- •Перелік умовних скорочень
- •Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами:
- •Мета дослідження:
- •Завдання дослідження:
- •Практичне значення отриманих результатів:
- •Впровадження результатів досліджень:
- •Особистий внесок пошукача:
- •Апробація результатів роботи:
- •Розділ 1
- •1.1. Етіологічний чинник varicella zoster інфекції
- •1.2. Епідеміологія та контроль за вітряною віспою
- •1.3. Сучасні уявлення про патогенез вітряної віспи
- •1.4. Імунопатогенетичні особливості вітряної віспи
- •1.5. Питання адаптації військовослужбовців
- •1.6. Клінічні прояви вітряної віспи
- •1.7. Сучасна діагностика varicella zoster інфекції
- •1.8. Лікування вітряної віспи у дорослих
- •1.9. Профілактика вітряної віспи
- •Висновки до розділу 1.
- •Розділ 2
- •2.1. Дизайн дослідження та характеристика обстежених хворих
- •2.1.1. Дизайн дослідження, критерії включення / виключення
- •2.1.2. Характеристика обстежених хворих
- •2.2. Характеристика та схеми застосування досліджуваних препаратів
- •2.3. Методи дослідження
- •2.3.1. Клінічна діагностика
- •2.3.2. Лабораторна діагностика
- •Загальний аналіз крові
- •Визначення деяких імунологічних показників
- •Визначення фенотипу лімфоїдних клітин непрямим імунофлуоресцентним методом на проточному цитофлуориметрі
- •Визначення цитокінів методом кількісного імуноферментного аналізу
- •Молекулярно-біологічний метод
- •2.4. Методи статистичного аналізу
- •Висновки до розділу 2.
- •Розділ 3
- •3.1. Епідемічна ситуація з вітряної віспи у Збройних силах України
- •3.2. Клінічні прояви вітряної віспи у військовослужбовців
- •Динаміка захворюваності на вітряну віспу за 5 років
- •Розподіл хворих за ступенем тяжкості перебігу та формою вітряної віспи
- •Динаміка змін загального рівня лейкоцитів та лейкоформули, % (m±m)
- •3.3 Вірусний профіль при вітряній віспі у дорослих хворих
- •3.4. Імунопатогенетичні зміни при вітряній віспі у військовослужбовців
- •3.4.1. Стан клітинної та гуморальної ланки імунної відповіді
- •Динаміка деяких показників гуморальної ланки імунної відповіді (m±m)
- •Динаміка змін показників гуморальної ланки імунної відповіді
- •3.4.2. Стан цитокінової ланки імунітету
- •Показники досліджуваних цитокінів по групам (m±m)
- •Динаміка змін досліджуваних цитокінів по групах
- •3.5. Ускладнення вітряної віспи у дорослих хворих
- •Динаміка виявлення ускладнених форм вітряної віспи за 5 років
- •Взаємозв’язок тривалості висипу та наявності пустулізації*
- •Висновки до розділу 3.
- •Розділ 4
- •4.1. Застосування аміксину у дорослих хворих на вітряну віспу
- •4.1.1 Клінічна ефективність аміксину та особливості вірусного профілю
- •Частота клінічних ознак у хворих на вітряну віспу
- •Динаміка змін лейкограми крові під впливом аміксину (м±m)
- •4.1.2. Імуномодулююча активність аміксину
- •4.1.2.1. Вплив аміксину на основні компоненти клітинного та гуморального імунітету
- •Динаміка імунологічних показників клітинної ланки* при застосуванні аміксину (м±m)
- •Динаміка деяких імунологічних показників гуморальної ланки* при застосуванні аміксину (м±m)
- •4.1.2.2. Вплив аміксину на цитокінову регуляцію імунної відповіді
- •4.1.3. Небажані явища лікування аміксином
- •4.2. Застосування лімфоміозоту з енгістолом у хворих на вітряну віспу
- •4.2.1. Клінічна ефективність лімфоміозоту з енгістолом та особливості вірусного профілю
- •Динаміка змін лейкограми крові
- •4.2.2. Імуномодулююча активність лімфоміозоту та енгістолу
- •4.2.2.1. Вплив лімфоміозоту з енгістолом на основні компоненти клітинного та гуморального імунітету
- •Динаміка деяких імунологічних показників клітинної ланки* при застосуванні антигомотоксичних препаратів (м±m)
- •4.2.2.2. Вплив лімфоміозоту з енгістолом цитокінову регуляцію імунної відповіді
- •Динаміка змін цитокінового профілю, залежно від схеми лікування (м±m)
- •4.2.3. Небажані явища антигомотоксичної терапії
- •Висновки до розділу 4.
- •Розділ 5
- •Нозологічна структура інфекційної захворюваності
- •Аналіз і узагальнення результатів дослідження
- •Висновки
- •Практичні рекомендації
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Д одаток в
- •Референтні значення деяких імунологічних показників крові
- •Додаток г
- •Референтні значення деяких цитокінів крові*
- •Додаток д
- •Додаток е Етапи дискримінантного аналізу (скорочено)
- •Список використаних джерел
3.4.2. Стан цитокінової ланки імунітету
Окремої уваги в імунопатогенезі різноманітних інфекцій заслуговує система цитокінів, яка скеровує поляризацію диференціації Т-лімфоцитів (Th0) у напрямку Th1 або Th2. У результаті аналізу цитокінопродукції під час ВВ виявлено суттєві перевищення референтних значень прозапальних та протизапального (IL-4) цитокінів, що висвітлено у табл. 3.12.
