59Користувачі статистичної звітності

60 Вимоги до статистичної звітності

Фінансова і статистична звітність має містити достовірну й реальну інформацію, що забезпечується шляхом документування операцій і періодичними інвентаризаціями. Це надає змогу контролювати й уточнювати дані щодо вартості активів і пасивів, цінностей банку, операцій, що обліковуються на його позабалансових рахунках. Лише на основі зіставлення аналогічних показників звітного та минулих періодів можна зробити висновки стосовно змін у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій.

Звітність повинна бути дієвою, щоб забезпечувати інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів, розкривати кількісні та якісні характеристики явищ, що вивчаються. Добре побудована, вона раціональна й економічна. Розробляючи централізовану стандартну програму для формування всіх форм фінансової звітності з операційного дня банку, НБУ і це брав до уваги. Як ми вже з'ясували, основне призначення фінансової та статистичної звітності - надати користувачам достовірну інформацію щодо майнового та фінансового стану банку, результатів його господарської та фінансової діяльності за звітний період. Користувачам також необхідно краще розібратися в особливостях здійснюваних банками операцій. їх часто цікавлять відомості, не призначені для оприлюднення. Тому дані у фінансових звітах подають максимально вичерпно, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю ризиків, пов'язаних із кредитними та іншими операціями банку. Користувачами звітності можуть бути уповноважені представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в результатах господарської діяльності банку, у тому числі власники, засновники й акціонери банку, кредитори, інвестори та інші особи, які мають право на отримання такої інформації. Головний користувач звітності комерційних банків - Національний банк України, центральний банк держави, який здійснює банківський нагляд. Цікавляться станом грошового обігу та діяльністю банківської системи також міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна.

Форми фінансової та статистичної звітності, що впроваджуються, мають відповідати загальноприйнятим міжнародним стандартам; базуватися на даних бухгалтерського обліку та звітності, а також первинного аналітичного обліку в банках та фінансових організаціях; бути оптимальними за своєю кількістю та складом статистичних показників; розкривати кількісні та якісні сторони явища, що вивчається; бути зручними для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки; не дублювати діючі форми статистичної звітності.

6.Нормативно-правові акти щодо фінансової звітності

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХIV.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюють Міністерство фінансів, Національний банк, Державне казначейство, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством, з метою:

o створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

o для удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Закон про бухгалтерський облік визначає, що національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку є основним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

З набранням чинності Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні повинні бути приведені у відповідність інші закони та нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону, а також переглянуті та скасовані нормативно-правові акти, які йому суперечать. Починаючи з 01.01.2000 р. були внесені зміни до таких законів України:

o "Про господарську діяльність", стаття 18;

o "Про підприємства в Україні", стаття 29, пп. 1, 4;

o "Про підприємництво", стаття 8;

o "Кодекс України про адміністративні правопорушення", стаття 164.

Всі зміни були пов'язані з погодженням вимог щодо подання фінансової звітності.

З метою приведення у відповідність до чинного законодавства питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) та дооцінки у травні 2002 року постановою Кабінету Міністрів України № 630 та постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України № 669 були визнані такими, що втратили чинність такі нормативно-правові акти:

1) постанова Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1996 р. № 186 "Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт";

2) постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 1996 р. № 334 "Про затвердження Типового положення про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу в торгівельній діяльності";

3) постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 452 "Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств";

4) постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473 "Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості";

5) постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 830 "Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних робіт та дослідно-конструкторських робіт"

6) постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. № 244 "Про затвердження положення про особливості планування, обліку та калькулювання собівартості геологорозвідувальних робіт";

7) пункт 3 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 450 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

8) постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 р. № 279 "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття".

Питання бухгалтерського обліку, які не охоплені чинними П(С)БО регулюються чинними на сьогодні нормативно-правовими актами в частині, що не суперечить затвердженим П(С)БО. При веденні бухгалтерського обліку згідно з П(С)БО необхідно також враховувати вимоги інших нормативних документів Міністерства фінансів України:

o "План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" та "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.11.99 р. № 291;

o Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. № 302 "Про примітки до річної фінансової звітності";

o "Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356;

o Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2001 р. № 143 "Про кореспонденцію рахунків" та інші.

9.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Підприємства (крім бюджетних установ) зобов’язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіт про річні фінансові результати.

Публічні акціонерні товариства, підприємства — емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, а також професійні учасники фондового ринку, банки, страховики та інші фінансові установи зобов’язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях.

У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

Національний орган України з акредитації зобов’язаний не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річні фінансові звіти шляхом розповсюдження їх у вигляді окремих видань та/або розміщення на власному веб-сайті в Інтернеті.

