52Визначення, визнання, оцінка власного капіталу

Поняття "Капітал" звичайно асоціюється з поняттям "власність". В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основ­на облікова формула А = 3 + К набуває вигляду А = К, оскільки 3=0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерсь­кого обліку 2 "Баланс".Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують пра­ва і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = 3 + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К=А-3. Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання і оцінки його складових — активів і зобов'язань. Слід зазначити, що сума власного капіталу— це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукуп­ною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому. Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господар­ської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважли­віших показників. Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізу­вати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу. Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а, відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, якщо сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

53Складники власного капіталу підприємства

Хоча загальна сума власного капіталу може бути визначена за відомою формулою: К = А — 3, користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про його склад та зміни, що відбулися протягом звітного періоду. Це забезпечить зацікавлених осіб даними про ефективність управління підприємством і надасть кредиторам та інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх економічних прав. Виходячи з цього, фінансова звітність має надавати інформацію про: • джерела капіталу підприємства; • правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів; • обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів; • пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.  Власний капітал утворюється двома шляхами: 1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів; 2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві. Сума власного капіталу може збільшуватись внаслідок конвертування зо­бов'язань, а також збільшення вартості активів, непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал). Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії: інвестований ( вкладений або сплачений капітал) та нерозподілений прибуток. Інвестований капітал — це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення. Нерозподілений прибуток— це частина чистого прибутку, що не була розподі­лена між акціонерами. За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на: • статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підля­гає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць; • додатковий капітал (нереєстрований) — це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток. Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал — це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодав­ством суму. Дані про власний капітал наводяться в окремому розділі балансу відповідно до вимоги повного розкриття інформації, у розрізі його складників, які відобра­жаються у розділі І пасиву балансу.