61. Поняття та структура криміналістичних обліків.

Облік злочинців для потреб боротьби зі злочинністю використовувався здавна. Формування обліків (кримінальної реєстрації) на наукових засадах наприкінці XIX ст. сприяло зародженню і становленню криміналістики як самостійної галузі наукового знання.

Криміналістичний облік — це система реєстрації, систематизації та зосередження об’єктів або відомостей про них за їхніми ідентифікаційними ознаками з метою використання облікових даних для розкриття та попередження злочинів, яка ґрунтується на наукових даних і узагальненнях практики боротьби зі злочинністю.

В органах МВС України створено автоматизовані банки даних, які діють на загальнодержавному рівні, — центральний і місцевому рівні — області. У цих банках здійснюється облік осіб, які вчинили тяжкі злочини, та оголошених у міждержавний розшук, даних про нерозкриті тяжкі злочини, про викрадені номерні предмети, вкрадену й втрачену вогнепальну зброю, вкрадені автотранспортні засоби, викрадені предмети антикваріату тощо, облік тих самих даних, але в більшому обсязі, з урахуванням менш небезпечних злочинів та деяких категорій осіб, схильних до вчинення злочинів, тих, хто зловживає наркотиками, займається проституцією та ін.

Щодо того, яким чином має здійснюватися облік речових доказів існує спеціальна інструкція: “Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів…” затверджена наказом від 27 серпня 2010 року у якій зазначено, що для обліку речових доказів та інших вилучених у кримінальних справах предметів і цінностей, а також готівкових коштів, які не є речовими доказами, у кожному органі прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки ведеться книга за встановленою формою, а в судах - журнал.

В новому КПК не зазначено щодо порядку ведення саме криміналістичного обліку речових доказів, проте зазначається щодо порядку зберігання речових доказів. Зокрема в статті 100 КПК зазначено: 1. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. 2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. 3. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Якщо ж говорити наприклад про дактилоскопічний облік, то дане питання також не регулюється КПК (з цілком очевидної причини – неможливості охопити всі аспекти та елементи злочину та його розслідування). Проте існує інструкція про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ затверджена наказом МВС від 23 серпня 2002 року.

Також можуть бути такі обліки як облік осіб, що вчинили злочин, чи щодо яких вжито запобіжні заходи. Відповідно до частини 4 статті 181 КПК орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.