12. Обробку та підготовку інформації для підготовки звітності на підприємстві

Обробка інформації́ — вся сукупність операцій (збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація), що здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних [6.c,117].

Інформація, яка використовується для прийняття управлінських рішень, повинна збиратись, узагальнюватись і надаватись обліковою системою. Функціями цієї системи є: збір, реєстрація, обробка та зберігання даних; систематизація даних; узагальнення даних; підготовка і подання фінансової звітності. Тобто система обробки облікової інформації призначена для реєстрації даних про господарські операції та їх перетворення у форму, що дозволяє користувачам цієї інформації приймати рішення відповідно до їхніх інтересів та компетенції. Необхідними компонентами в цьому процесі є первинні документи, журнали, книги, звітні форми, технічне та програмне забезпечення, а також комплекс методичних процедур.

Облікова система, незалежно від розмірів підприємства, призначена для збору і обробки інформації про підприємство та періодичного звітування про результати діяльності. Збір та узагальнення облікової інформації називають циклом обробки облікової інформації, тому що цей процес повторюється з новими даними кожного облікового періоду. Під обліковим циклом розуміють певну послідовність формування первинної, зведеної та звітної інформації в рамках єдиної облікової системи. У цьому циклі виділяють декілька послідовних етапів, починаючи з власне господарської операції, далі обробки інформації в обліковій системі протягом звітного періоду, і закінчуючи складанням фінансових звітів. Ці етапи наступні:

- збір первинної інформації про факти господарської діяльності;

- аналіз кожної операції;

- запис економічних наслідків кожної операції в хронологічному порядку;

- перенесення даних до Головної книги;

- складання пробного балансу і трансформаційної таблиці (робочого листка, коригувальної таблиці);

- підготовка фінансових звітів.

Початковим етапом циклу обробки облікової інформації є збір первинної інформації щодо кожної операції, яка має економічний вплив на підприємство. Ця інформація збирається постійно протягом всього облікового періоду і реєструється зразу після завершення відповідної операції. Господарська операція відображається в обліку, якщо визначено час ЇЇ здійснення, зміст та вартісний вимір. Широке тлумачення операцій включає:

- обмін ресурсами (активами) і зобов'язаннями (пасивами) між підприємством і однією або декількома іншими сторонами (наприклад, закупівля сировини, основних засобів, реалізація товарів, отримання позик та інвестицій тощо), тобто в даному випадку операції є двосторонніми;

- певні події, які не відбуваються між підприємством і однією або декількома сторонами, але безпосередньо впливають на підприємство (наприклад, знецінення неходових і залежалих товарів, зношування в процесі експлуатації основних засобів тощо), тобто в цьому випадку операції с односторонніми.

Більшість операцій знаходять відображення у первинних документах, які містять важливі дані щодо цієї операції. Такими документами можуть бути касові ордери, квитанції, накладні, рахунки постачальників та інші. Первинні документи підтверджують факт здійснення господарської операції, підлягають перевірці за змістом і формою та піддаються подальшій обробці. Отже, процедура збору первинних даних становить невід'ємну і важливу складову системи обробки облікової інформації.

На другому етапі відбувається аналіз кожної операції, метою якого є визначення економічних наслідків кожної операції для підприємства відповідно до балансового рівняння (Активи = Зобов'язання + Капітал власників). При цьому встановлюється вплив кожної операції на активи, зобов'язання чи капітал підприємства та відбувається її відображення, з використанням подвійного запису, по дебету і кредиту відповідних рахунків бухгалтерського обліку. Аналіз операцій потребує розуміння суті господарських операцій і подій у самому підприємстві та ґрунтовних знань концепцій та процедур обліку. Зразу після аналізу операції можна було б відобразити прямо на відповідних бухгалтерських рахунках активів, зобов'язань чи капіталу. Проте дуже важливо, щоб усі економічні наслідки господарських операцій були зібрані в одному місці у їх хронологічному порядку. Саме з цією метою і використовується журнал, який є проміжним етапом між первинним документом і Головною книгою.

Третій етап передбачає реєстрацію економічних наслідків кожної операції в хронологічному порядку, яка здійснюється у Головному журналі або у інших спеціальних журналах (книгах). В зарубіжних країнах використовується декілька видів журналів (книг). Причому підприємство може використовувати тільки один Головний журнал або один Головний журнал і декілька спеціальних журналі, (рис. 1.6). Вибір журналів для реєстрації господарських операцій підприємства залежить від обсягу і характеру цих операцій.

14.

