3.Яким чином «Руська правда» сприяла витворенню соціальної структури у Київській Русі і який вигляд мала ця структура?

Князь удосконалив апарат управління, виступив ініціатором кодифікаційних робіт, результатом чого була поява першого письмового збірника норм давньоруського звичаєвого права – “Руської Правди”. За роки правління Ярослава істотно зріс міжнародний авторитет Русі.У Давньоруській державі домінуючим джерелом права було звичаєве право. Це були норми, які виникали на основі звичаю, санкціонувались державою і ставали обов’язковими для виконання.

З ускладненням ієрархічної структури суспільства в ХІ–ХІІІ ст. на її вершині знаходився великий київський князь. У столицях земель-князівств сиділи удільні князі. Кожна з цих земель-князівств поділялася на окремі волості, на чолі яких також стояли князі, що належали до тієї чи іншої князівської сім’ї.

Ще більш чисельну групу панівної верстви складали бояри.. Князівські бояри поділялися на великих і менших; крім того, існували ще й земські бояри. Разом з князями бояри становили правлячу еліту Давньоруської держави. Великі бояри призначалися князем воєводами та тисяцькими, а малі — соцькими, десяцькими.

Окрему групу давньоруського населення складало православне духовенство, яке поділялося на біле та чорне (чернецтво).

Кількісну частку соціальної структури Давньоруської держави займали слуги князя. Князівські слуги мешкали поза межами дружинних поселень.

При нижчі верстви населення відомостей є небагато.

Холопи, про яких неодноразово згадується в давньоруських джерелах, а передовсім — в "Руській Правді"були рабами.Існували холопи неповні ними були так звані рядовичі і закупи, згадки про яких також зустрічаються в "Руській Правді".

Закуп (неповний холоп) володів цілим рядом прав, зокрема власник не міг його продавати чи ображати. Закуп володів певним майном.

Рядовичі були задіяні в адміністративному управлінні чи складали військову прислугу князя, так звану молодшу дружину.

Найчисельнішу групу населення Київської Русі становили зайняті в сільськогосподарському виробництві смерди. На основі норм "Руської Правди" смерди мали своє господарство, земельні наділи, мешкали в князівських селах і платили данину князеві.

Ізгоями на Русі називали і вчорашніх селян-смердів, котрі з різних причин втратили землю та засоби виробництва, і збанкрутілих князівських нащадків. частина вчених схильна вбачати в ізгоях вчорашніх рабів, що викупилися з неволі, але не могли знайти собі місця в існуючих соціальних нішах.

Основні тенденції соціального розвитку Русі

з розвитком феодальних відносин відбувалося поступове пом’якшення рабовласницької залежності, вихід значної частини населення з підневільного існування.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

4 Як Ви вважаєте, позитивну чи негативну роль в історії Галицько-Волинської держави відіграло галицьке боярство?

Проти об’єднання Галицької і Волинської земель в одне князівство виступала верхівка галицьких бояр. Після смерті Романа до Галичини повернувся прогнаний ним Володислав Кормильчич і очолив галицьке боярство. Основним бажанням великих бояр було взяти владу в країні в свої руки. Вони вважали небезпечними для себе сильних князів, намагалися відірвати Галичину від Волині і посадити у Галичі другорядних князів, які підкорювалися б їм у всьому.

Сепаратистські устремління боярства підтримували також деякі князі з родини Романа, в першу чергу белзький князь Олександр Всеволодович.

Послаблення Галицько-Волинського князівства бажали також Угорщина і Польща. Угорський король Андрій прикинувся другом малолітніх Романовичів і на з’їзді з княгинею Романовою у Сяноці 1205 p. обіцяв взяти їх під свій протекторат, насправді ж підготовляв агресивні плани, прагнучи включити Галицьке князівство до Угорської держави, тому й прийняв титул короля Галичини і Володимири.

Польський князь Лешко Білий, беручи під свій захист Романовичів, почав втручатися у справи Волині, підкорив дрібних волинських князів та приєднав до Польщі пограничні землі між Вепром і Бугом.

Оскільки політичне безпринципні боярські угруповання йшли на угоди з угорськими королями, боротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр, за об'єднання галицько-волинських земель набувала характеру визвольної війни за державну незалежність. Романовичі спирались на широкі кола населення і на ту частину бояр, яка розраховувала на покровительство князів. Їх підтримали міські купці і ремісники, в тому числі іноземні поселенці. Для перемоги Романовичів істотне значення мала і позиція селян-общинників, які входили до княжого пішого війська. Зміцнення боярства не віщувало смердам нічого доброго, а надії на "доброго князя" уже на той час були поширені в народі.

Князь намагався створити центральний апарат управління з вірних собі бояр. В ньому найпомітнішою фігурою, своєрідним заступником князя у військових, адміністративних і судових справах став "двірський".

Внаслідок тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалось подолати ті угруповання галицьких бояр, які орієнтувались на підтримку Угорського королівства. У 1237—1238 рр. Данило остаточно укріпився в Галичі. Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом.

Позиція Галицького боярства згубно позначалась на державотворчому процесі у князівстві, у кінцевому рахунку зігравши вирішальну роль у припиненні галицько-волинської державності.

Я вважаю, що дії галицького боярства для держави були негативними, тому що

1. вели до втрати державної єдності;

2. зниження обороноздатності;

3. міжусобні війни негативно впливали на економічний розвиток;

4. демографічні втрати;

5. занепад культури.

Тільки консолідація сил простого народу і еліти приводить до розквіту держави, а об’єднання стає стійким лише на новій економічній і політичній основі.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------