7. Основні показники нац.Економ.

Ефективне функціонування національної економіки визначається пропорціями її розвитку. Розрізняють: відтворювальні пропорції – це співвідношення матеріально-речових складових виробництва і робочої сили, а також загальноекономічні пропорції – це співвідношення сукупного попиту і сукупного пропонування, сфери матеріального виробництва і сфери послуг, пропорції між першим і другим підрозділом матеріального виробництва і т.д. (міжгалузеві, територіальні, зовнішньо-економічні пропорції).

В цілому пропорційний розвиток національної економіки можливий за умови вирішення ряду проблем, які можна згрупувати наступним чином:

1. обсяг виробництва, його структура і динаміка (показники – ВНП, ВВП, ЧНП, питома вага промислової продукції, сільськогогосподарської продукції, послуг і т.д.);

2. безробіття й зайнятість (показники – рівень і структура безробіття, рівень і структура зайнятості);

3. інфляція (показники – індекси цін, дефлятор ВНП, темпи інфляції);

4. обсяг та динаміка зовнішньоекономічної діяльності, основний показник – платіжний баланс країни, що включає рахунки поточних операцій (торговий баланс – експорт та імпорт товарів і послуг, отримані та сплачені доходи, отримані та надані трансферти) та рахунків операцій з капіталом і фінансами.

8. Загальна характеристика та методологічні принципи системи національних рахунків(снр).

Існує загальноприйнята у світовій практиці система вимірювання стану та динамики розвитку національної економіки. Вона отримала назву системи національних рахунків (СНР), СНР сформована з врахуванням функціонування економіки на ринкових засадах.

Методологічні засади системи національних рахунків:

1. розширене трактування суспільного виробництва: в створенні національного доходу беруть участь галузі як матеріального, так і нематеріального виробництва;

2. критерієм продуктивності вважається отримання доходу;

3) результатом виробництва є кінцевий продукт.

Принципи побудови системи національних розрахунків:

1. принцип тотожності між витратами і доходами, тобто витрати на виробництво є точно такими ж, як дохід, отриманий у результаті цього виробництва;

2. принцип безперервності потоку доходи-витрати, тобто для отримання доходу необхідно здійснити витрати, а витрати винагороджуються доходами;

3. ключовим поняттям в структурі показників виробництва є додана вартість (характеризує конкретний внесок кожного учасника виробничого процесу);

4. для обліку доходів, витрат виробництва і т.д

9.Інституційні сектори,одиниці,деталізація рахунків снр.

За ступенем деталізації в СНР всі рахунки поділяються на три класи:

1. консолідовані (зведені) рахунки:

- рахунок ВВП і витрат на нього;

- рахунок національного доходу і його розподілу;

- рахунок фінансування капіталовкладень;

- рахунок зовнішніх операцій.

2. рахунки виробництва, споживання, капіталоутворення, а саме:

- рахунок для ринкових продуктів і послуг;

- рахунок для неринкових продуктів і послуг;

- рахунок для галузей виробництва товарів;

- рахунок для товарів і послуг, що виробляються некомерційними організаціями для домашніх господарств;

- рахунок для товарів і послуг, що виробляються одними домашніми господарствами для інших домашніх господарств.

3. рахунки доходів і витрат, в т.ч. фінансування капітальних витрат в розрізі інституціональних секторів.

Виділяють економічні сектори, що об’єднують економічні одиниці. Таких секторів шість:

- підприємства або нефінансові корпорації;

- фінансові установи або фінансові корпорації;

- державні установи або сектор державного управління;

- некомерційні громадські та приватні організації;

- домашні господарства;

- зовнішньоекономічний сектор.

Базовою одиницею обліку в системі національних рахунків є інституційна одиниця, яка називається резидент. Резидент – це економічна одиниця, яка здійснює економічну діяльність в межах митної території країни тривалий період (понад один рік)