Питання та завдання для самоконтролю:

1. Які ситуації вимагають обрати ту чи іншу форму виступу?

2. Які різновиди підготовки до виступу є найбільш ефективними? Чому?

3. Визначте переваги та вади четвертого різновиду підготовки до виступу.

4. «Одна тема виступу може слугувати різним цілям». Наведіть приклади таких тем.

5. Яким чином можна зібрати інформацію для відповіді на питання про рівень слухацької аудиторії?

Творче завдання:

Підготуйте основу виступу на тему «Моє неулюблене заняття».

Література

1. Гаймакова Б., Макарова С., Новикова Н., Оссовская М. Мастерство эфирного выступления. – М., 2007.

2. Зарецкая Е.Н. Риторика: теория и практика речевой коммуникации. – М., 1998.

3. Кривоносов А. Основы спичрайтинга: Учебное пособие – СПб., 2003.

4. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989.

5. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1989.

6. Сагач Г.М. Золотослів: Навч. посібник. – К., 1993

7. Сопер Поль. Основы искусства речи. – М., 1992.

8. Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1989.

Тема 4. Структура публічного виступу

(Початок виступу. Підготовка головної частини. Закінчення виступу).

Початок виступу найважливіший для промовця: чи подолає він хвилювання, чи зуміє встановити контакт зі слухачами, чи зуміє стисло викласти тему виступу та пояснити його розподіл на окремі питання?

 На початку виступу:

• коротка пауза;

• глибоке дихання;

• повільне мовлення;

• спокійні й упевнені погляди на присутніх.

 Вступ стосується слухачів, а закінчення – суті проблеми, викладеної у виступі.

Треба уникати шаблонного початку. Починати треба з того, що близьке слухачам, пов’язане з місцем проживання, роботою тощо. Ще оратори Давнього Риму радили привертати увагу слухачів у вступі приємними для них речами. Ви можете приготувати декілька вступних зауважень, мета яких зацікавити слухачів, сформулювати та пояснити ваш намір. П. Сопер наводить такий приклад вступу промови: «Що таке реклама? Пропаганда. Я хочу показати вам, як реклама застосовує дотепні методи пропаганди, щоб спокушати вас і інших довірливих покупців». Останнє речення – виклад спеціального тематичного завдання. Воно визначає й обмежує його. Після закріплення його в свідомості можна переходити до основної частини виступу.

 Вступ не має бути: надто серйозним, надто сухим і надто довгим.

Мета вступу – стисло пояснити зміст, завдання промови та вказати часткові питання, на яких автор збирається спинитися.

 Слухачі побоюються промовців, які починають «за царя Панька», довго говорять про історію певного питання, а коли дійдуть до суті, то промову треба закінчувати. Ще одна помилка – починати промову з цікавого випадку, факту, які не стосуються теми.

Основа виступу – схема його основних положень, які потім заповнюються деталями.

Головне питання, як упорядкувати окремі думки, положення? Найкраще йти від простого до складного. Промовець має постійно стежити, чи все, що він говорить, зрозуміле слухачам.

Можна впорядкувати думки за методом хронологічної послідовності.

Іноді інформацію впорядковують на основі локального принципу.

Увагу слухача треба привернути з самого початку, але цікаві пригоди та думки слід тримати напоготові, щоб протягом виступу час від часу посилювати свій вплив на слухачів.

Крива виступу:

на початку інтерес і увага слухачів підіймаються досить високо, далі трохи спадають, а наприкінці промови неухильно підіймаються до найвищої точки.

У виступі можна користуватися кількома формами викладу:

1. Опис – промовець описує чуттєві враження від змальовуваного предмета, явища природи місцевості. Фахівці називають цю форму викладу найменш цікавою. Надто довгий і детальний опис викликає нудьгу.

2. Розповідь про події, учасниками яких були певні люди. Нерухоме й неживе мало цікавить людей.

3. Виклад певного твердження за допомогою аргументів. Якщо ви хочете вплинути на людину, то треба відмовитися від суб’єктивного підходу до подій і фактів, про які говорите, і ставитися до них об’єктивно.

Закінчення виступу складається з двох частин: узагальнення головних думок; підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, заклик до виконання певних дій залежно від характеру виступу).

Помилок у закінченні припускаються ті, хто належно не підготував його основи і не визначили, що ж вони хочуть сказати слухачам, у чому їх переконати.

Про наближення фіналу виступу слухачів треба повідомити. Після цього промову дійсно треба закінчити протягом 2-3 хвилин.

Ніколи не закінчуйте виступ словами: «Це й усе, що я хотів вам сказати».

 Закінчення вирішує, що саме слухачі запам’ятають, що вони візьмуть з вашого виступу.

Прикінцеві речення треба записувати, як і початкові. Жодного експромту! Записані речення не можна читати. Їх треба вивчити напам’ять.