Шляхи розв’язання етнічних конфліктів.
Соціально-психологічні чинники етнічних конфліктів зумовлюють формування та функціонування суспільної думки з питань щодо національних і міжнаціональних цінностей і виявляються у вигляді національної та етнічної дискримінації.
До основних психологічних чинників етнічних конфліктів належать:
- етнічна та національна упередженість;
- націоналістичні настрої.
Етнічна та національна упередженість - це установка упередженого чи ворожого ставлення до представників певних етнічних груп, будь-яких фактів дійсності, що пов'язані з їх діяльністю, поведінкою, соціальним станом, без достатніх для цього підстав і знань. Значущими умовами розвитку етнічної та національної упередженості виступають соціально-економічні умови нерівності щодо різних спільностей, які разом співіснують. Економічний чинник призводить до появи ксенофобії як форми національної упередженості. Ксенофобія - це неприязнь до іноземців в цілому. Ксенофобія найчастіше зустрічається у тих етнічних групах, в яких існує конкуренція на ринку праці.
Націоналістичні настрої є окремим видом предметно-оріентованих суспільних настроїв, яким притаманні емоційний характер, імпульсивність і динамічність. Націоналістичні настрої з'являються у результаті дії механізму переміщення, за допомогою якого певні емоційні реакції людей (гнів чи ворожість) спрямовуються на який-небудь об'єкт (людину, політичну партію, ідеї, уявлення, ідеологію, річ або тварину), який не має жодного відношення до дійсних чинників цих емоцій.
Спрямованість настроїв на етнічну спільність - свою чи чужу, що супроводжується відповідним комплексом почуттів, стереотипів і установок, призводить до появи націоналістичних чи патріотичних настроїв.
Шляхи врегулювання конфліктів. У багатонаціональних країнах (наприклад, США) існують служби, які орієнтовані на розв'язання етнічних конфліктів.
Виділяють три основних шляхи розв'язання етнічних конфліктів:
1) застосування правових механізмів (за допомогою зміни законодавства, зміни соціальної структури);
2) переговори - основна форма участі психологів у конфліктологічній службі - посередництво під час проведення переговорів з суб'єктами конфліктів;
3) інформаційний шлях, який передбачає:
а) взаємний обмін інформацією між групами за дотримання умов, які сприятимуть зміні ситуації. Психологи повинні брати участь у виборі способів подачі інформації у ЗМІ при висвітленні гострих конфліктів;
б) підвищення психологічної компетентності представників конфліктуючих груп за допомогою ознайомлення з соціально-психологічною інформацією, що сприяє появі таких уявлень про процеси, які зумовлюють вплив на міжетнічні відносини; психологічне розуміння конфлікту;
в) передача інформації про схоже та відмінне між різними культурами та їх представниками;
г) цілеспрямований показ фільмів з позитивним героєм-представником конфліктуючої сторони (темношкірий поліцейський і т. ін,).
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Контрольна робота
З дисципліни «Конфліктологія»
Варіант № 2
Виконала:
Студентка групи ФК- 31 з
Владика Галина
Перевірила:
Петровська Інга Ростиславівна.
Львів – 2013р.
Список використаної літератури
1. Здравомислов А. Г. Соціологія конфлікту. – М.: Аспект-Прес, 1995. – 351 с.
2. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфліктологія; Навч. посіб. для вузів. - Харьків, 1997.
3. ДзвінчукД. Конфлікти та способи їх подолання // Віче. -1999. - № 5. - С. 11-16.
4.Станкін М.І. Психологія керування. – М.: Нора-Пресс, 2000. –289 с.
5. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. - К., 2005.
6. Андрущенко В.П. Соціологія. - Видання трете, - Київ-Харків 1998.