3.Характерні особливості й етапи формування нац.Економ.-особливе.

Визначальною особливістю української національної економіки є трансформаційний характер її розвитку

1-етап. українські землі були воз’єднані у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки в сучасних кордонах (1956р.). Таким чином, повоєнний розвиток народного господарства України (УРСР) можна вважати першим етапом формування національної економіки України. Визначальною рисою цього етапу були два процеси:

1. інтеграція господарства західних українських земель до складу господарського комплексу УРСР;

2. адаптація господарського механізму західноукраїнських територій до адміністративно-командної системи управління економікою

2-етап. 1991 пвсля проголошення незалежності україни формування національної економіки, але це вже був якісно новий етап, оскільки з проголошенням незалежності економічна система України набула формального статусу національної економіки. Стратегічною метою українського народу стало наповнення цього формального статусу реальним змістом. Складність вирішення цієї проблеми полягала в тому, що необхідно було одночасно вирішувати кілька стратегічних завдань:

- формування на базі частини народно-господарського комплексу Радянського Союзу цілісної і самодостатньої національної економічної системи;

- економічні реформи в напрямку переходу від планової системи господарювання до ринкових принципів економічної діяльності з подальшою перспективою розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки;

- створення фактично з нуля всіх підсистем національної економічної системи, а саме: управління, фіскальної системи, бюджетної системи, податкової системи, банківської системи, грошової, валютної системи і т.д.

3-етап.

З 2000 року розпочався новий, третій етап розвитку національної економіки. Характерними рисами цього етапу стали економічне пожвавлення і функціонування господарського комплексу України переважно на ринкових засадах. Ринковий характер української економіки було визнано світовою спільнотою, у 2000-му році Україна отримала статус країни з перехідною економікою, у 2006-му – країни з ринковою економікою, у 2008-му році Україна стає членом СОТ. На протязі третього етапу розвитку національна економіка зростала різними темпами за винятком циклічного спаду 2008-2009 років.

4.Завдання та критичний аналіз перебігу економ. Реформ в Україні в трансформаційний період.

• Економічна трансформація – це безперервний процес видозмін, серед яких розрізняють разові, дискретні та систематичні. Трансформація у вузькому сенсі (разові та дискретні зміни) – перехідний період (перехідна економіка, трансформаційна економіка «у вузькому розумінні») - обмежений в часі процес, який визначається поворотними подіями в суспільстві, полягає в переході від одного рівноважного стану до іншого. Тоді як трансформація в широкому сенсі (систематичні зміни) – це не обмежений в часі постійний процес перетворень системи, її елементів, зв'язків і відносин між ними.

• Сутність перехідного процесу в Україні полягає в переході від підсистеми, сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, який функціонував на директивно-планових засадах, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринкових принципах.

• За час існування України як незалежної держави відбулося поглиблення структурної кризи в економіці. Глибина кризових потрясінь економіки України та інших країн колишнього СРСР і східноєвропейських країн, яка припала на другу половину 80-х – початок 90-х років, зумовлена не тільки деформаціями командно-адміністративної системи. Ці економічні потрясіння були пов’язані з необхідністю докорінного технологічного переозброєння виробництва, викликаного новим етапом науково-технічної революції.

• Характерна риса трансформаційного періоду–те, що неефективні виробництва, нежиттєздатні види економічної діяльності, які ґрунтувалися на державному замовленні, державному постачанні та державному фінансуванні, потрапляють у безвихідь і банкрутують. Проте якщо у розвинутому ринковому середовищі дія закону про банкрутство позитивно впливає на економічне зростання підприємств, то в нерозвинутому Ринковому середовищі наслідком дії такого закону часто є руйнація господарства за допомогою механізму цілеспрямованого доведення підприємств до банкрутства з метою їх продажу за безцінь у тіньовий сектор економіки. Таким чином, дія закону про банкрутство нетільки не сприяє оздоровленню економіки, а навпаки, гальмує позитивні структурні зрушення та перехід від економічного спаду до економічного зростання.

• Нестійкість економіки України в період ринкових перетворень і економічна криза послабили роль головних факторів зростання –виробничого нагромадження та ефективності виробництва, що безпосередньо пов'язане з темпами зростання й оновлення основного капіталу.

• В Україні не відбувалося швидкого та гнучкого пристосування до змін в економічному середовищі внаслідок недостатньої кваліфікації менеджменту підприємств, галузей та в цілому народному господарстві, який не зміг використати світовий досвід антициклічного регулювання, нераціональної міжгалузевої структури та структури основних фондів, а також внаслідок сильних політичних впливів (в основному демагогічно-популістських). Після 1991 року поглиблюється технічна відсталість значної частини підприємств. Через спад виробництва та нестачу інвестиційних ресурсів майже припинилося оновлення основних виробничих фондів, катастрофічно збільшується їх моральний та фізичний знос. Має місце структурна деформація промислового виробництва у бік сировинних галузей, орієнтованих на експорт (передусім чорної металургії), яка супроводжується глибокою деградацією виробництв, що повинні задовільняти потреби внутрішнього ринку. Найбільше потерпіли наукоємні галузі – машинобудування, високотехнологічні галузі хімічної промисловості, а також легка промисловість і виробництво товарів широкого вжитку.

• В Україні, на жаль, переважна більшість важливих реформ досі недоведена до логічного і результативного завершення. У президентськомупосланні 2008 року знову повторювалося, що попри зростання, економіцібракує стратегії реформ, у ній досі відсутні реальні структурні зміни – запасивності виконавчої влади національне господарство залишаєтьсянеконкурентним і енерговитратним.

• Таким чином, для формування позитивного тренда в умовахпостіндустріальної трансформації необхідний державний вплив наекономіку, який полягає в наступному: вибір національних пріоритетіврозвитку, зокрема в області високотехнологічного і наукоємного секторів;збалансованість як державних, так і приватних інвестицій в НДДКРі формування на цій основі приватно-державного партнерства; створеннянових структур національної інноваційної системи у формі кластерівновітніх технологій, що є технопарками, науковими центрами;стимулювання університетів для переходу від класичної схеми «наука +освіта», до схеми «наука + освіта + інноваційний бізнес»; вдосконаленняінституційної бази нової економіки, зв'язаної з використаннямінтелектуальної власності.