Розвиток народницького руху в Україні

Народництво – як ідеологія і як громадсько-політичний рух стало можливим за таких причин:

• стало реакцією частини суспільства на пореформений злам традиційного селянського життя

• на появу та утвердження західних „буржуазних” ідей, звичаїв та порядків.

Соціальний склад: вихідці з дворянської та різночинної інтелігенції;

Погляди народників:

• Вважали капіталістичний шлях розвитку безперспективним для Росії

• Обстоювали необхідність переходу до „народного виробництва” – некапіталістичної індустріалізації, артільно – общинного методу організації господарства

• Встановлення соціалістичного устрою на основі селянської общини;

• Були певні, що Росія може „перестрибнути” через буржуазний етап розвитку;

Метод досягнення мети : селянська революція, терор.

Рушійна сила: селянство.

Погляди народників розійшлися в пошуках засобів, на основі яких можна розпочати революцію, тому визначилися напрямки:

• „Пропагандистський” - пропаганда та агітація за революційні зміни - П. Лавров;

• „Бунтарський” - за негайне повстання проти приватної власності, держави та церкви - М. Бакунін;

• „Змовницький” - єдиний шлях - революційна змова - П. Ткачов.

З часом програма дій набула частково консолідованого характеру:

• „Чайківці” - Київ-1872р.; Одеса-1873; „

• Київська комуна”-1873р.;

• гурток „Південні бунтарі” 1875 р.-на Чигиринщині утворили об”єднання селян „Таємна дружина”, які розпочали повстання – „Чигиринська змова”-1877р. керівник Я. Степанович, повстання розгромлене.

Згодом народники усвідомлюють необхідність відходу від бунтарсько-анархічних засад і переходять на позиції політичної боротьби проти самодержавства.

Наприкінці 70-х цей рух розколовся на 2 течії:

• поміркована – „Чорний переділ” (ставка на мирне вростання народників в народну масу, шлях агітації пізніше перетворилися на легальне народництво і проіснували до 1917 р.);

• радикальна – „Народна воля” – терор (вбивство харківського губернатора Куропаткіна, жандармського ад”ютанта Гайкіна)

Народницький рух пройшов 3 етапи свого розвитку:

І. 1859-1875 р. проходив під гаслом „Ходіння в народ”, як наслідок: заворушення державних селян Чигиринського повіту 1875 р.

ІІ. – друга половина 70-х років:

• масштабна пропагандистська робота серед селян та міщан;

• виникнення гуртків „Київська громада”;

• 1876р. організація „Земля і воля”, на Чигиринщині – Віра Засулич, Я. Стефанович утворюють „Таємну дружину”;

• 1877р. – викрито і заарештовано 1000 осіб з 2000 членів – „Чигиринська змова”;

ІІІ – 80-і роки після невдалої спроби на селі змінюється тактика:

• агітація поширюється на робітників (в Києві засновано „Південно – російський робітничий союз”,

• народники переходять до терору: Засулич убиває губернатора Трепова у 1878 р.; 1.03. 1881 р. в Петербурзі вбито царя Олександра ІІ;

• організація „Земля і воля” розколюється на 2: „Народна воля” і „Чорний переділ”