3.Свідомість як форма відображення дійсності.

Свідомість - особливе утворення, що сформувалось у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності. Це специфічна форма цілеспрямованого психічного відображення. Свідомість спрямована на інших людей, тобто має діалогічну природу і є поліфонічною, тобто вміщає не тільки свої знання, а й ті, які набуло людство у процесі культурно-історичного розвитку. Вона являє собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному, узагальненому, цілеспрямованому активному відображенні, що здійснюється в символічній формі, й творчому перетворенні зовнішнього світу, у зв'язку вражень, що постійно надходять, із попереднім досвідом, у виділенні людиною себе з навколишнього середовища і протиставленні її як суб'єкт об'єкту. Людина усвідомлює не тільки об'єкти, їхні властивості та зв'язки, а й їхню значущість для себе, суспільства, тобто вона дає емоційну оцінку дійсності, що й створює умови для актуалізації механізмів, які забезпечують розгортання цілеспрямованої діяльності. Вона, в свою чергу, забезпечує попередню побудову дій та передбачення їхніх наслідків, контролювання поведінки і керування нею, здатність особистості давати собі раду в оточуючому матеріальному світі, у власному духовному житті.

Свідомість не дана людині від народження. Вона формується не природою, а суспільством. З'явившись на світ, дитина ще не здатна відразу суб'єктивно відокремити себе від зовнішньою світу, вона немовби "розчинена" в ньому, її свідомість складається поступово через оволодіння в процесі життєдіяльності багатствами суспільної свідомості.

Зінченко наголошує, що свідомість є продуктом та результатом діяльності органічних систем. До них належать мозок, індивід та суспільство. Найважливішою характеристикою таких орг. систем є можливість створення функціональних органів,яких їм не вистачає. Ці функціональні органи – це новоутворення, складові елементи яких не можуть бути редукованими до вихідних одиниць. До функціональних органів свідомості належать: живий рух! Предметна дія! Інтегральний образ світу! Також установка, емоції, мотиви, воля. Єдність цих компонентів - духовний організм.

Отже, свідомість - не просто образ дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.

4. До основних ознак свідомості можна віднести такі:

• Діалогічність ( тобто те,що свід. спрямована на інших людей).

• Поліфонічність (вміщає не тільки свої знання, а й ті,що отримало людство в ході культурно-історичного розвитку).

• Рефлексивність (на свідомому рівні відображення людина може сприймати що відбувається в її внутрішньому світі, розуміти свої психічні процеси і стани, впливати на їх перебіг, розвиток).

• Спонтанність розвитку (незалежно від будь-яких умов,хз, але залежно від культурних чинників).

• Активність, її цілеспрямованість, її здатність творчо перетворювати дійсність.

• Прогнозуючий характер.

• Ідеальна форма відображення.

• Внутрішня зв’язність.

• Чутливість.

• Реактивність.

• Цілісність (виражається в єдності всіх частин і функцій свідомості , їх узгодженості) .

• Обмеженість (вказує на наявність тимчасових і просторових кордонів індивідуальної свідомості. У часі воно існує і функціонує в певні періоди життя кожного людини. В просторі індивідуальна свідомість замкнута в так званому внутрішньому суб'єктивному просторі).

• Системність (виражається в наявності у складі цілого (свідомості ) сукупності елементів (функцій , видів , форм і рівнів психічного ; чуттєвої і біодинамічної тканини , значень і смислів ) , пов'язаних певною структурою (сукупністю зв'язків) і функціонуючих спільно.

• Неперервність (здатність відображати минуле, сьогодення і майбутнє).