55. Розпад радянської комуністичної імперії. Проголошення незалежності України та процес її встановлення у другій половині 1991 р на почтку 1992р

Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сферіРадянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР 26 грудня 1991 року.

Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.

 Проголошена незалежність надзвичайно гостро поста¬вила питання про розбудову держави. Одним з найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали:  1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканість кордонів, визначав по¬рядок їх охорони та правила переходу. 12 грудня цього ж року з метою гарантування економічної безпеки республі¬ки Президент України підписав Указ «Про утворення дер¬жавного митного комітету України».  2. Визначення громадянства. 8 жовтня 1991 року Вер¬ховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України». Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім, хто проживав на території республіки, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто не був на момент набуття чинності Закону громадяни¬ном інших держав і не заперечував проти отримання гро¬мадянства України.  3. Визнання національної символіки як державної. У січні — лютому 1992 р. постановами Верховної Ради за¬тверджено як державний гімн мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовте знамено — держав¬ним прапором, а тризуб — малим гербом України.  4. Запровадження власної грошової одиниці. З метою виходу з рубльової зони в 1992 р. на території республіки було започатковано обіг купонів багаторазового викорис¬тання, а 2 вересня 1996 року відповідно до Указу Прези¬дента на зміну купону прийшла справжня національна ва¬люта — гривня.  Нового імпульсу розбудові армії надав референдум 1 грудня 1991 року. Вже 6 грудня побачив світ Закон «Про Збройні сили України», у якому Україна як незалежна держава і суб'єкт міжнародного права офіційно проголо¬шувала створення власних збройних сил

55. Коли було утворено Товариство українських поступовців (ТУП)

1908

55. Визначте назву уряду Західно Української Народної республіки Державний секретаріат

56. Вкажіть роки масового голоду в Україні 1932–1933

57. Вкажіть коли Україна була звільнена від нацистської окупації.

28 жовтня 1944 р

61. Проголошення Верховною Радою України Акта про державну незалежність України відбулось - 24 серпня 1991р.

62.Встановіть відповідність:

1) червень 1917р.-а) І Універсал Центральної Ради;

2) грудень 1917р.-г) Ультиматум РНК Росії до Центральної Ради;

3) листопад 1917р.-в) ІІІ Універсал Центральної Ради;

4) листопад 1918р.-д)проголошення Західноукраїнської Народної Республіки;

5) березень 1917р.- б)утворення Центральної Ради.

63. Встановіть відповідність:

1) Д.Донцов – б) автор твору «Націоналізм»;

2) М.Хвильовий – в) засновник ВАПЛІТЕ;

3) А.Шептицький – д) митрополит греко-католицької церкви;

4)В.Чорновіл – а) автор книги «Лихо з розуму»;

5)Р.Шухевич – г) головний командир УПА у 1943-1950рр.

64. Національно-просвітній рух на українських землях у складі Австро-Угорської імперії: створення та діяльність «Руської трійці», «Просвіти» та Наукового товариства імені Т.Шевченка.

На початках 90-их років виринула потреба поширити й поглибити працю Т-ва і за несповна 20 років від заснування у 1893 р. Товариство перейменовано на Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ), а його ціллю визначено „плекати й розвивати українську науку, мистецтво українською мовою і зберігати всякі пам’ятки старовини**.

Програма праці передбачала:

1.    Наукові дослідження з української та слов’янської філології, літератури і мистецтва; досліджування з історії та археології України, а також наук філософічних, політичних, економічних і правничих. Студії проблем математики, природознавства, медицини, теж включено в програму діяльності.

2.    Доповіді на теми наукові.

3.    Відбування з’їздів-конференцій.

4.    Видавання «Наукових Записок НТШ» та інших публікацій.

5.    Признавання премій-нагород кращим науковцям.

6.    Збирання предметів для музею і книжок для бібліотеки.

7.    Влаштування власної книгарні і друкарні.

Для виконання цих завдань засновано три окремі наукові секції: історично-філософічну, філологічну, математично-природничу і лікарську. При всіх цих секціях створено підсекції. Якщо йдеться про довоєнні роки (з-перед Першої світової війни), то найуспішнішу діяльність розвинуло Товариство в своєму другому 20-річному періоді, тобто в роках 1893-1914, передовсім за головства проф. Михайла Грушевського, якого у 1894 р. запрошено на кафедру історії Східної Європи (а в тому і України) і на цьому становищі він перебув аж до 1914 р. Оцей великий український учений згуртував у секціях і комісіях усіх науковців та учених з-під обох займанщин, і чужинців, прихильних українській справі. І під керівництвом Грушевського НТШ розгорнуло величезну наукову працю, що проходила в низці комісій, а результати цієї праці були згодом оголошувані друком у виданнях НТШ.

«Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угрупування, очолюване Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким таІваном Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на західних українських землях національно-культурне відродження^[1][2][3].

Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися на Закарпатті.

Навколо «Руської трійці» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що русини Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову та культуру.

Діяльність «Руської трійці», викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів, переступила межі вузького культурництва. Особливу пошану членів літературного угрупування мала «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.

Істотною заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (Будин (зараз Будапешт, 1837 р.), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов'янської взаємності, що нею пройнята «Русалка Дністровая», споріднює її з Колларовою поемою «Slavy dcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «Руської трійці». Вплив на постання «Руської трійці» мав і чеський славіст Ян Ковбек.

«Русалку Дністровую» австрійський уряд заборонив. Лише 200 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.

Гурток «Руська трійця» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.

Товариство "Просвіта" народилося на противагу антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою,- з одного боку, і русофільській, – з другого. Галицькі громадські діячі поставили перед собою мету довести, що українці – народ з культурними традиціями, який відрізняється як від поляків, так і від росіян. Програма майбутньої праці "Просвіти" була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського: "Кожний нарід, що хоче добитися самостійности, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільности, народні маси піднеслися до тої степени просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народнього організму, відчула своє горожанське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремішньої народної індивідуальности; бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього". Головою новоствореного Товариства збір обрав Анатоля Вахнянина, а до виділу (керівного органу) – Олександра Борковського, Івана Комарницького, Михайла Коссака, Максима Михаляка, Омеляна Огоновського, Омеляна Партицького, Юліана Романчука, Корнила Сушкевича і Корнила Устияновича. Вирішено було створити українську бібліотеку з читальнею і щорічно видавати календар для народу. Загальний збір "Просвіти" отримав привітання від українських народовських громад Бережан, Тернополя, Перемишля, Станіславова і Чернівців, від студентських товариств "Січ" і "Основа" у Відні. Вітальні телеграми надійшли з Чехії, Сербії та Словаччини. Тим часом москвофільське "Слово" назвало Товариство "польською інтригою". Товариство працювало у складних умовах. Воно не мало приміщення, а тому наради і засідання проводили вдома у К. Сушкевича або А. Вахнянина. Плідно працювала просвітницька секція, шо розпочала видавати для народу популярні книжечки і готувати підручники для єдиної української гімназії. Редактором популярних видань став письменник Юрій Федькович. Товариство домовилося про книгообмін з польськими та чеськими освітніми товариствами. 26 травня 1870 року відбувся другий загальний збір Товариства. І знову довелося просити приміщення у польської "Стрільниці". Збір визначив нові принципи роботи "Просвіти". На Товариство відразу почалися нападки як намісництва і староств, так і русофільського "Слова". Однак просвітня робота набирала сили. За два роки було засновано три нові філії "Просвіти", організовувано читальні, почали видавати друкований орган "Письмо з "Просвіти", а з 1880 року під редакцією члена виділу "Просвіти" Володимира Барвінського стала виходити народовська політична газета "Діло". Широка популярність Товариства змусила галицький сейм надати йому 1000 срібних "запомоги", яку згодом збільшено на 50 відсотків. Своє 25-річчя "Просвіта" відзначила дуже урочисто. Разом з іншими українськими товариствами вона організувала перевезення з Новосілок-Міських на Личаківське кладовище останків Маркіяна Шашкевича. Іван Белей підготував коротку "Історію Просвіти".

65. В якому році створено Легіон Січових Стрільців? – 6 серпня 1914р.

66. IV Універсал Центральної Ради проголосив – (січень 1918р.) проголосив УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів.

67. Вкажіть дату підписання пакту Молотова – Ріббентропа? – 23 серпня 1939р.

68. В якому році проходила операція «Вісла» - депортація українського населення Холмщини та Лемківщини до Західної Польщі? – 29 березня 1947р.

69. Визначте коли був сформований Народний Рух України(НРУ)? – 10 вересня 1989р.

70. Встановіть відповідність:

1) 26 квітня 1986р. – Аварія на Чорнобильській АЕС;

2) вересень 1989р. – установчий з’їзд Народного Руху України за перебудову;

3) 16 липня 1990р. – прийняття Декларації про державний суверенітет України;

4) 24 серпня 1991р. – проголошення Акта про державну незалежність України;

5) 28 червня 1996р. – прийняття Верховною Радою Конституції України.

80. Перші порівняно демократичні вибори до Верховної Ради УРСР відбулися 

в березні 1990 р.

81.Тристороння заява Президентів України, США та Росії - 14.01.1994

82.

26 квітня 1986 - аварія на ЧАЕС

вересень 1989 - утворення народного руху України

16 липня 1990 - декларація про державність

24 серпня 1991 - незалежність україни

28 червня 1996 - прийняття конституції України

83.Початок Формування Багатопартійності В Україні Наприкінці 80-Х - На Початку 90-Х Років XX Ст.

