Іі полов 19ст Українська культура іі пол. Хіх століття

1. Вплив складних політичних умов у другій половині ХІХ ст. на розвиток української культури:

а) заборона українського книгодрукування;(Валуєвський циркуляр, Емський указ)

б) Переслідування української інтелігенції ;

в) Заснування у Львові культурно – освітніх товариств: “Просвіта” – 1868 р; 1873р. - .утворення літературного товариства ім. Т. Шевченка (з 1892 р. – наукове товариство ім. Т. Шевченка)

2. Поширення освіти – під контролем Росії та Австро-Угорщини; (освіта носила становий характер

а) Початкова освіта: * повітові – для дворян, купців, службовців і заможних міщан, парафіяльні двокласні для нижчих верств, приватні школи;

б) Середні навчальні заклади для дітей дворян – гімназії;(1870р. – відкриття жіночих гімназій - 8 років навч)

* приватні пансіони; * кадетські корпуси, * інститут шляхетних дівчат – тільки діти дворян;

в) 1887 р. – “циркуляр про кухарчиних дітей” – не приймати в середні навч заклади дітей прислуги, дрібних крамарів і т.д.

г) Ліцеї, пізніше реальні училища, університети ( Харківський – 1805 р, Київський – 1834р, Чернівецький –

1875 р, відкриття в Одесі Новоросійського університету – 1865 р) 1878р. – відкриття вищих навчальних закладів для жінок;

д) недільні школи, читальні – функціонували за рахунок населення.(в Галич – 60, Закарп – 9)

ж) Львівський університет – 1784 при ньому був відкритий Руський інститут – 1809 р., в 1894 р. – відкриття кафедри історії України в університеті;

3. Розвиток науки та фольклорні дослідження: потреба у спеціалістах для різних галузей госп, науки і культури, вивели на соціальну сцену інтелігенцію, близьку і чутливу до народу:

а)Утворення численних наукових товариств: * Харківське математичне; * Київське фізико – математичне;

*історичне Нестора Літописця; * Пд - .Зах відділ Російського географічного товариства; ….

б) Діяльність укр мислителів:

• М. Драгоманов: осуджував антинародний характер реформи; приймав соціалізм, але відкидав кл б-бу; теорію соціалістичної революції, диктатуру пролетаріату;

• Історична наука розвивалася завдяки діяльності дворянських істориків: М, І. Костомаров – висвітлення

історії широких народних мас як основного предмета історичної науки; (“І. Виговський”, “Б. Хмельн”, „Мазепа”, “П. Полуботок”;

• О. М. Лазаревський – роботи присв”ячені Лівобережній Україні другої половини ХУІІ-ХУІІІ ст – формування на Лівобережжі феодального землеволодіння, перетворення козацької старшини на поміщиків закріпачення нею селян і козаків;

• В. С. Іконников “Опыт русской историографии”

• Грушевський; В. Б. Антонович

• Яворницький; О. Я. Єфименко.

в) Розвиток вітчизняного мовознавства:

• Потебня О.О. – засуджував Емський указ, критикував “інтелігентних” представників панівної нації, які ніби то залучали укр народ до культури до цивілізації; відстоює право національних культур;

• І. Сразнєвський;

г) Фольклорні дослідження:

• М. Цертелєв “Досвід збирання старовинних малоросійських пісень”;

• М. Максимович – 3 збірки народних пісень;

• 1882 р. – видання журналу “Київська старовина”;

4. Формування класичної літератури

Класична література;

• Соціально – психологічний роман - П. Мирний “Хіба ревуть воли…”;

• Реалістичні соціально – побутові повісті: І. Нечуй Левицький;

• Історичний роман П. Куліша “Чорна Рада”

• Байкарський жанр – Л. Глібов; 3. Вірші – медитації, вірші – заклики С. Руданський;

• Драматургія: Кропивницький, Старицький, Карпенко – Карий;

• Літературна діяльність Л. Українки, М. Вовчок, І. Франко, Т. Шевченка;

Отже, література мала синтезний характер, бо поєднувала різні напрями: * реалізм і романтизм, і мала чітке розмежування реалізму і натуралізму; * характерні індивідуальні стилі письменства; * поява нових тем і проблем (розшарування селянства), * демократизація та гуманізація літератури; * ускладнення художніх форм (новели, фейлетонів, панорамних і епічних романів); * політизація творчості;

ІУ Образотворче мистецтво, музика, театр:

1. Образотворче мистецтво: позиції реалізму, народності, життєвої правди:

а) товариства:

• Товариство пересувних художників (передвижники) – 1870р.

• Київське товариство художників; Товариство південноросійських художників;

б) Жанри – пошуки і осмислення нового героя, нові відносини суспільні, нові цінності: більшість українських митців не були представниками одного жанру, а володіли багатьма:

• Л. М. Жемчужников – любов до українського народу, історії і культури “Чумаки в степу”, “Кобзар на шляху”, “ Козак їде на Січ”;

• К. О. Тутковський - побут, звичаї укр народу: “Колядки на Україні”, “Сорочинський ярмарок”;

• І.І. Соколов: “Повернення з ярмарку”, “Дівчата ворожать на вінках”;

• Історичний жанр: С. І. Васильківський “Проводи а Січ”; Кандауров “Тривога”; Мурашка “Похорон кошового”

• Пейзажний жанр: Васильківський “Степ на Україні”, Крижицький “Перед грозою”, “Жнива”

2. Містобудування та архітектура: суміш елементів кількох стилів – еклектизм (Будинок міської Думи – Шілле; * готель “Континенталь”, політехнічний інститут – Беретті; театр – Соловцов;

3. Музична культура: Кропивницький, Лисенко, * перша укр опера Гулака-Артемовського “Запорож за Д”;

• опера Аркаса “Катерина”; опера Сокальського “Мазепа”, “Майська ніч”, “Облога Дубна”;

• видавництво підручників з музики;

4. Театр: 1882 р. – перша укр професійна трупа Кропивницького; 1864 – Львівський театр очолив Бачинський; Актори: Садовський, Заньковецька, Манько, Вірина, Максимович;

У. Народження і поширення національного гімну „Ще не вмерла Україна”

У 1862 р. відомий український поет і етнограф П. Чубинський написав вірш “Ще не вмерла Україна”, який дуже швидко поширився серед інтелігенції. Скоро став піснею. Музику до нього написав західноукраїнський композитор і диригент М. Вербицький. Згодом почала виконуватися як національний гімн. Після проголошення незалежності музика стала державним гімном.

Висновок: Спроби уряду Російської імперії зупинити процес росту і впливу на національну свідомість українського народу української культури шляхом заборон і переслідувань, шляхом зросійщення не дали очікуваного владою результату. Але всупереч офіційній державній політиці, саме на другу половину ХІХ ст. припадає період розквіту культури , піднесення національного духу, зростання національної свідомості.