27. Розвиток танцю в Давньому Єгипті.

Єгиптяни розглядали танець не тільки як розвагу, але і як приналежність до релігії і короткий шлях до богів. Якщо вмирала людина, вони за допомогою танцю відганяли поганий дух від мертвого тіла і вірили, що танець – це благословенна і священна форма мистецтва. На святах родючості важливість танцю як уособлення божественної життєвої сили була свого роду маніфестом, особливо при поклонінні богиням Хатор і Баз. Танці фараонів. Сім тисячоліть тому давні єгиптяни вже вміли танцювати, і це відбито на їхніх фресках і стінах усіх древніх єгипетських храмів. Народження давньоєгипетського танцю було нерозривно пов'язане зі становленням релігії. Розмаїтість танців епохи фараонів. Давньоєгипетські танці виповнювалися без єдиного різкого руху, навіть просто зайвого руху. Ніщо не відволікало від духовної напруги.

Існував зоряний танець єгипетських дівчат з передзвоном дзвіночків. З червоними віночками у великих локонах волосся, складки одягу – довгі з тонкого льону. Дівчата йшли одна за одною зосереджені і горді, їхній малюнок повертався за сонцем (строфа), вказуючи зоряні рухи. В антистрофі рухалися більш швидкі дівчата, одяг – з різнобарвного скляного намиста на талії. Вони розривали ряд перших. Рухливий танець. В оригіналі танець має 2 елементи – рухи тіла і кроки, треба вміти керувати ними і з підсвідомих безладних рухів створювати свідомі розмірені. Танцюючий привертає увагу публіки своєю спритністю й умінням контролювати тіло, часто глядачі аплодують і кричать у ритмі, це і є сутність кінетичного танцю.Спортивний (акробатичний) танець. Конкуренція і бажання одержати перевагу вимагали роботи над своєю витонченістю і легкістю рухів.Танець-наслідування. Танцюристи багатьох національностей і віків намагаються зображувати тварин, птахів і явища природи. У цивілізовану епоху цей вид використовується лише для розваги публіки, щоб показати, наскільки вміло танцюристи можуть копіювати тварин. У поезії ми знаходимо деякі слова, що вказують на те, що єгиптяни намагалися імітувати шум вітру. Єгиптяни наслідували в танці і тварин.

Парний танець. Парний танець, що зараз зовсім не представлений у Єгипті, не означав, що чоловік і жінка повинні були танцювати разом, обіймаючи один одного або хоча б тримаючись за руки. Тільки 2 дівчини або 2 юнаки могли виконувати його.

Груповий танець. Два види: танець, що виконується 5 танцівниками; кожен артист виповнює свої рухи, і вони повинні бути пов'язані з іншими учасниками; другий вид – танець у якому танцюристи виконують однакові синхронні рухи. Танець, що виповнювався храмовими танцюристами і був схожий на танець карликів і релігійний, називався ритуальним похоронним танцем.

Військовий танець. Давні єгипетські війська складалися з найманців із сусідніх держав, і тому колір шкіри у деяких з них був чорний. Військовий танець був розвагою армії під час відпочинку. Чорні солдати танцювали простувату суміш з безладних рухів під ритмічні вигуки барабанщика. Білі солдати встановлювали ритм ударами двох бумерангів і з ним же вони танцювали. Це був свого роду двобій – одні атакують, інші захищаються.

Танець музикантів. У давньому Єгипті музиканти не стояли або сиділи нерухомо як зараз, а танцювали під час гри на своїх інструментах, і це був особливий вид танцю. Звичайно, танець залежав від виду інструмента, наприклад, деякі могли навіть стрибати, а в музикантів, що грають на кастаньєтах, було більше за всіх можливості для руху.