1.1. Утрата КПРС і КІІУ керівної ролі в політичній системі СРСР і УРСР. Наприкінці 80-х- початку 90-х pp., в умовах «перебудови» і багатопартійності, що почала формуватися, компартія втрачала свою монолітність і почала розкладатися. Цей розпад був обумовлений тим, що між правлячою партією та суспільством виникли глибокі протиріччя. Плюралізм думок, послаблення контролю влади над суспільством, розпочата демократизація суспільно-політичного життя принципово змінювали всю обстановку в країні, а КПРС, сповідаючи консервативні погляди, продовжувала захищати підвалини старої політичної системи, що перебувала в глибокій кризі.

Компартія не встигала за розвитком подій, її бюрократичний апарат показав нездатність вести політичну боротьбу в нових умовах. Серед причин, що призвели КПРС до кризи, було невміння прогнозувати напрямки суспільного розвитку. Партійне керівництво, образно кажучи, тяглося в хвості процесів «перебудови». ЦК КПУ практично не був політичним органом, а, ймовірніше, був органом управління народним господарством республіки, що виконував накази і рішення центрального партійно-державного керівництва.

84.Очолення церкви Шептицьким 12 грудня 1900

85.1 серпня 1914 р. три українські партії Галичини (національно-демократична, радикальна і соціально-демократична) заснували у Львові між-партійну організацію - Головну Українську Раду (ГУР), завданням якої було спрямовувати загальноукраїнські політичні акції під час війни

86. Перший Зимовий похід 1919–1920 років

87.народний рух україни 1989

89.1994-2004 президент Леонід Кучма

90. липень 1917

листопад 1917

березень 1917 у Києві створено Українську Центральну Раду

січень 1918 бій під крутами

91. Відповідність:

1)Процес над СВУ - 1930р

2)Арешт укр.. кобзарів та лірників - 1934

3)Перехід до форсованої індустріалізації – 1929

4)Початок голодомору – 1932

5)Створення УНДО – 1925

92. Причини поразки та історичні уроки визвольних змагань укр.. народу 1917-1921рр.

Причини поразки повстанського руху

• Протидія регулярних військ Червоної армії та каральних загонів чекістів. • Передислокація до України для боротьби з повстанцями кращих частин Червоної армії на чолі з досвідченими воєначальниками. • Роз’єднаність повстанських загонів, відсутність єдиного центру керівництва повстанським рухом. • Стихійність та неорганізованість селянських виступів. • Особлива селянська психологія, коли інтереси повстанців обмежувалися межами свого села або повіту. • Недостаній зв’язок повстанських загонів з регулярними частинами української армії. • Слабкість Петлюрівського руху, який так і не зміг об’єднати повстанські Загони.

Уроки Української революції

1. В Україні бракувало політичних сил, здатних втілювати ідеологію консенсусу. Натомість політичні табори, посівши діаметрально протилежні позиції, почали діяти на самознищення. Ціною такої боротьби стала втрата Україною шансу стати незалежною демократичною державою. 2. Будь-яка політична сила, насамперед демократична, яка бере владу і бере на себе відповідальність перед народом, мусить діяти наступально, послідовно, ініціативно. Ці кроки мають збігатися з настроями та сподіваннями значних верств суспільства. 3. Якою б не була вага зовнішніх чинників та сил у державотворчому процесі, опору завжди слід шукати всередині країни

93.Коли було підписано Варшавську угоду між Петлюрою і Пілсудським.

22 квітня 1920р

94. Під чиїм командуванням Армія УНР здійснила Перший «зимовий похід»?

Пе́рший зимови́й похі́д —під проводом Михайла Омеляновича-Павленка.

95. Коли німецько-фашистські загарбники остаточно захопили Україну?

1941

96. Перші демократичні вибори до Верховної Ради проводились в: 1990р

97. На якому з’їзді КПРС було засуджено культ особи Сталіна:

Двадцятий з'їзд КПРС, відбувся у Москві 14-25 лютого 1956.

98. Відповідність:

1) УНР періоду УЦР – Брестський мирний договір

2)Укр. держава П.Скоропадського – г) Федеративна грамота

3)Директорія УНР - Варшавська угода

4)УСРР – Ризький мирний договір

5) ЗУНР - а) Акт злуки

99. Відповідність:

1) 1989 - Закон про мови

2) 1990 - Декларація про державний суверенітет.

3) 3 серпня 1990 – Про економічну самостійність

4) 17 березня 1991 – Референдум щодо подальшої долі СРСР

5) 24 серпня 1991 – Акт проголошення незалежності України

100. Питання укр.. державності напередодні Другої світової війни.

Напередодні Другої світової війни українські землі перебували у складі СРСР, Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії, які, попри різний соціально-політичний устрій, виявляли однакову схильність до дискримінації українства, протидіяли українській державності.

