25. Географія газової промисловості світу

Природний газ як паливо має багато позитивних властивостей, зокрема високу теплотворну здатність, транспортабельність, більшу, порівняно з нафтою і вугіллям, екологічність. Усе це створює передумови для нарощування його використання в комунальному господарстві, промисловості, включаючи електроенергетику, на транспорті. Тому частка природного газу в структурі світового енергоспоживання має тенденцію до постійного збільшення.

Динаміка світового видобутку природного газу свідчить про безперервне поступове зростання добування газових ресурсів у другій половині XX ст. Згідно з даними прогнозу ООН, до 2015 р. вона збільшиться приблизно до 4 трлн м3, а до середини майбутнього століття - до 7 трлн м3.

У 1990-х роках XX ст. зростання абсолютних обсягів видобутку газу відбувалося в більшості регіонів світу (за винятком СНД І Латинської Америки), але його темпи не були однаковими: найвищими вони виявилися в Азії, а найпомірнішими - у Західній Європі, Північній Америці й Африці. Відповідно дещо змінилася і частка цих регіонів у світовому видобутку. Якщо порівнювати цю частку з 1950-1960 рр., то головні зміни полягають у зменшенні частки Північної Америки і збільшенні частки всіх інших регіонів. З 15 країн - найбільших виробників газу 6 належать до країн Європи, 7 - до країн, що розвиваються, і 2 (Росія та Узбекистан) входять до складу СНД. Для порівняння можна також зазначити, що ще в 1970 р. до першої десятки країн з видобутку природного газу належали Радянський Союз, сім країн Західної Європи та Північної Америки і тільки дві країни, що розвиваються, - Іран і Мексика.

Споживання природного газу в світі мало відрізняється за обсягами від його виробництва, оскільки майже весь газ одразу ж спрямовується у газорозподільні мережі. Однак співвідношення трьох груп країн, окремих географічних регіонів світу і тим більше окремих країн у споживанні природного газу значно відрізняється від аналогічного співвідношення його видобутку.

Частка країн Європи у споживанні природного газу (50 %), як і можна було очікувати, більша, ніж їх частка у виробництві, а частка країн, що розвиваються (17 %), і країн з перехідною економікою (33 %) - менша. У 1990-х роках ці показники, хоч і повільно, але продовжували змінюватися: у країнах з перехідною економікою - у бік скорочення, а в двох інших групах країн - у бік збільшення.

На третьому місці перебуває Західна Європа; її частка у світовому споживанні природного газу протягом 1980- 1990 рр. залишалася досить стабільною. Серед окремих країн цього регіону виокремлюються Німеччина (80 млрд м8) і Велика Британія (90 млрд м8), потім - Азія, де швидко зростають обсяги споживання газу в Китаї, Індонезії, Малайзії, Саудівській Аравії, Ірані, ОАЕ. Частка Латинської Америки у світовому споживанні газу порівняно невелика і до того ж відносно стабільна, а частка Африки поки залишається незначною.

26. Географія хімічної промисловості світу.

Хімічна промисловість - галузь, що виробляє продукцію з вуглеводневої, мінеральної та іншої сировини шляхом її хімічної переробки. Хімічна промисловість світу в останні десятиріччя розвивається досить швидкими темпами. Найбільш повно вона представлена в розвинутих країнах світу. Перші сім її представників (США, Японія, Німеччина, Франція,Велика Британія, Канада та Італія) виробляють понад 75 % хімічної продукції світу. Лідером є США, які найбільше виробляють науко-містких видів хімічної продукції. Так, за виробництвом хімічних волокон СШАпосідають перше місце у світі (понад 25 % світового виробництва).

У Європі традиційно виробництвом хімічної продукції виділяються такі країни: фармацевтикою - Франція,Німеччина й Угорщина, парфумерією - Франція, Велика Британія, країни Бенілюксу, косметикою - Франція,Швеція і Латвія, виробництвом кіно- і фотоплівки - Німеччина, Чехія тощо.

Хімія потребує багато води, палива та енергії. Для виробництва 1 т хімічних волокон потрібно у 25 разів більше води, ніж для виплавки 1 т чавуну, і в кільканадцять разів більше, ніж для виплавки 1 т міді, свинцю або цинку. Загалом норми витрати води на 1 т продукції в хімічній промисловості коливаються від 50 м3 у виробництві хлору й соди до 6000 м3 у виробництві синтетичних волокон. Чимало галузей хімічної промисловості потребують також значної кількості палива й енергії. 

Хімічні компанії - світові лідери за обсягами продаж - здебільшого представники Європи. Перше місце належить відомій німецькій компанії BASF AG, якій за рік вдається продати продукції на суму понад 53 млрд дол. Друге місце посідає американська Dow Chemical (понад 46 млрд дол.), третє - британська Shell Chemicals (35 млрд дол.). Наступні два місця посідають німецька Вауеr АG (понад 34 млрд дол.) і британська INEOS (33 млрд дол.). Хімічна промисловість у країнах "третього світу" має свою специфіку. Вони потенційно володіють багатими ресурсами - нафтою, природним газом, фосфоритами, природною сіркою, різними мінералами. Однак свої можливості не використовують. А промисловість, що існує, майже повністю зорієнтована на експорт. Загалом країни, що розвиваються, не забезпечують себе необхідними продуктами хімічної промисловості, за винятком мінеральних добрив і побутової хімії. Не вистачає в цих країнах ліків, отрутохімікатів, якісних барвників, синтетичних волокон. Уся ця та інша хімічна продукція завозиться із розвинутих країн світу.