- •21. Верхній карниз (другий рівень).
- •34. Профільований руст (другий рівень)
- •47. Стилізовані аттики (другий рівень)
- •60. Огородження балконів (другий рівень)
- •73. Дахівка (другий рівень)
- •86. Топографічна зйомка (другий рівень)
- •99. Влаштування з/б балок (другий рівень)
- •112. Дренаж – кільцевий, внутрішній (другий рівень)
60. Огородження балконів (другий рівень)
Види форм
1. Класична прямокутна. Перила для балкона подібної форми гармонійно поєднуються з будь-яким фасадом, візуально доповнюючи собою геометрію споруди.
2. Напівкругла. Таке огородження порушує прямі лінії стін і тим самим акцентує увагу глядача на деталях художнього кування.
3. Пряма. Фрагменти прямокутної форми відмінно виглядають між колонами.
4. Фігурна. Складні дугоподібні, напівкруглі і ламані лінії підкреслюють собою елегантність будівлі.
Стилі
У давні часи десятиліттями багато слідували моді на якийсь один стиль. Сучасні технології дозволяють вибирати як мінімум з декількох десятків. Починаючи від вітіюватого бароко і рококо, закінчуючи ультрасучасними хай-теком і мінімалізмом, з його лаконічними і строгими ідеями.
Матеріали, які використовуються для виготовлення огороджень із чорного металу або кованих:
Профільні труби.
Калібрований квадрат.
Полоса.
Металічні листи.
Готові декоративні елементи.
Ковані елементи.
61. П’єци матеріал виготовлення., спосіб опалення..
Кахель (нім. kachel) — тонкі випалені керамічні плитки прямокутної форми, якими облицьовують стіни, печі і т п.
До суміші для виготовлення плитки входить глина, кварцовий пісок та карбонатні чи фельдшпатові породи — алюмосилікати, зокрема польовий шпат. Глина забезпечує пластичність маси, кварц утворює "скелет" плитки, а інші надають вигляду обпаленій плитці.
Для плитки використовують найчастіше червону або безбарвну глину, рідше — дорожчий каолін.
63) Вертикальне планування.
Вертикальне планування - комплекс заходів, спрямованих па перетворення рельєфу в технічних і композиційних цілях. Вертикальне планування передбачає: • організацію поверхневого стоку з території; • збереження цінних існуючих рослин і грунтового покриву; • спорудження терас, сходів, підпірних стінок; • насипання ярів, риття виїмок під водойми і т.п.
Від вертикального планування залежать відведення поверхневих вод з планованої території, розвиток водостічної мережі в плані, економічність її вирішення. Земляні роботи з вертикального планування бажано виконувати після закінчення нульового циклу, прокладки всіх підземних комунікацій і устрою корит під проїзди і тротуари.
Вертикальне планування проводиться так, щоб розміщення земляних мас не викликало зсувних і просадочних явищ, порушень режиму грунтових вод і заболочування території. Планувальні відмітки території населеного місця намічаються на основі наступних вимог: збереження по можливості природного рельєфу, грунтового покриву та існуючих зелених насаджень; забезпечення відводу поверхневих вод із швидкостями, які виключають ерозійні процеси; мінімізація загального обсягу земляних робіт з дотриманням, як правило, нульового балансу в обсягах виїмки і насипу в межах планованої площі, з урахуванням черговості будівництва; обмеження по можливості висоти підсипання при необхідності накладення підошви фундаментів в материковий шар. Вийнята з котлованів під фундаменти і підвали земля часто використовується для пристрою необхідного мікрорельєфу і додання території забудови мальовничості. Вертикальне планування населених місць повинна забезпечувати: прийнятні позначки для зведення будівель і споруд; допустимі для руху транспорту і пішоходів ухили на вулицях і площах; самопливний стік поверхневих вод (виняток становлять замкнуті улоговини); менший обсяг земляних робіт при найкоротших відстанях переміщення земляних мас. Вертикальне планування вимагає першочергового рішення висотного положення міських магістралей, вулиць і внутрішньоквартальних проїздів. Потім комплексно вирішуються загальна композиція забудови та організація рельєфу територій кварталів і мікрорайонів, проектуються інженерні споруди (мости, шляхопроводи, розв'язки транспорту та ін.)
64. Фіксація дефектів. Деформації будинку - тріщини
Руйнування фасаду, як правило, починається з появи тріщин. Їх потрібно усувати негайно, щоб запобігти більш серйозних руйнувань. Будь які тріщини на фасаді без зволікання закладають. Через тріщини в зовнішні стіни буде проникати волога, погіршиться їх теплоізоляція, з'явиться цвіль, а взимку замерзла в них вода призведе до ще більших руйнувань. Оздоблення фасаду може почекати — головне - це припинення руйнування будинку.
При обстеженні фасаду виявляються причини його руйнування, визначають шляхи їх усунення і ремонтні склади. Причин виникнення тріщин багато: волога всередині стін, усадка матеріалів, хімічна агресивність атмосфери або зрушення будівельних конструкцій.
Тріщини можна умовно розділити на три групи. Тріщини кожної групи мають схожі причини появи і зовнішній вигляд.
До тріщин 1-ї групи по зовнішньому вигляду слід відносити дрібні волосяні та сітчасті, обмежені верхнім шаром штукатурки. Їх поява пов'язана з усадковими процесами в шарі штукатурки, які можуть виникати через занадто товстий шар штукатурки, неправильного її нанесення, порушення пропорції її складових (або дуже дрібного піску).
