60. Загальний огляд Африки.

Африка є другим за величиною після Євразії материком планети; площа з

островами становить понад 30 млн км2, чисельність населення — понад 650

млн чол. Екватор розділяє континент на дві практично рівні частини,

початковий меридіан також пролягає через Африку. Отже, вона водночас

розташована у чотирьох півкулях планети — північній, південній, західній

та східній. Територія Африки простяглася з півночі на південь на 8 тис.

км, а із заходу на схід — на 7,5 тис. км.

У північній частині більшу частину території займає пустеля Сахара, а в

південній — центральне плато. Найвищою точкою материка є вулкан

Кіліманджаро (5895 м), а найнижчою — озеро Ассаль у Джибуті, яке на 153

м нижче рівня океану.

Гори Атлас розміщуються на північному заході, Капські — на півдні

материка. На півдні розташовані пустелі Калахарі, Намібійська та Керу.

По обидва боки від екватора простягаються пояси сухих саван, які

називаються Сахель. Савани і пустелі займають 80 % території материка.

Середньомісячні температури влітку становлять 25~30, а взимку — 10~25°С.

У пустелі Сахара зареєстровано найвищу на Землі температуру повітря — 58

°С. Але в горах бувають температури нижче 0 °С. Щорічно взимку в горах

Атлас випадає сніг, для них притаманна висока сейсмічність. Наприклад,

землетрус 1960 р. Аф повністю зруйнував місто Агадир на атлантичному

узбережжі Марокко.

Багато опадів випадає в екваторіальній зоні — 1500-2000 мм на рік. На

узбережжі Гвінейської затоки цей показник ще вищий — 3000-4000 мм. На

північ і південь від екватора кількість опадів зменшується (100 мм і

менше у пустелях).

Основний водостік спрямований до Атлантичного океану. Третина Африки —

це область внутрішнього стоку. На більшості африканських рік є пороги,

тому вони малопридатні для судноплавства. Але ріки Африки багаті на

гідроресурси та рибу. Великі озера Танганьїка та Вікторія

використовуються для рибальства та як транспортні артерії.

Вічнозелені вологі екваторіальні ліси характерні для екваторіальної зони

і прибережних районів субекваторіальної зони. На північ і південь від

них — розріджені тропічні ліси, які переходять у савани, а потім у

зпустелені савани.

За площею лісів Африка поступається лише Латинській Америці, але

вирубування перевищує природний приріст лісів, що викликає тривогу.

Надрові запаси Африки дуже різноманітні. Африка багата на корисні

копалини світового значення: руди чорних і кольорових металів, алмази,

золото. Понад ЗО % світових мінералів, зокрема понад 50 % алмазів і

близько половини золота, видобувається в Африці. Алмази видобувають у

Центральній та Південній Африці, золото, уран — у Південній Африці, руди

заліза, алюмінію — у Західній Африці, міді, кобальту, берилію, літію — в

основному в Південній Африці, фосфорити, нафту, природний газ — у

Північній і Західній Африці. Найбільші поклади міді у Демократичній

Республіці Конго та Замбії, бокситів — у Гвінеї, а залізних руд — у

у

Мавританії.

Здебільшого мінеральна сировина високоякісна і видобувається відкритим

способом.

Отже, ресурси для господарювання Африка має.

Далі зупинимося на історичних даних.

Приблизно наприкінці VI тис. до н. е. в долині нижнього Нілу виникла

найдавніша з відомих цивілізацій світу — єгипетська. За дві тисячі років

до нашої ери єгиптяни підтримували торговельні зв'язки з багатьма

регіонами Африки та Азії. Єгипет захопив Нубію у II тис. до н. є. і там

виникло королівство Куш. Воно зберегло єгипетську культуру, а власне

Єгипет підкоряли ассірійці, перси,

греки, римляни. Усередині IV ст. н.е. королівство Куш було підкорене

королівством Аксам, яке розташовувалося на північно-ефіопських

височинах.