Роз'єднаність українських земель, що знаходились на перехресті геополітичних інтересів провідних держав-учасниць Другої світової війни, робила Україну досить вразливою для зовнішньої агресії. Водночас українські політичні сили мали надію на певний реванш у боротьбі за свою незалежність. Проте український народ загалом не міг самостійно вирішувати своє національне питання. Його доля була в руках правителів інших держав.

СРСР, Польща, Румунія, Чехо-Словаччина намагалися втримати підпорядковані їм українські землі, та, по можливості, приєднати нові. Англія, Франція, частково — США використовували Україну як геополітичний чинник у своїй дипломатичній грі між Німеччиною та СРСР. Німеччина, яка оголосила боротьбу за життєвий простір, не приховувала своїх претензій на українські землі як одного з важливих чинників реалізації своїх економічних, геополітичних інтересів.

101) Ще з березня 1917 р. в Україні почав ширитися рух Вільного козацтва. Серед козацтва особа нащадка гетьманского роду, бойового генерала Павла Скоропадського мала неабияку популярність. Як наслідок цього, 16–17 жовтня 1917 р. в Чигирині на З'їзді Вільного козацтва двома тисячами делегатів від 60000 зорганізованих козаків п'яти українських губерній і Кубані на отамана Вільного козацтва було обрано командира 1-го Українського корпусу генерала Павла Скоропадського[50].

102) - Конституційний проект УСРР в складі СРСР відбувся 10 березня 1919 року

103) Українська Національна Партія (УНП) — єдина легальна українська політична партія, яка діяла на окупованих Румунією українських землях у 1927—1938 роках.(На Буковині)

104) Мета обєднання всіх течій Руху Опору - визволення від загарбників

105) Період перебудови, що увійшов в історію під назвою "мітингова демократія" припадає на 13 червня 1988-1991 роки

106)

1914 Створення Гур

1917 Проголошення УНР

1924 Татарбунарське повстання

1921 Ризький Мир з Польщею

1920 Варшавський Договір

107)

"Кресовий закон" 1924 р.

Арешт українських кобзарів і лірників та розправа над ними 1934

Перехід до форсованої індустріалізації 1929

Початок Голодомору 1932

Створення УНДО 1925

108)

Роль організацій українського визвольного руху та їх достягнення досить суперечливі. З одного боку, вони відстоювали незалежність Української народної республіки та фундаментальне право будь-якої нації на самовизначення, яке у 1944 р. було закріплено в Уставі ООН. З іншого боку, вони співпрацювали деякий час з фашистською Німеччиною, хоча б і відмовились від цього у 1942 р. та отримували допомогу демократичних держав Заходу.

Боротьба УПА у 1940-50-х роках проти Червоної Армії та радянської влади, а також радянська пропаганда призвели до того, що зараз для більшости росіян та частини українців поняття «оунівці», «упівці», «бандерівці» символізують агресивний націоналізм та пособництво німецькому нацизму.

Насправді спроби офіційно визнати злочинцями участників українського визвольного руху були невдалими:

На Нюрнбергському процесі (1945-46 рр..) ОУН не було визнано злочинною організацією.

У 1954 році в США відбулися слухання слідчої комісії Конгресу, яка зняла з ОУН звинувачення в причетності до Голокосту.[7] Більш того, у лавах УПА бились представники багатьох національностей, включно з євреями.

Після закінчення війни 1941-45 рр. Організація українських націоналістів мала досить великий вплив в українській діаспорі. Після оголошення незалежності України у 1991 р. керівну діяльність ОУН (б) було перенесено у країну, а вона була реорганізована у Конгрес Українських Націоналістів (КУН).

Розроблена ідеологами українського національно-визвольного руху концепція зламу більшовизму не була зреалізована у свій час. Проте вона по суті втілилася у життя на зламі 1980-90-х років XX століття, коли під натиском національно-демократичної революції, що охопила Центрально-Східну Європу було повалено тоталітарну систему.[2]

109)

Уночі проти 14 листопада 1918 р. в Києві відбулося таємне засідання Українського національного союзу, де розглядалося питання про збройний виступ проти режиму П. Скоропадського. Присутні відхилили ідею негайного відновлення Української Центральної Ради. На цьому засіданні було обрано тимчасовий верховний орган Української Народної Республіки - Директорію у складі Володимир Винниченко (голова), Симон Петлюра, Ф. Швеця, А. Макаренка та П. Андрієвського. Директорія створювалася з конкретною метою - для ліквідації гетьманського режиму. Після здійснення цієї мети и передбачалося по-новому визначити форму державної організації УНP.

110) Перший Український Фронт - 1 серпня 1914

111 Голодомор в Укарїні був складовою політики сталінського режиму у побудові «соціологічної моделі» яка базувалась на форсованій індустріалізації.