6.Пояснити необхідність перерахування планових витрат на фактичний обсяг продукції.

Для перерахування планових витрат на фактичний випуск про­дукції можна використовувати таку формулу:

Вк = Вт * (100 + а ТП % *Кз/100,

де: Вк — витрати, скориговані на фактичний випуск продукції;

Вт — планова сума витрат за статтею;

А ТП % — перевиконання (недовиконання) плану випуску товар­ної продукції, %;

Кз — коефіцієнт залежності витрат від обсягу виробництва про­дукції.

Розділення витрат на змінні і постійні по центрах відповідальності (місць витрат) є важливим для складання так званих гнучких кошторисів і оцінки діяльності. Таке розмежування витрат дозволяє перераховувати планові витрати на фактичний об'єм продукції під час аналізу і оцінки робіт підрозділів.

7.Пояснити гнучкі кошториси підрозділів.

Гнучким кошторисом витрат називається повне зведення витрат на

виробництво і реалізацію продукції, згрупована по економічно однорідних

елементах.

Основними статтями гнучкого кошторису витрат є:

1) матеріальні витрати;

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальні заходи;

4) амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

5) інші операційні витрати.

8.Пояснити методику складання кошторисів підрозділів різного функціонального призначення.

Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат.

Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загальновиробничими витратами), а також калькуляціями на окремі вироби підрозділу. Побудова його за елементами витрат показує їх ресурсну структуру, матеріало-, зарплато- і капіталомісткість виробництва і, що важливо, дає змогу чіткіше ув’язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи.

Шахматна форма кошторису, у якій витрати групуються постатейно і поелементно, є більш інформативною. На її основі досить легко розподілити всі витрати на змінні та постійні, що є необхідною умовою надання кошторису властивості гнучкості при поваріантних обчисленнях і визначенні планових витрат на фактичний обсяг виробництва. Коротко зупинимось на методиці обчислення кошторису за статями.

Матеріали (за вирахуванням відходів). До статті заносяться витрати на матеріали, що утворюють основу виготовлюваної продукції (основні матеріали), а також на матеріали допоміжного призначення (допоміжні матеріали), які можна прямо віднести на окремі вироби (кріпильні матеріали, фарби, формувальні матеріали, хімікати для гальванічного покриття та ін.). Витрати обчислюються на основі встановлених норм, цін на матеріали і виробничої програми.

9.Охарактеризувати методику обліку та звітності як елементів контролю витрат.

Контроль витрат є важливою складовою системи управління витратами, без якої неможлива повноцінна реалізація інших її функцій. До основних завдань контролю витрат відносять:

-моніторинг – систематичне відстежування динаміки витрат і факторів, які на неї впливають;

-виявлення відхилень фактичних показників рівня витрат від їх запланованих значень;

-аналіз відхилень, обґрунтування необхідності здійснення регулювальних заходів під час виконання планових завдань, участь у їх розробленні.

Система обліку витрат підприємства поєднує в собі три види обліку: оперативний, бухгалтерський та статистичний. Оперативний облік обслуговує потреби повсякденного управ­ління витратами під час реалізації підприємством його виробни­чої діяльності. Інформація оперативного обліку характеризує окремі господарські операції чи їх комплексні групи: випуск продукції окремими дільницями, цехами, рух деталей, напівфаб­рикатів у виробництві і т. п. Оперативний облік точно і докладно відображує численні якісні та кількісні характеристики господар­ської операції, які є несуттєвими для інших видів обліку і відпо­відно не відображаються в них. Саме ця властивість оперативно­го обліку робить його необхідним незалежно від можливості опе­ративного отримання інформації за іншими видами обліку. Зміст оперативного обліку завжди спрямований на управління конкрет­ними господарськими операціями. Отже, необхідність і викорис­тання інформації оперативного обліку обмежені часом здійснен­ня цих операцій. Для потреб управління різними господарськими операціями застосовують різні спеціальні види оперативного об­ліку: оперативно-технічний; оперативно-виробничий; оперативно-торговий тощо. У системі бухгалтерського обліку здійснюється суцільне, без­перервне і взаємозв'язане відображення господарської діяльності підприємства, узагальнення всіх господарських операцій у варті­сному вимірі. В загальній системі обліку інформаційним ядром є саме дані бухгалтерського обліку (близько 80 % усього обсягу інформації щодо діяльності підприємства), оскільки в ньому ре­єструються всі без винятку операції.

