- •Екологія та її основні розділи.
- •Техноекологія: поняття, об’єкт, предмет і основні завдання.
- •Основні поняття.
- •Види забруднень навколишнього середовища: інградієнтне, параметричне, біогенетичне, стаціонарно-деструкційне забруднення.
- •Імпактне, регіональне, фонове забруднення.
- •Оцінка параметрів забруднення в навколишньому середовищі.
- •Кларки елементів в ноосфері.
- •Технофільність.
- •Міграції хімічних елементів.
- •Загальні особливості техногенної міграції.
- •9. Стадії видобування нафти.
- •10. Вугільна промисловість.
- •11. Вугільна промисловість в Україні
- •1.Способи зменшення шкідливих викидів при перетворенні вугілля
- •2.Одержання коксового газу
- •3. Одержання рідкого та газоподібного палива у вигляді синтетичної нафти чи природного газу газифікацією, метанацією, гідрогенізацією та піролізом
- •1.Загальна характеристика транспортної галузі
- •2.Залізничний транспорт
- •3.Типи локомотивів та їх ознаки
- •4.Характеристика впливу залізничного транспорту на екологію
- •5.Причини забруднення повітря, грунту
- •6.Шумове забруднення
- •7.Заходи боротьби зі шкідливим впливом
- •1.Автомобільнтй транспорт
- •2.Класифікація автомобілів за призначенням, шляховими регламентаціями та родом двигуна
- •3.Токсичні, нетоксичні речовини відпрацьованих газів автомобільних двигунів та їх вплив на навколишнє середовище
- •4. Заходи боротьби зі шкідливим впливом автомобілів на навколишнє середовище
- •5.Дія присадок,нейтралізаторів (плазменних, рідинних, каталітичних та термічних)
- •15. Характеристика сільського господарства.
- •16. Тваринництво та його вплив на екологію.
- •18. Рекультивація порушених земель. Етапи рекультивації.
- •19. Розподіл грунтів за ступенем порушення.
- •20. Відходи, їх класифікація.
- •21. Екологічні проблеми харчової промисловості
Імпактне, регіональне, фонове забруднення.
Глобальний моніторинг – важливий етап для оцінки глобальних проблем навк. серед. Здійснюється на 3 рівнях:
імпактному рівні- вивчає забруднення на невеликих територіях.
Регіональнй - вивчає міграційні та трансформації забруднюючих речовин в певних регіонах, областях.
Фоновий- спостереження проводять у біосферномих заповідниках де не спостерігається господарська і виробнича діяльність і обмежений антропогенний вплив.
Оцінка параметрів забруднення в навколишньому середовищі.
за рівнем моніторингу забруднюючі речовини класифікують на різні класи. До системи екологічних нормативів цих речовин належать гранично допустима концентрація викидів. Для оцінки забруднюючими речовинами н. с. використовують коефіцієнт забруднення, який являє собою відношення вмісту речовин досліджених об’єктів до гранично допустимої концентрації або до фонової концентрації.
К=Среч/ГДКреч > 1; К=Среч/Сфон >=1; <1.
Більше=1- виявлено, менше 1- не виявлено.
Кларки елементів в ноосфері.
Кларк – це середнє арифметичне значення вмісту хімічних елементів в літосфері
Вимірюється в тонах.
Ноокларки – числа, які вказують середній вміст (в %) хімічних елементів у даному космічному тілі, в межах зони, доступної для впливу людини (в надрах у вузькому їх розумінні).
Загальна тенденція розвитку ноосфери полягає в збільшенні технофільністі. Найбільшу глобальну технофільність мають Cl, С, вона вельми висока у Pb, Sb, Zn, Cr, Sn, Mo, Hg.
Загальна маса Кларків хімічних елементів складає 3,9*1018 тон.
За Кларком всі хімічні елементи мають здатність до накопичення O, Si, Fe, Mg.
Технофільність.
Ступінь використання елемента відносно його вмісту в літосфері називають його технофільністю.
Поняття «технофільність елементів» було введено О.І. Перельманом (1973). Показником технофільності є відношення маси щорічного видобутку елемента до його кларку в літосфері. Технофільність елементів змінюється в часі і залежить від використання і видобутку визначених груп елементів.
Загальна тенденція розвитку ноосфери полягає в збільшенні технофільністі. Найбільшу глобальну технофільність мають Cl, С, вона вельми висока у Pb, Sb, Zn, Cr, Sn, Mo, Hg.
Біофільність.
Біофільність елементів (за А.І. Перельманом) - це відношення середнього вмісту елементів в живій речовині планети до кларку цього елементу. Чим вище технофільність і менша біофільність, тим хімічні елементи на даному етапі розвитку техногенної діяльності небезпечний для живих організмів, тим більш його деструктивна активність.
Міграції хімічних елементів.
Міграція (хімічних елементів) – переміщення хімічних елементів у земній корі та на її поверхні, яке призводить до їх розсіяння або концентрації в окремих ділянках земної кори у вигляді певних мінералів. Відбувається у вигляді розчинів, розплавів, газів та у грубодисперсній формі.
Має місце в природних геохім. процесах і веде до їх розсіяння або концентрації. М.е. визначається властивостями самих атомів, переважно їх зовнішніх електронів і, меншою мірою, ядер, а також фіз.-хім. умовами (температурою, тиском, рН і т. д.). Причина М.е. – безперервна зміна фіз.-хім. умов середовища. М.е. може відбуватися у вигляді вільних атомів (інертні гази, пари ртуті), молекул (азот, кисень, вуглекислий газ), простих і комплексних йонів, золей колоїдних розчинів. Особливе значення у земній корі має водна М.е. Розрізняють зовнішні та внутрішні фактори цієї міграції. До зовнішніх належать т-ра, тиск, значення рН та Eh, концентрація елементів, властивості хім. зв’язків, явища гідратації, гравітаційні властивості. До внутрішніх належать властивості самих елементів (валентність, розмір йонів та молекул, будова електронної оболонки, потенціал іонізації, спорідненість до електрона та ін.).