло, що ці люди не будуть вчити дитину своїй майстерності, як робили б це батьки. Образ хлопчика, створений самотніми матерями, в цілому ідентичний з образом, створеним батьками з повної сім'ї, проте самотні матері хотіли б щоб їх сини були більш чуйними й добрими. Образ дівчинки значно відрізняється від образу, створеного батьками з повних сімей. У ньому більш проявляються андрогінні риси. Дівчата повинні бути більш активними, впевненими в собі, напористими і амбітними, адже їм доведеться самим прокладати собі дорогу в житті. Також слід зазначити, що дівчаток самотні матері більше заохочують в прагненні до публічної діяльності та високому статусу в суспільстві, ніж роблять це батьки з повних сімей.

Отже, слід зробити висновки. В повних сім’ях, головним чином, притримуються традиційного гендерного виховання. В сім’ях з одними матерями дітей, особливо дівчаток, виховують згідно з андрогінними ролями. На сьогодні більшість батьків, незалежно від типу сім’ї, у виборі ігор та іграшок, одягу користуються усталеними у суспільстві стереотипами, особливо це торкається хлопчиків. Головним чином, проблеми у майбутньому житті виникають у дітей з неповних сімей. Жінки, які виросли у неповних сім’ях, якщо у них були погані стосунки з батьком, можуть забажати захопити владу у власній сім’ї, бо вони мало поважають чоловіків. Або такі жінки будуть цілком покорятися своєму чоловікові, особливо якщо вони впевнені, що слугували причиною розлучення батьків. Щодо чоловіків, які виросли у неповних сім’ях, вони мають більш поступливий і інфантильний характер, бо з дитинства у них не було зразку чоловічої поведінки. Діти з неповних сімей повинні багато працювати над собою, щоб досягти успіху у житті та створити благополучну сім’ю. Таким чином, формування соціальної статі дитини залишається одним із головних процесів у розвитку особистості, тому батькам слід підходити до цього з усією повагою та відповідальністю.