Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MV_TsZ_zao_2012_red1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

1.6. Роль статистики у формуванні інформаційної інфраструктури світової економіки

Міжнародні, закордонні інформаційні системи діють інтегровано з інформаційною інфраструктурою окремої держави. Держава не діє в ізоляції від іноземного економічного, громадського та інформаційного оточення. Політичні контакти, економічна взаємодія примушує до злиття інфраструктурних інформаційних систем різних країн. Цю мету міжнародна громадськість реалізує шляхом утвердження інформаційних стандартів, а також інформаційних систем. Ними займається ООН та спеціалізовані організації, діючі у рамках ООН. Діяльність ця відома лише фахівцям. Комісії ООН, перш за все комісія статистична і статистичні відділи ООН, FАО, WHO, UNESСО, UNDР, UNIDО, ІLО, WІРО та багато інших, крім діяльності політичної, займаються збором інформації й розробленням інформаційних стандартів. Країни, члени цих організацій, крім самого факту членства, зобов'язані дотримуватися цих стандартів. Це такі системи:

1. Інформаційні структури міжнародних організацій, членом яких є країна чи її урядові органи, наприклад статистичні системи ООН.

2. Спеціалізовані інформаційні системи міжнародної діяльності, які є складовою інфраструктури країни, наприклад, економічний сервіс Reuters – джерело інформації про курси валют і біржові котирування, офіційних даних статистичних публікацій країн та міжнародних організацій; система патентної інформації DERWENT; інформаційна система міжнародної організації стандартизації ІSО тощо.

3. Міжнародні джерела масової інформації, з якими систематично взаємодіють системи інфраструктури певної країни.

З точки зору зв’язків внутрішньодержавних систем з міжнародними системами можна виділити:

а) інформаційні системи офіційних міжнародних організацій, перед якими кожна країна має обов’язки передачі інформації. Ці завдання покладено на відповідні інформаційні системи держави, що завдяки постійним зв’язкам з такими закордонними системами набувають вигляду інфраструктури. Наприклад, Україна є членом ООН, що вимагає від української статистики надання інформації статистичним службам ООН. Ще більше інформаційне зобов’язання накладає процес інтеграції України в структури ЄС. Членство України в більшості міжнародних організацій пов’язане з обов’язками передачі інформації;

б) інформаційні системи офіційних міжнародних організацій, з яких певна країна має право отримувати інформацію; звичайні інформаційні системи міжнародних організацій надають інформацію своїм членам на принципах виключності чи преференційності;

в) спеціалізовані міжнародні інформаційні системи, які пропонують інформацію всім бажаючим, наприклад, система патентної інформації (DERWENТ);

г) спеціалізовані міжнародні інформаційні системи, які не мають офіційного статусу. Вони діють на комерційних засадах або фінансовані науковими, громадськими чи господарськими організаціями. Прикладом таких систем є системи науково-технічної інформації в галузі медицини (МЕDLINE), хімії (САС), електроніки та електротехніки (INSPEC). Існує також багато баз наукової та технічної інформації, розробленої різними науковими групами, які пропонуються в першу чергу через ITERNEТ.

д) міжнародні організації, які описують інформаційні стандарти, наприклад ЕАN (взаємодія в галузі штрихкоду), UNEDIFAKT (організація, яка оброблює інформацію для електронної передачі документів), FID (міжнародна федерація з установлення стандартів для бібліотекарських каталогів, описів, документів, нумерацій ІSBN і ІSSN, класифікацій, у тому числі UKD), і, нарешті, ІSО, яке провадить широку діяльність у галузі інформаційних стандартів.

Організації ініціюють та координують циклічні або одноразові процеси у глобальному обсязі. Наприклад, у всіх країнах – учасниках ООН повинні проводитись переписи населення, житлових умов, умов харчування, рівня розвитку сільського господарства, включаючи проблематику складності природних умов для сільського господарства. Ці переписи мають здійснюватися згідно з єдиними методологічними стандартами.

Важливу функцію стандартизації інформації у глобальному масштабі виконує СОТ, Світовий банк та Міжнародний валютний фонд. ООН використовує роботи таких спеціалізованих організацій у галузі стандартизації, як ІSО, UN/ЕDІFСТ. Для багатьох елементарних – і типових даних існують стандарти у глобальному діапазоні.

Аналізуючи практику річних країн, розглядаємо такі моделі інституціоналізації інформаційної інфраструктури держави:

1. Європейська модель, для якої характерними є принципи рівноваги між правами та інформаційними обов’язками держави, а також індивідуальних громадян. Ця модель використовується зазвичай у більшості європейських країн. Звідси запропонована назва цієї моделі.

Рисою європейської моделі є також регулювання інформаційної інфраструктури держави за допомогою правових актів ехрlisіtе, які відображають специфіку прав та інформаційних обов’язків громадян, державних органів й інших організаційних одиниць. Стосовно інформаційної інфраструктури цієї моделі ми стикаємося з так званою глибокою інтервенцією уряду в державному, регіональному чи навіть глобальному масштабі.

2. Американська модель. Характерною її рисою є те, що громадяни мають пріоритетне право на інформацію. На державу і на недержавні економічні й громадські формування покладено обов’язок доведення інформації до громадян. Крім того, характерною рисою цієї моделі є рівновага між правами та обов’язками щодо інформації державних органів і недержавних господарських та громадських формувань. Ця модель у досить неідеальній формі діє в США й інших країнах з подібними функціями громадської адміністрації. Звідси назва моделі.

3. Азіатська модель. Суть азіатської моделі полягає в тому, що держава залишає за собою право накопичення, засекречення і заборону доступу до інформації. В той же час громадяни та недержавні господарські й громадські формування зобов’язані надавати інформацію державним органам і отримувати інформацію через ці ж самі органи. Витрати з реалізації цих обов'язків покладаються на громадян, компанії, недержавні громадські формування. Вони зобов’язані збирати та зберігати інформацію у формі й за технологією, що визначається державою. Громадяни та інші недержавні формування несуть відповідальність за відмову і невиконання цих обов’язків. Це може бути фінансова чи навіть кримінальна відповідальність. Громадяни, інші недержавні об’єднання розраховуються також за помилки, що виникають унаслідок неефективного чи поганого функціонування інформаційних систем, нав’язаних державою. Ця модель у зміненій формі існувала в Радянському Союзі. Вона має місце в державах із сильним впливом державного апарату на громадське та господарське життя. Слід пам’ятати, що ця модель ще недавно існувала в більшості країн Європи, а в деяких наявні до сих пір її характерні риси. За Азіатською моделлю держава має виключне право формування інформаційної інфраструктури господарства і громадськості.

Уже тепер більшість країн відмовились від розроблення власних інформаційних науково-технічних систем і користуються міжнародними інформаційними службами, як правило, англомовними.

Деякі інформаційні служби створюються групами країн. Такі міжнародні інституції в деяких випадках заміняють власні інформаційні служби. Інтенсивне створення міжнародних інформаційних структур спостерігається в ЄС. Це важлива риса інтеграції держав – членів ЄС, які є основою інтеграції в інших аспектах, у тому числі й у тих, у яких ЄС залучає кошти бюджету Союзу.

Вплив окремих країн, а особливо країн малих та середніх, на формування сегментів інформаційної інфраструктури обмежено. Обмеження насамперед виникають, тому що адміністрації цих країн не усвідомлюють повністю значення, яке для малих та середніх країн має функціонування зовнішніх інформаційних систем.

Більшість інформаційних систем міжнародних організацій створені й керовані країнами чи представниками країн, які домінують економічно або політично.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]