26Імпресивна функція поетичного мовлення

Полягає у дії мовлення,на людину,не залежно від того,як вона це сприймає.використовуються різні засоби щоб домогтися від читача бажаного для автора результату.

27Індивідуальний стиль, стиль напряму, стиль доби

 Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу.

       Основні літературні напрями:         - бароко (XVII — XVIII ст.);         - класицизм (XVIII — початок XIX ст.);         - сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.);         - романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.);         - реалізм (друга половина XIX ст.);         - модернізм (кінець XIX — XX ст.);         - імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо;         - постмодернізм (з 1980-х pp.).          Індивідуальний стиль — явище неповторне. Він є свід­ченням мистецького таланту автора.

 Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, про­блеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони «перепускаються» через особистість митця.

28Історія літератури як розділ літературознавства

Історія літератури як розділ літературознавства Істо́рія літерату́ри — вивчає особливості розвитку художньої літератури у зв’язках і взаємовпливах. роль окремих письменників і творів у літературному процесі. формування родів,видів,жанрів,напрямів,течій. Досліджує розвиток літератури у зв’язку з розвитком суспільства.,соціальним,культурним середовищем,від найдавніших часів до сьогодення

29Категорії адресата в рецептивній естетиці і теорії літературної комунікації

30Категорії змісту і форми

31Композиція літературного твору

Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу.

Композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. Теоретично в загальних рисах окреслюються певні спільні підходи до розуміння функцій композиції у творах літератури. На тематичному рівні композиція з хаосу, плину подієвого матеріалу вибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергує реальне з уявним, фантастичним. Просторово-часова послідовність завдяки компонуванню набирає принципового значення, будується або тільки згідно з причинно-наслідковими залежностями, або враховує авторське бачення (чи його сваволю).

32Композиція сюжетних ліній (чергування, обрамлення, перехрещення)

33Композиція сюжету

Сюжéт - сукупність подій, дій, що визначають характер зображуваного;система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору;тема, об'єкт зображення в живописному, музичному творі і т. ін.

композиції сюжету:

Пролог (не завжди), Експозиція, Зав'язка, Розвиток дії, Кульмінація, Розв'язка, Постпозиція, Епілог (не завжди)

34Концепція О.Потебні

35Лінгвокомунікативна теорія Р.Якобсона

36Лірика та її жанри

До лірики (греч. lyrikos - вимовний під звуки ліри) належать віршовані твори малого розміру.

У ліриці увага художника зосереджена на відтворенні епізодів із внутрішнього життя людини. Поет уловлює зародження почуття, зображує його розвиток, наростання і деякий фінал - як осмислення саморозвитку.

Цей рід літератури охоплює безліч віршованих жанрів, наприклад: елегія, романс, газель, сонет, пісня, вірш і т.д. Усі жанри ліричної поезії розрізняються з великою часткою умовності, хоча в минулому критика рекомендувала поетам строго дотримувати їхні внутрішньовидові, жанрові ознаки. Більше поширення одержало членування лірики на жанри по тематичній ознаці - лірика пейзажна, філософська, любовна і т.п.