Статистичний облік формує дані про масові якісно однорідні явища. Статистичні дослідження дають змогу отримати важливу інформацію про закономірності масових господарських явищ. Щодо управління витратами, то з допомогою статистичного об­ліку отримують відомості стосовно використання робочого часу, виконання норм виробітку, норм витрачання матеріальних ресур­сів та ін. На відміну від бухгалтерського обліку, який є суціль­ним, статистичний облік може бути як суцільним, так і вибірко­вим. Для своїх потреб статистичний облік використовує дані бух­галтерського та оперативного обліку, а також організує самостій­ні спостереження. Потреби виконання в системі контролю функції аналізу вима­гають певного узагальнення даних обліку у звітності. У звітах вказують планові, фактичні показники за звітний період, підсум­кові дані від початку реалізації плану (початку року, кварталу). У принципі, для різних потреб можуть бути різні узагальнення, як за змістом, так і за періодичністю.

10.Пояснити методику обліку і аналізу відхилень фактичних витрат від .нормативних за центрами відповідальності.

Вловити різниця між фактичними й нормативними витратами, які  називаються  відхиленням, значно простіше, використовуючи комп'ютер.   Відхилення  розраховують окремо по кожному центрі витрат і по кожній групі витрат. Аналіз відхилень -  основний інструмент оцінки діяльності центра витрат. Поточний контроль й аналіз відхилень дозволяють вчасно перестроїти систему керування виробництвом: менеджер має можливість у будь-який момент впливати на процеси, що протікають, не чекаючи закінчення періоду, на який були розроблені мети й критерії, що відбивають їх.

Економічний аналіз відхилень - це, насамперед, факторний аналіз. Його ціль - визначення й детальна оцінка кожної причини, кожного фактора, які можуть привести до виникнення відхилень. Відхилення є наслідком зміни трьох основних факторів: обсягу виробництва, цін на ресурси й норм витрати на одиницю випуску, причому звичайно всі фактори впливають одночасно. Це можна пояснити наступної: •   не   витримані   заплановані   обсяги   виробництва (внаслідок зміни попиту на різні види продукції або через різні труднощі, пов'язаних з її виробництвом, -  недолік потужностей, недостача оборотного капіталу й ін.); •   змінилися ціни на ресурси (в умовах нестабільності ринку, чим глибше загальноекономічна криза, тим складніше прогнозувати ціни); •   відбулися зміни норм витрати: зменшення (завищені норми були розроблені раніше для виконання планів, спущених "зверху"), збільшення (у наявності перевитрата ресурсів - необхідно виявити причину й вжити заходів до ліквідації відхилень).  Для ефективного оперативного керування необхідно виявити причини відхилень (визначити, які відхилення, якими факторами викликані; установити відповідальність за що відбулося, прийняти рішення, що дозволяють уникнути небажаних відхилень у майбутньому).   Метод ланцюгових підстановок дає наступні формули відхилень   фактичних змінних витрат від планових:

по обсязі   ОQ = (QФ — Qп) Нп Цп; за ціною       ОЦ = Qф (Цф — ЦП) Нп; по нормі    Він =QфЦФ (Нф — Нп),

де О - відхилення; Q- обсяг випуску; Н -і норма витрати ресурсів (матеріалів, енергії й т.п.) на одиницю випуску; Ц - ціна одиниці ресурсів; ф, п - індекси фактичного й планового значень величин.