Тема 3. Методи керівництва персоналом.

1.Суть і класифікація методів керівництва.

2.Адміністративний вплив.

3.Організаційний вплив.

4.Матеріальне заохочення.

5.Методи соціального впливу та моральне стимулювання.

6.Методи переконання.

7.Комплексне використання методів керівництва.

1.Суть і класифікація методів керівництва.

Методи керівництва – це способи впливу менеджера на підлеглих працівників для виконання мети і завдань організації.

Методи керівництва класифікують на:

1)адміністративний вплив;

2)організаційний вплив;

3)матеріальне заохочення;

4)соціальний вплив та моральне стимулювання;

5)переконання.

Мистецтво керівництва містить у собі три завдання:

• володіти методами управління;

• володіти методами керівництва;

• володіти умінням реалізувати методи управління як безпосередньо, так і в процесі використання методів керівництва.

2.Адміністративний вплив.

Методи адміністративного впливу – це методи, які базуються на владі керівника, на його правах, дисципліні та відповідальності.

Розумне адміністрування неможливе без використання заходів стимулювання, переконання, виховання та розвитку ініціативи. Всі ці заходи призначені підкріпити та підсилити адміністрування.

Дії менеджера при адміністративному впливі:

1.наказ;

2.розпорядження;

3.положення;

4.інструкція;

5.інструктивні листи;

6.статут;

7.правила внутрішнього розпорядку;

8.вимоги до працівників;

9.оцінка працівників;

10.правила приймання та звільнення працівників.

Успішне адміністрування передбачає насамперед чіткої структури організації, визначення функцій, прав та обов’язків працівників. Також необхідна чітка трудова дисципліна і висока відповідальність працівників за своєчасне та якісне виконання завдання.

Здійснюючи керівництво, менеджер може бути в одній із трьох ситуацій:

перша – коли конкретний процес адміністрування регулюється тією чи іншою чинною правовою нормою. У цьому випадку дії менеджера закріплені правовим актом, а порушення його призведе до юридичної відповідальності;

друга – коли діяльність менеджера правовою нормою не передбачена, але визначена моральною, етичною нормою;

третя – коли адміністративний вплив здійснюється у рамках практики, що склалася у даній організації.

Багато адміністративних рішень менеджера обов’язково повинні приймати ту чи іншу конкретну юридичну форму:

• наказу;

• розпорядження;

• положення;

• інструкції;

• інструктивного листа.

Це забезпечує їм дієвість і тягне відповідальність за невиконання цих актів.

Правові норми допомагають формувати волю менеджера шляхом визначення, що дозволено, а що ні, з точки зору законності.

Правові норми поділяють на:

• забороняючі;

• установочні;

• альтернативні.

Це дозволяє менеджеру гнучко діяти при прийнятті та виконані рішень.

До правових актів відносяться:

• Конституція;

• Закони;

• Укази;

• Кодекси;

• Постанови;

• Правила (внутрішнього трудового розпорядку).

У роботі менеджера важливу роль мають всі галузі права, а особливо необхідні знання адміністративного, трудового права, господарського законодавства.

Для правильної організації адміністративного впливу особливе значення має чітке уявлення про компетенції, юридично закріплених правах та обов’язках менеджера.

Повноваження менеджера – це його право на владно-розпорядчу діяльність, видання актів управління.

До повноважень менеджера відносяться також встановлення дисциплінарної та адміністративної відповідальності, прийняття заходів з недопущення порушень дисципліни.

Серед прав менеджера є право відміняти, призупиняти, змінювати свої раніше прийняті рішення, а також рішення нижчих керівників або органів.

Менеджер має право давати працівникам завдання і покладати на них відповідальність.

Види відповідальності менеджера:

• адміністративна;

• дисциплінарна;

• матеріальна;

• кримінальна.