Тріщини 2-ї групи — Більш широкі, починаючись в цегляній кладці, проходять шар штукатурки і мають потужні відгалуження. Своїми геометричними формами повторюють кам'яну кладку, перемички і перекриття. Можливі причини: насичення стін вологою через порушення гідроізоляції між фундаментом і стіною (цоколем) або низькою паропроникністю опоряджувального шару; погано закладені шви кам'яної кладки і стиків; штукатурка наносилася на занадто вологу стіну; в кладці використовувався різнорідний камінь, що по-різному реагує на зміни температури і вологості.
Тріщини 3-ї групи пов'язані з переміщеннями будівельних конструкцій відносно один одного. Такі тріщини зазвичай широкі і відкриті. Розширюючись догори, вони пронизують стіну на всю товщину. Перш за все, слід встановити їх точну причину появи. Якщо будинок новий (1-2 роки), то тріщини можуть виникати через нерівномірного просідання грунту в основі фундаменту або сил морозного здимання (глина на глибині промерзання). Залежно від причини переміщень фундаменту роблять його посилення (наприклад, буроін'єкційними палями) або влаштовують теплоізоляцію по всьому його периметру.
Перед закладенням тріщини на фасаді, її «розкривають», а всі відшарування видаляють. Потім стіну грунтують: стара пухка основа зміцнюється, а на щільній не всмоктуючій основі виникає місток зчеплення. Після цього тріщину зашпаровують шпаклівкою.
65 Темні плями на цоколі.
Заволоження, промерзання цоколю Основні джерела замокання фундаментів будівлі:
1 – зволоження фасадів та цоколів будівель опадами;
2 – зволоження цоколів будівель водою з розбризкуванням – відбій води від відмостки;
3 – замокання підземних частин будівель інфільтраційними водами;
4 – зволоження внутрішніх поверхонь стін внаслідок конденсації водяної пари;
5 – старе асфальтове покриття
Так як зовнішні поверхні приземної частини стін та цегляних фундаментів будівлі підлягають регулярному поверхневому замоканню (зволоженню) слід виконати наступні невідкладні протиаварійні роботи:
1. Віднайти та реставрувати (відновити) стару існуючу водовідвідну
систему, підключивши до неї наявні водостічні труби.
2. Виконати осушення цегляних фундаментів по периметру підвалу
методом зведення класичного вентиляційного екрану, який широко
застосовувався в часи будівництва даної споруди.
3. Виконати ззовні надійну та довговічну вертикальну гідроізоляцію
цегляних фундаментів по периметру споруди, де відсутній підвал.
4. Виконати вентиляційно-ревізійні приямки в місцях з’єднання
водостічних труб з водовідвідною системою.
5. Виконати відмостку у вигляді декоративного килима – рваного
профілю.
6. Виконати заходи по зміцненню зруйнованого обличкування цоколя з
пісковика.
№ 66. Темні плями на штукатурці партеру. Говорять про засолення та заволоження стін.
Партер (архітектура) — нижній поверх будинку,з якого починається головний вхід в будинок.. Може бути високим (розташований на кілька сходинок вище рівня землі) та низьким (такий, що починається від рівня землі). Нижче партера- цокольний житловий поверх будинку,або підвальні приміщення.
Через те ,що партер знаходиться низько до відмітки землі- часто з’язвляються дефекти через капілярне підтягування вологи, через зміни пов’язані з безпосередньо механічними пошкодженнями-відсутність водовідведення, вібрації…. Та ін..
Заходи:
А) Профілактичне відсолення – методом накладання вологих компресорів, або методом електроосмосу, при необхідності- перекладки частини стіни
Б) профілактичне забезпечення від волги полягає: - нанесення гідрофобних розчинів на лице стіни.
Гідрофобізація- забезпечення поверхні та внутрішньої структури стіни від проникнення вологи в різних її варіантах з одночасною можливістю випаровування вологи, яка знаходиться в стіні. Для гідрофобізації використовують розчини рідкого скла, силікону, натуральних або синтетичних синтетичних субстанцій воскових,синтетичної живиці.
70. Крокви.
Незадовільний стан покриття призводить до підви-щення вологісного режиму дерев’яних елементом тов кроквяної системи і горищного перекриття та передчасного їх зносу.
Найбільш поширені наступні дефекти кроквяної системи: тріщини (розшарування) кроквяних і накосних ніг, відколи у вузлових сполученнях, прогини кроквяних ніг, прогонів, наявність гнилі в конструк-тивних елементах крокв, ослаблення болтових і цвяхи-девих з’єднань.
Вади деревини — це недоліки окремих її ділянок, які знижують якість та обмежують можливості використання. Вади деревини можуть бути пов'язані з відхиленнями від нормальної її будови, пошкодженнями та захворюваннями. Їх поділяють на такі групи: тріщини, сучки, пошкодження комахами, грибами, трухлявинами, дефекти форми стовбура, вади будови деревини, рани, ненормальні відкладення в середині деревини, хімічні забарвлення. Вплив вад на придатність деревини для будівельних потреб залежить від їхнього місця розташування, виду, розмірів ураження, а також від призначення деревини. Сортність деревини встановлюють з урахуванням наявних вад. Їхнє походження може бути різним. Одні з них утворюються у період росту дерева, інші – у період зберігання та експлуатації.
71. Стільці- Середня частина п'єдесталу, цоколя
72.Прогони.
прогін - конструктивний елемент споруди, горизонтально розташована балка. прогін опирається на несучі конструкції споруди (стіни, колони, пілони), підтримує інші балки і кровлю споруди. Може виготовлятися із металу, залізобетону і дерева. металеві прогони можуть бути суцільними або решітчастими. Дерев'яні прогони бувають суцільними, або можуть мати закрите чи відкрите поперечне січення.
