2. Податкова система України

Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків та обов’язкових платежів, що надходять до бюджетів різних рівнів бюджетної системи. Українською державою визначені такі принципи побудови її податкової системи:

1) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності шляхом введення пільг, спрямованих на розвиток виробництва;

2) обов`язковість (тобто запровадження норм та системи відповідальності за їх порушення);

3) рівнозначність і пропорційність (більші податки на більші прибутки);

4) рівність та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

5) соціальна справедливість (підтримка малозабезпечених шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, що отримують високі та надвисокі доходи);

6) стабільність незмінності податків і зборів, а також їх ставок і пільг протягом бюджетного року);

7) економічна обгрунтованість;

8) рівномірність сплати (встановлення термінів сплати, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат);

9) компетенція;

10) єдиний підхід до встановлення податків і зборів

11) фіскальна достатність

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

- система оподаткування повинна мати інвестиційну і соціальну спрямованість;

- застосування при оподаткуванні обгрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку або доходу;

- умови оподаткування мають бути прості і зрозумілі для платників;

- мають бути удосконалені міжбюджетні відносини;

- має розпочатися реальний процес зменшення податкового тягаря за рахунок зменшення податкових ставок і одночасного збільшення податкової бази.

Екзаменаційний білет №8

1.Фінансові ресурси держави

Фінансові ресурси – це сукупність доходів та надходжень, які перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення. Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки: державного, підприємницького та приватного.

У розпорядженні держави знаходяться ресурси бюджетної системи, централізованих і окремих децентралізованих фондів грошових коштів, а також державних фінансових інституцій (Національного банку, державних кредитних установ тощо). Джерелами фінансових ресурсів підприємств є статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, резервний фонд, фонди економічного стимулювання. Джерелом утворення фінансових ресурсів є вироблений валовий внутрішній продукт. Із трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення, і вони починають діяти як складова частина економічного механізму. Основні напрями використання фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави:

- розвиток народного господарства та структурна його перебудова;

- фінансування закладів соціальної сфери;

- соціальний захист населення;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- охорона навколишнього середовища;

- управління; оборона країни;

- створення матеріальних та фінансових резервів.

Напрями використання фінансових ресурсів підприємств:

- розширене відтворення і розвиток підприємств;

- вирішення соціальних проблем;

- матеріальне стимулювання;

- створення фінансових резервів;

- задоволення інших потреб.

Потенційна дієздатність фінансових ресурсів залежить від двох основних чинників. Насамперед, безумовно, від їх загального обсягу. Домінуючою проблемою у фінансах є, як правило, нестача ресурсів. Тому першочерговим завданням провідних фінансових органів та інституцій – міністерства фінансів та центрального банку – завжди є створення передумов та всебічне сприяння зростанню обсягів фінансових ресурсів при забезпеченні стабільності національної грошової одиниці. Але не меншою мірою продуктивність фінансових ресурсів обумовлюється їх раціональним розміщенням, яке має забезпечити як вільний доступ до ресурсів, так і стимулювання ефективності їх використання.