3.Типи локомотивів та їх ознаки

Історично склалося, що на залізничних шляхах існує два типи тяги. При одному з них на локомотивах знаходиться запас пального, води, необхідних для виробництва енергії, завдяки якій рухається поїзд. Запаси пального, води і мастильних матеріалів поповнюються у спеціальних екіпірувальних пунктах. Локомотиви іншого типу тяги не мають власного джерела енергії, а отримують її ценралізовано через контактну мережу від тягових підстанцій.

Звідси і назви цих видів тяги: автономна; неавтономна.

Локомотиви автономної тяги поділяються за найбільш характерними ознаками принципом дії їх теплових машин. Такими на паровозах є парові машини –використовується пара, яка виробляється паровим котлом. На тепловозах використовують дизелі – двигуни внутрішнього згоряння, робота яких грунтується на самоспалахуванні палива, що подається в циліндри, при стисненні повітря. На неелектрифікованих дільницях шляхів приміські і міські пасажирські перевезення виконуються дизельними поїздами. Два перші або останні вагони є моторними, частину пасажирського приміщення в них займають дизельні установки. В газотурбовозах джерелом енергії, вироблюваної для руху поїзда, є установка з газотурбінними двигунами. Газотурбовози поки що менш економічні, ніж дизельні двигуни, і тому не мають широкого використання.

Локомотиви неавтономної, чи електричної, тяги класифікують також на основі її найбільш характерної ознаки – за родом струму і напруги у контактній мережі. На сучасних дорогах використовують дві системи: постійного струму напругою 3 кВ та змінного струму напругою 25 кВ і частотою 50 Гц.Існує ще й комбінована система тяги, яка займає проміжне значення. До неї відносяться контактно-акумуляторна система та дизель-контактна, обидві мають електричні тягові двигуни. Цей вид тяги використовується для пасажирських перевезень на відносно невеликі відстані на дорогах, які мають електрифіковані шляхи. На таких дільницях електричні тягові двигуни мають отримувати енергію від контактної мережі. Після виходу за її межу енергія до тягових двигунів поступає від акумуляторів, розташованих на контактно-акумуляторному рухомому потязі.

Тягові двигуни дизель-контактного локомотиву отримують на неелектрифі кованих ділянках живлення (енергію) від генераторів, які приводяться в дію дизельними двигунами потягу. На електричній тязі виконуються 70 % всіх пасажирських перевезень і близько 80 % приміських.

Електрифікація залізниць забезпечила збереження значної кількості дизельного палива, необхідного в інших галузях народного господарства.

4.Характеристика впливу залізничного транспорту на екологію

Забруднення, яке спричиняє залізничний транспорт, можна розмежувати на три частини: забруднення повітря; грунту; шумове та вібраційне забруднення.

Рівень забруднення повітря класифікується часом розпаду речовин, що виділяються при роботі ДВЗ. Кількість викидів у повітря залежить від режиму роботи двигуна. 7-8% відпрацьованих газів є токсичними, 2-3% – картерні гази, пари палива.

Потяги хоча і впливають дуже негативно, але, порівняно з автомобільним транспортом, вплив значно менший, тому що на одиницю енергії, що виділяється при спалюванні одиниці палива, виконується більша робота.

При розгляді забруднення грунту враховується відстань 1 км. Класифікується кількістю сухих та рідких викидів. На 1 км шляху за рік скидається 200 м3 стічних вод, 12 т сухого сміття, 3,5 т сажі. За даними 1996 року, кількість свинцю у 30-метровій зоні навколо залізничних колій збільшилась в 15 разів. Сьогодні відбувається забруднення грунту металевою стружкою та пилом того вантажу, який перевозиться.

Рівень шуму біля залізничного полотна під час проходження потяга сягає 100-120 Дб.