Безпосередньо фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів, щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки управ-ління; оцінки здатності якості управління своєчасно виконувати свої зобов’язання; забезпеченості зобов’язань підприємства; ви-значення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулюван-ня діяльності підприємства та інших рішень.

Взаємозв’язок системи бухгалтерського обліку з користувача-ми інформації наведено на рис. 1.

Як зазначено в Законі «Про бухгалтерський облік та фінансо-ву звітність в Україні» (ст. 1) та в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (п. 3) користувачами звітності — є фізич-ні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Законом України «Про аудиторську діяльність» (стаття 9) за-значено, що користувачами бухгалтерської звітності можуть бути

уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в нас-лідках господарської діяльності суб’єктів, в тому числі: власни-ки, засновники господарського суб’єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності.

1 крок

Збір первинної інформації про факти фінансово-господар-ської діяльності та їх аналіз

2 крок

Sк страція1yпервинної™формації в реєстрах аналітичного

3          крок    Реєстрація узагальненої інформації в Головній книзі

1

4          крок    Підготовка інформації для складання звітності

Складання фінансової, податкової, статистичної та спеціа-льної звітності

5          крок

6 крок

Розгляд, затвердження та подання звітності користувачам

15. Підготовка та складання річного фінансового звіту має свої етапи, що зумовлено тривалістю облікового періоду і складністю виконуваних робіт. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, зокрема розрахунків з податковими та фінансовими органами, у необхідних випадках відрегулювати її; визначити обсяги валових доходів і валових витрат і списати відповідні суми на фінансові результати та закрити рахунки; відобразити чисті прибутки (збитки) і їх розподіл чи погашення. Під час проведення цієї роботи перевіряють правильність облікових запасів, звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок.

Основні етапи підготовки та складання фінансової звітності:

1. Закриття рахунків доходів і витрат та визначення фінансових результатів звітного періоду.

2. Списання фінансових результатів на рахунок нерозподілених прибутків (непокритих збитків).

3. Визначення залишків на балансових рахунках.

4. Проведення інвентаризації активів, власного капіталу та зобов'язань.

5. Відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

6. Складання Балансу.

7. Складання Звіту про фінансові результати.

8. Складання Звіту про власний капітал.

9. Складання Звіту про рух грошових коштів.

10. Складання Приміток до фінансової звітності.

11. Перевірка узгодженості показників форм звітності.

Підприємства подають фінансову звітність таким адресатам: органам, до сфери управління яких належать підприємства; трудовим колективам на їх вимогу; власникам (засновникам) відповідно до установчих документів; іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, — відповідно фінансовим відділам держадміністрацій.

18. Порядок подання, розгляд, затвердження фінансової звітності підприємств

Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встанов­люються: для підприємств (крім банків і бюджетних установ) — Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України; для банків — Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів всіх рівнів та кошторисів вит­рат — Державним казначейством України.

Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним  десятковим знаком, а зведені звіти (до яких включено дані звітів ох і більше юридичних осіб) — в тисячах гривень.

Перед початком складання звітності підприємствавиконують велику підготовчу роботу:

• перевіряють повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлюють їх відповідними документами;

• уточнюють розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами;

• перевіряють стан розрахунків і списують в установленому порядку нереальну дебіторську, а також кредиторську заборгованість, за якою минули строки давності позову;

• розподіляють витрати на обслуговування виробництва й управління;

• визначають фактичну собівартість випущеної з виробництва та реалізованої продукції;

• визначають та списують фінансовий результат від реалізації продукції та позареалізаційних операцій;

• списують прибуток, використаний протягом року;

• перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного та аналітичного обліків;

• перед складанням річного звіту здійснюють повну інвентаризацію.

Усі підприємства, за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями, квартальну та річну звітність подають засновникам відповідно до установчих документів; органам, до сфери яких належать; органу державної статистики; фінансовому органу в разі одержання асигнувань з бюджету; іншим адресатам відповідно до законодавства.

Квартальну звітність подають не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, річну — не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним.

Розгляд і затвердження звітності здійснюють у порядку, передбаченому Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та відповідною інструкцією Міністерства фінансів України.

Річний бухгалтерський фінансовий звіт підприємства подають за такими типовими формами:

• № 1 — баланс підприємства;

• № 2 — звіт про фінансові результати;

• № 3 — звіт про рух грошових коштів;

• № 4 — звіт про власний капітал;

• примітки та пояснення до звітів.

Зміст і форма звітів визначаються та регламентуються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (див. дод. 2, 5-7).

У пояснювальній записці до звіту викладають основні фактори, що вплинули на господарські та фінансові результати підприємства.

19.