Танець карликів. Похоронний танець. Успіх танцю карликів залежав від їхніх комічних здібностей, цей танець виконували для королів і королівських дворів особливі актори, у Єгипті вони вважалися досить відомим станом. Священний танець карликів був унікальною розвагою королів, у ранні епохи після смерті монарха карликів ховали разом з ним. Існує багато скульптур, статуй, написів і фігур, що доводять його особливе положення. Три види цього танцю в залежності від властивої ідеї: ритуальний танець, що був основною частиною похоронних обрядів; танець, що уособлює сум танцюристів, яких запросили на похорон; земний танець, покликаний утішити скорбних. Найбільш значним вважається перший вид танцю карликів. Він виповнювався великою кількістю танцюристів і танцівниць і супроводжувався музикантами з кастаньєтами.Релігійний танець. Танець у давньому Єгипті був основною частиною релігійних ритуалів. Танцюристи виконували його оголеними або одягненими в прозорий одяг. Церемонію супроводжували палаючі пахощі, танець і спів, удари табли, а частина танцюристів розмахували зеленими гілками, відганяючи злих духів від богів.

Гавейзі – це циганське плем'я, що заснувалося в Єгипті. Перше значне згадування про Гавейзі датовано ХVIII-м століттям. Коли Гавейзі були вигнані з Каїра в 1834 р., вони оселилися в Південному Єгипті. Їхня музика, танець і культурні атрибути помітно відрізняються від того, чим відомий народ Саїді, що історично населяє цю область. У танці використовують цимбали.

Танець суфіїв. Суфійські танці – танці дервішів (у Єгипті відомий, як танець "танура"). Побачити справжні танці суфійських дервішів можна раз на рік в місті Конья (Туреччина), з 9 по 13 грудня. Дервіші з'їжджаються на могилу засновника ордена, поета Джалаледдина Румі, де і відбувається церемонія. Спочатку учасники в білих каптанах і червоних фесках по одному проходять повз шейха, який дає їм таємні вказівки, а потім вступають барабани і флейти, і дервіші починають кружлятися на місці, все швидше і швидше. Піднята права рука танцюючого дервіша отримує благословення небес, через опущену ліву руку це благословення передається землі, у чому і складається сенс ритуалу.

Белладі в перекладі з арабського означає "батьківщина" або "рідне місто". На єгипетському сленгу звучить як Орієнтал Шаабі. Танець Белладі танцювали в багатьох селах по всьому Єгипту. Звичайно його танцювали в будинку жінки і для жінок. В основному це були рухи стегон. Рухи рук були досить прості і безсистемні. Танцювали босоніж. Традиційний одяг для танцю – біла голобея з хусткою на стегнах і хустка на голову. Шаабі – це стиль, що дуже популярний у Єгипті. Balabі це не тільки стиль танцю, це культура. Часто balabі називають соло єгипетської жінки.

Танець живота. Єгипет вважається батьківщиною танцю живота. Географічне положення Давнього Єгипту було таким, що він був досить ізольованою державою, тому довгий час танець формувався лише єгиптянами і інші народи на нього не впливали.

У Давньому Єгипті мистецтво танцю цінувалося дуже високо. У нім існували багато різних видів танців: ритуальні, гаремні, військові танці і танці, які танцювали просто для розваги..

27.  Композиторы XVII-XVIII столетий обычно не только сочиняли музыку, но и виртуозно играли на инструментах, занимались педагогической деятельностью. Благополучие художника в значительной степени зависело от конкретного заказчика. Как правило, каждый серьёзный музыкант стремился получить место либо при дворе монарха или богатого аристократа (у многих представителей знати были собственные оркестры или оперные театры), либо в храме. Причём большинство композиторов легко сочетали церковное музицирование со службой у светского покровителя.

26. Василя Авраменка – видатного хореографа світової слави, режисера, актора, етнографа, чудового оратора, великого патріота України. Його таланту аплодувала Європа, Америка, Канада, Австралія. Через творчий геній світ пізнав українське мистецтво, його історію. Видно, на роду написано нашому народові, що кращі її сини змушені були поневірятися, працюючи на чужині, а їхні імена викреслювалися з рідної історії.