8. Загальна характеристика психодинамічного підходу до побудови теорії особистості

Коли психологія відділилася від філософії і в другій половині XIX століття стала науковою дисципліною , головною її метою було розкриття основних елементів психічного життя дорослої людини за допомогою методу інтроспекції в лабораторних умовах. Це напрямок, який одержав назву структурної школи , заснований Вільгельмом Вундтом , що відкрив в 1879 році першу психологічну лабораторію в Лейпцизі. Як основне завдання психології Вундт висував розкладання процесів свідомості на основоположні елементи і вивчення закономірних зв'язків між ними. Тому психологи того часу були просто приголомшені появою радикально іншого підходу до вивчення людей , розробленого майже без сторонньої допомоги Зигмундом Фрейдом , тоді ще молодим віденським лікарем. Замість того , щоб ставити в центр психічного життя людини свідомість , Фрейд порівняв її з айсбергом , мізерно мала частина якого виступає над поверхнею води. На противагу пануючому в минулому столітті погляду на людину як на істоту розумну і усвідомлюючи свою поведінку, він висунув іншу теорію : люди перебувають у стані невпинного конфлікту , джерела якого лежать в іншій , більш великій сфері психічного життя - у неусвідомлюваних сексуальних і агресивних спонукань .Фрейд першим охарактеризував психіку як поле бою між непримиренними силами інстинкту , розуму і свідомості. Термін " психодинамічний " вказує саме на цю безперервну боротьбу між різними аспектами особистості . Психоаналітична теорія як така служить прикладом психодинамічного підходу - вона відводить провідну роль складній взаємодії між інстинктами , мотивами і потягами , які конкурують або борються один з одним за верховенство в регуляції поведінки людини. У поданні , згідно з яким особистість є динамічною конфігурацією процесів, що знаходяться в нескінченному конфлікті , виражена суть психодинамічного напряму , особливо в трактуванні Фрейда . Поняття динаміки стосовно до особистості передбачає , що поведінка людини є скоріше детермінованою , ніж довільною або випадковою. Передбачуваний психодинамічним напрямком детермінізм поширюється на все, що ми робимо , відчуваємо або про що думаємо , включаючи навіть події , які багато людей розглядають як чисті випадковості , а також застереження , описки тощо. Дане подання підводить нас до головної і вирішальної темі , що розробляється психодинамическим напрямком . А саме , воно підкреслює значення несвідомих психічних процесів у регуляції поведінки людини. Згідно Фрейду , не тільки наші вчинки часто є ірраціональними , але також саме значення і причини нашої поведінки рідко бувають доступними усвідомленню .Важко дати оцінку сучасним теоріям особистості , не віддавши належного визнання теорії Фрейда . Незалежно від того , приймаємо ми або відкидаємо якісь ( або всі) його ідеї , неможливо заперечити той факт , що вплив Фрейда на західну цивілізацію XX століття було глибоким і міцним. Можна стверджувати , що у всій історії людства дуже небагато ідеї зробили настільки широке і потужний вплив. Це , звичайно , сильне твердження , але важко уявити, що у Фрейда найдеться багато конкурентів . Його погляд на природу людини завдав відчутного удару панували в той час уявленням вікторіанського суспільства ; він запропонував важкий, але притягальний шлях до досягнення розуміння таких аспектів психічного життя людини , які вважалися темними , прихованими і , мабуть , недоступними .