Таблиця 3.12
Показники досліджуваних цитокінів по групам (m±m)
Показник |
Показники гуморальної ланки імунітету |
|||
М |
m |
Мin |
Max |
|
До лікування |
||||
TNF-α |
291,0 |
12,4 |
42,7 |
710,8 |
IL-1β |
787,1 |
27,3 |
129,8 |
1305,8 |
IL-4 |
361,2 |
15,7 |
812,0 |
17,8 |
IL-8 |
315,9 |
13,3 |
37,9 |
631,8 |
IFN-γ |
122,0 |
16,7 |
4,9 |
1100,6 |
Після лікування |
||||
TNF-α |
325,1 |
10,4 |
27,0 |
636,6 |
IL-1β |
842,2 |
18,9 |
220,4 |
1293,8 |
IL-4 |
410,8 |
16,5 |
56,7 |
837,6 |
IL-8 |
377,7 |
13,9 |
43,8 |
681,1 |
IFN-γ |
86,5 |
12,1 |
2,1 |
864,4 |
У табл. 3.12 показано, що показник TNF-α до лікування коливався в межах від 200,5 до 355,6 пг/мл, перевищуючи норму в 40–72 рази. Після завершення лікування рівень TNF-α характеризувався меншим розподілом (314,7 – 338,4 пг/мл, перевищення норми в 64–69 разів).
Показник IL-1β до лікування перевищував нормальні значення у 76–80 разів (765,2 – 809 пг/мл). В результаті лікування відбулося не значиме зменшення показників IL-1β у всіх групах спостереження.
До лікування рівень IL-8 коливався в межах 364,9–398,9 пг/мл та перевищував норму в 28–35 разів, а після лікування у всіх групах суттєво не відрізнявся, хоча внаслідок лікування відбулося його збільшення.
Виходячи з отриманих даних, зауважимо, що менше за все приймав участь в реакціях імунітету при ВВ у дорослих протизапальний IFN-γ, який до лікування перевищував норму лише в 3,3 –7,6 разів. У результаті лікування встановлено, що показники IFN-γ недостовірно знизились.
Рівень протизапального IL-4 до лікування істотно перевищував нормальні значення в 15–20 разів (317,4–404,7 пг/мл). Протягом лікування відбулося збільшення показників IL-4, проте різниця виявилася не значимою.
У табл. 3.13 представлено динаміку змін показників цитокінопродукції під час лікування.
Таблиця 3.13
Динаміка змін досліджуваних цитокінів по групах
Показник |
Динаміка (у %) |
Середнє значення (%) |
||
І група (АМ) |
ІІ група (ЛІЕН) |
КГ |
||
TNF-α |
+56,9 |
+1,3 |
-4,8 |
17,8 |
IL-1β |
+17,8 |
+2,4 |
+1,1 |
7,1 |
IL-4 |
+17,8 |
+16,8 |
+5,8 |
13,5 |
IL-8 |
+20,5 |
+27,0 |
+11,8 |
19,8 |
IFN-γ |
-34,1 |
-29,4 |
-23,3 |
-28,9 |
Аналіз даних табл. 3.13 показав, що лікування в цілому справляло позитивний вплив на цитокінопродукцію у хворих всіх груп: так рівень TNF-α підвищився на +17,8%, IL-1β – на +7,1%, IL-4 – на +13,5%, а IL-8 – на +19,8%. Водночас динаміка IFN-γ характеризувалась зниженням продукції даного цитокіну на -28,9%.
Максимальна стимуляція прозапальної та протизапальної ланки цитокінопродукції у вигляді значимого збільшення TNF-α, IL-1β, IL-8 та IL-4 відбулась у І групі. Характерним для ІІ групи було зіставне збільшення IL-4 та IL-8. Останній відіграє важливу роль у атракції лейкоцитів до місця запалення упродовж перших днів від початку захворювання, а його зміни суттєво не впливають в подальшому на іормування адаптивного (специфічного) anti-VZV імунітету.
Проведення параметричного кореляційного аналізу, дозволило встановити найбільш значимі прямі (помірні за силою) зв’язки: між показником IFN-γ до та після лікування (r=0,87; p<0,001), між рівнями IL-1β та IL-8 до лікування (r=0,44; p<0,001), між показником IL-8 до та після лікування (r=0,38; p<0,001), а також між рівнями IL-1β до та після лікування (r=0,37; p<0,001). В той же час, встановлено статично значиму обернену кореляцію між IL-4 до лікування та TNF-α після лікування (r=-0,29; p=0,001).
Клініко-лабораторне зіставлення показало достовірні кореляційні залежності у вигляді зворотного (помірного) зв’язку між показником TNF-α до лікування та максимальною температурою тіла (r=-0,34; р<0,001), а також тривалістю підсипань (r=-0,27; р=0,002). До того ж, встановлена позитивна помірна кореляція між рівнем IL-1β після лікування та максимальною температурою тіла (r=0,27; р<0,002), між показником IL-1β до лікування та CD16+ після лікування (r=0,25; р<0,004), а також IgМ до лікування та TNF-α після лікування (r=0,25, p=0,003).
Таким чином показано, що в результаті лікування відбулася стимуляція утворення прозапальних цитокінів, більш ніж протизапальних. Це свідчить про модуляцію імунітету в напрямку Th1 диференціації Т-лімфоцитів та найбільш адекватно відповідає гостроті ВВ та клітинних імунних реакцій.