Згодом виникли цивілізації суданських народностей, давніми державами

яких були Гана, Канет, Сонгай, Хауса. Більшість з них існували до

початку VIII-IX ст. У VIII ст. до н. є. північне узбережжя Африки

колонізували фінікійці. Саме вони у 814 р. до н. є. заснували Карфаген.

Греки колонізували Кіренайку та Єгипет у IV ст. до н. є. Карфаген

зруйнували римляни у 146 р. до н. є. Після цього вони поширили свій

вплив на Північну Африку від Марокко до Єгипту. Карфаген та Александрія

стали центрами поширення християнства у Нубії (V-VI ст.) у формі

коптистського вчення. Племена вандалів у 415 р. захопили Північну

Африку, прибувши туди з Іспанії. Візантія упродовж 533-548 pp.

заволоділа цим регіоном. Корінне населення Північної Африки — бербери —

торгували із суданськими державами, користуючись караванними шляхами

Сахари. Араби у 540 р. захопили Єгипет і до початку наступного століття

встановили контроль над північним узбережжям Африки. Араби принесли в

Африку іслам. В XI ст. цю релігію вже сповідували суданські народності.

До XIV ст. іслам поширився по Східній Африці.

1. Характеристика високо розвинутих країн світу.

2. Характеристика середньо розвинутих країн перехідної економіки.

3. -

4. Характеристика країн центрально-керованої економіки.

5. Характеристика країн, що розвиваються.

6. Типологія країн світу за площею чисельністю географічним положенням.

7. Типологія країн світу за формами правління та адміністративно-територіальним устроєм.

8. Сучасна політична карта світу, етапи її формування в ХХ столітті.

9. Охарактеризувати мінеральні ресурси світу.

10. Охарактеризувати земельні ресурси світу.

11. Охарактеризувати водні ресурси світу.

12. Охарактеризувати рекреаційні ресурси світу.

13. Охарактеризувати ресурси Світового океану.

14. Типи відтворення населення світу.

15. Поняття демографічного вибуху його причини і наслідки.

16. Поняття демографічної кризи її причини і наслідки.

17. Предмет і методи економічної і соціальної географії.

18. Світові релігії.

19. Міжнародні організації.

20. Світове господарство, його структура.

21. Характеристика центрів світового господарства.

22. Міжнародний географічний поділ праці.

23. НТР та її основні риси.

24. Географія нафтової промисловості світу.

25. Географія газової промисловості світу.

26. Географія хімічної промисловості світу.

27. Електроенергетика світу.

28. Альтернативна енергетика.

29. Географія чорної металургії.

30. Географія кольорової металургії.

31. Машинобудування світу.

32. Географія зернових культур.

33. Географія технічних культур.

34. Географія тваринництва.

35. Географія транспортного комплексу.

36. Екологічні проблеми людства, шляхи їх розвинення.

37. Демографічні проблеми людства та шляхи їх вирішення.

38. Глобальні проблеми війни і миру на планеті.

39. Кількість населення Землі, його природній рух.

40. Міграційні процеси в світі, механічний рух населення.

41. Урбанізація. Види і темпи урбанізації в країнах світу.

42. Комплексна характеристика Німеччини.

43. Комплексна характеристика Великої Британії.

44. Комплексна характеристика Франції.

45. Комплексна характеристика Італії.

46. Комплексна характеристика Польщі.

47. Комплексна характеристика Росії.

48. Комплексна характеристика Японії.

49. Комплексна характеристика Китаю.

50. Комплексна характеристика Індії.

51. Комплексна характеристика Мексики.

52. Комплексна характеристика Канади.

53. Комплексна характеристика Туреччини.

54. Комплексна характеристика ПАР.

55. Загальна характеристика Австралії.

56. Загальна характеристика нової індустрії.

57. Загальний огляд країн Західної Європи.

58. Загальний огляд Східної Азії.

59. Загальний огляд Латинської Америки.

60. Загальний огляд Африки.