9. Внутрішня та зовнішня політика Української держави гетьмана п. Скоропадського .

Внутрішня політика П. Скоропадського. Гетьман сформував новий уряд - Раду міністрів - з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ - Д. Дорошенко; міністром освіти - відомий український політик М. Василенко. Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (почали діяти старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція тощо). У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів. Відповідно до головного пріоритету у внутрішній політиці - земельного питання - у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння.Гетьманом Павлом Скоропадським була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні.В Український державі була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи.При гетьманаті були обмежені демократичні права і свободи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, представників інших лівих партій, :і також анархістів. Під жорстку цензуру потрапили газети, заборонялося проведення зборів, мітингів, маніфестацій.

Найважливішим досягненнями гетьманату характеризувалася національно-культурна політика. Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія наук. Президентом УАН був обраний В. Вернадський. В Українській державі були організовані Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса, Державний симфонічний оркестр, Українська державна капела тощо.

Зовнішня політика П. Скоропадського. Одним із головних завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української держави. Найважливішими напрямками зовнішньої політики були:союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини; встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину; було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.Але Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимох» Росії, не визнала Гетьманську державу.

10. В якому році у Львові було засновано товариство «Просвіта»?

У 1868р.

11. Другий універсал центральної ради був прийнятий

3 (16) липня 1917р.

12.Між якими державами підписано Варшавський договір?

Між Польщею і УНР.

13. Коли сталась аварія на Чорнобильській АЕС?

26 квітня 1986 р.

14. Назвіть лідера «помаранчевої революції».

Віктор Ющенко

15.Встановити відповідність:

1.15 березня 1939р. г)проголошення самостійності Карпатської України.

2.23 серпня 1939р. д) підписання пакту Молотова-Ріббентропа

3.1 вересня 1939р. б)початок Другої світової війни

4. 30 червня 1941р. в) проголошення Акту незалежності України у Львові

5.жовтень 1942р. а)утворення УПА

16. Встановити відповідність:

1.К. Левицький д) голова Головної Української Ради

2.М. Галущинський г) очолював легіон УСС

3.Д.Донцов в) голова СВУ

4.М. Грушевський а) Голова Центральної Ради

5. В.Винниченко б) Голова Генерального секретаріату

17. Захоплення України гітлерівською Німеччиною. Утвердження німецького окупаційного режиму.

22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка тривала 1418 днів і ночей і забрала життя понад 27 млн. радянських людей, в тому числі більше 8 млн. українців. Відповідно до гітлерівського плану “Барбароса” війна з СРСР повинна була закінчитись за 6-8 тижнів. Проти України була зосереджена група армії “Південь” на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом, в яку входило 13 корпусів і 57 дивізій. Український напрямок для Гітлера був одним із ключових, і це чітко виявилося у процесі експансії проти СРСР. Уже 18 вересня 1941 року фюрер припинив наступ на Москву і переорієнтував головні удари на Ленінград і Київ, підкреслюючи, що наступ на столицю України – “безпосереднє стратегічне завдання”.

Для оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Чередніченком. З 23 по 29 червня в районі Луцьк – Рівне – Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.

За перші три тижні війни Червона армія втратила 850 тис. осіб (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків. З перших же днів війни радянські війська зазнавали нищівних поразок через цілу низку причин. Головна з них полягала в тому, Й. Сталін сам намагався завдати удару по Німеччині, але Гітлер його випередив. Радянські війська в Україні були розташовані так, як звичайно це робиться перед наступом, коли готуються воювати на чужій землі «малою кров'ю». Військове керівництво не готувалось до оборони. Другою причиною поразки було те, що у військах панувала сувора система жорсткої централізації, управління і підкорення, що породжувало схильність до шаблонів і застарілих схем у веденні бойових дій і призводило до безініціативності командирів. Радянська армія мала безумовну перевагу над німцями не тільки в чисельності особистого складу та бойової техніки, айв її якості, але рівень відповідальності за її функціонування, вміння використовувати її в бою були на низькому рівні. Непідготовленість до оборони призвела до того, що радянське командування і в перші півроку війни намагалося перехопити ініціативу і перейти у вирішальні ний наступ, не рахуючись з об'єктивними причинами бойової обстановки. Нарешті ще однією причиною була прихована ненависть значної частини радянських людей до тоталітарного сталінського режиму. Це спричинило в перші тижні війни випадки переходу зі зброєю в руках бійців Червоної армії (іноді цілими підрозділами) на бік ворога.

Окупувавши Україну, фашисти тут, як і в інших районах СРСР, захоплених ними, запровадили режим терору і насильства.Головною їх метою була колонізація цієї території. У планах Гітлера щодо цього говорилося, що Україна — найродючіша зона Європи, її завданням буде постачати продуктами харчування та сировиною «нову Європу». Цій меті повинні служити всі заходи у політичній, адміністративній та економічній галузях.

Широкомасштабні бойові дії заважали окупантам негайно реалізувати ці плани. Але програму геноциду щодо населення України вони почали реалізовувати вже з перших днів окупації.

За розробленим ще в 1940 р. стратегічним «Генеральним планом "Ост"» щодо України передбачалися такі заходи:

· Онімечення населення українських земель.

· Фізичне винищення слов'янських народів.

· Масові депортації українців (65 %) до районів Сибіру.

· Переселення німців на українські землі протягом ЗО років.

Після загарбання України її територія була розділена на чотири зони:

1) рейхскомісаріат «Україна»;

2) дистрикт «Галичина»;

3) Трансністрія;

4) прифронтова зона.

Новоутворені адміністративні одиниці очолили генерал-губернатори. Особливу ненависть до українців виявляв рейхскомісар Еріх Кох, якого називали «коричневим царем України».

В Україні діяли каральні підрозділи нацистів: СС, СД, гестапо, що проводили масовий терор проти мирного населення.

18. Харківський університет Заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного просвітителя В. Н. Каразіна, згідно із грамотою Олександра І. Урочисте відкриття університету відбулося 29 січня 1805 року. 

19. Революці́йна украї́нська па́ртія (РУП);— перша активна політична організація на Центральних і Східних Українських Землях, заснована 11 лютого 1900 в Харкові діячами студентських громад: Д. Антоновичем, М. Русовим, Л. Мацієвичем, Б. Камінським, П. Андрієвським, Ю. Коллардом, О. Коваленком, Д. Познанським й ін. як підпільна революційна партія.

20. 20 березня 1917 р. головою проводу створеного 4 березня 1917 р. парламенту України – Української Центральної Ради – обрали видатного історика і політичного діяча Михайла Грушевського.

21.В якому році виданий емський указ –1876

22)Вкажіть дату ухвалення Верховною Радою УРСР про державний суверенітет України – 16 липня 1990 року