29 червня 1973 р. було створено Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

У Конституції КМСБО було викладено такі цілі організації: формулювати і публікувати в інтересах громадськості стандарти бухгалтерського обліку, що їх потрібно дотримуватися при складанні фінансової звітності, а також сприяти їхньому прийняттю та дотриманню в усьому світі; спрямовувати зусилля на поліпшення і гармонізацію регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку та процедур, пов'язаних з поданням фінансових звітів. За період своєї діяльності КМСБО видав 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (МСБО), з яких станом на кінець 2009 року діяло 29. Більшість чинних на сьогодні стандартів було переглянуто, що посприяло поліпшенню їх якості (табл. 1.3).

Міжнародні стандарти фінансової звітності, у широкому розумінні цього терміну, включають: міжнародні стандарти фінансової звітності (International Financial Reporting Standards — IFRS); міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (International Accounting Standards — IAS); тлумачення міжнародних стандартів (Interpretations), розроблені Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності (IFRIC) або колишнім Постійним комітетом з тлумачень (SIC). Банківська система України розпочала впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності з 1 січня 1998 р. Цим започатковано реформування системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банківському секторі. У процесі реформування банки перейшли на новий План рахунків бухгалтерського обліку, розроблений для забезпечення потреб складання фінансової звітності окремо для НБУ та банків другого рівня, а також було змінено підходи до організації та ведення аналітичного обліку.

20.

Застосування МСФЗ в Україні[ред. • ред. код]

Наближення української системи обліку до МСФЗ розпочалося в 1998 році з прийняттям урядом Програми реформування системи бухобліку із застосуванням МСБО (рішення від 29.10.1998 р. № 1706)

В 1999 році було прийнято Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в статті першій якого міститься наступне положення:

«Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам». У 2007 році Кабінетом міністрів було затверджено стратегію застосування МСФЗ (розпорядження от 24.10.07 № 911-р). Одним з головних напрямків там було визначено «законодавче регулювання порядку застосування міжнародних стандартів, зокрема з 2010 року обов'язкове складення фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності згідно з міжнародними стандартами підприємствами-емітентами, цінні папери яких перебувають у лістингу організаторів торгівлі на фондовому ринку, банками і страховиками, за власним рішенням іншими емітентами цінних паперів і фінансовими установами».

У 2010 році Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила Порядок заповнення форм розкриття інформації та змін до них емітентами акцій та облігацій підприємств, які знаходяться у лістингу організатора торгівлі (Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2010 № 981). В цьому порядку вказано наступне: «Публічні акціонерні товариства додатково розкривають інформацію про свою діяльність на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку». Цей Порядок набув чинності з 01.01.2011 р.

В червні 2011 року Верховна Рада приймає зміни до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до цих змін, публічні акціонерні товариства та фінансові установи повинні подавати звіти за МСФЗ. Зміни набувають чинності з 2012 року.

21.

. Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України, а для банків - Національним банком України.

(частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

2. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

3. Підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.

(статтю 14 доповнено новою частиною третьою згідно із Законом України від 09.02.2006 р. N 3422-IV, у зв'язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою)

4. Публічні акціонерні товариства, підприємства - емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, а також професійні учасники фондового ринку, банки, страховики та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях.

(частина четверта статті 14 у редакції Закону України від 12.05.2011 р. N 3332-VI)

5. У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

6. Національний орган України з акредитації зобов'язаний не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річні фінансові звіти шляхом розповсюдження їх у вигляді окремих видань та/або розміщення на власному веб-сайті в Інтернеті.

23. Нормативні акти щодо фінансової звітності

З набранням чинності Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні повинні бути приведені у відповідність інші закони та нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону, а також переглянуті та скасовані нормативно-правові акти, які йому суперечать. Починаючи з 01.01.2000 р. були внесені зміни до таких законів України:

o "Про господарську діяльність", стаття 18;

o "Про підприємства в Україні", стаття 29, пп. 1, 4;

o "Про підприємництво", стаття 8;

o "Кодекс України про адміністративні правопорушення", стаття 164.

Всі зміни були пов'язані з погодженням вимог щодо подання фінансової звітності.

Питання бухгалтерського обліку, які не охоплені чинними П(С)БО регулюються чинними на сьогодні нормативно-правовими актами в частині, що не суперечить затвердженим П(С)БО. При веденні бухгалтерського обліку згідно з П(С)БО необхідно також враховувати вимоги інших нормативних документів Міністерства фінансів України:

o "План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" та "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.11.99 р. № 291;

o Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. № 302 "Про примітки до річної фінансової звітності";

o "Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356;

o Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2001 р. № 143 "Про кореспонденцію рахунків" та інші.