4.1.3. Небажані явища лікування аміксином

Під час проведення дослідження проводився моніторинг та оцінка наявності небажаних явищ, що могли бути пов’язані із застосуванням препарату. При цьому клінічно значимих небажаних явищ від застосування аміксину ІС не виявлено. Теоретично до небажаних явищ при лікуванні АМ можна віднести явища незначного «блокування» клітинної (CD3+, CD4+ та CD16+) та гуморальної (IFN-γ) ланки імунітету у хворих на ВВ. Блокування інтерфероногенезу (IFN-γ) носить зворотній характер та відновлюється при збільшенні проміжків між прийомами препарату.

4.2. Застосування лімфоміозоту з енгістолом у хворих на вітряну віспу

Зарубіжні літературні джерела вказують на ефективність застосування КГП при різноманітних вірусних захворюваннях як у клінічній практиці, так і в лабораторних умовах [³⁰⁸, ³⁰⁹, ³¹⁰]. Нашу увагу привернув КГП енгістол з непрямою противірусною активністю, а також лімфоміозот, як засіб активного впливу на реакції імунітету та цитокінопродукцію [99].

4.2.1. Клінічна ефективність лімфоміозоту з енгістолом та особливості вірусного профілю

Для оцінки ефективності застосування комбінації лімфоміозоту та енгістолу (ЛІЕН) визначали вплив на клінічний перебіг ВВ у дорослих (характер температурної реакції, тривалість висипань, швидкість регресу висипань, час лікування в стаціонарі) пацієнтів другої дослідної (ІІ) групи, що налічувала 48 хворих (середній вік 19,7±0,2 роки).

Хворі поступали переважно на 1-й день від початку захворювання – 39 (81,25%) хворих, на 2-3 день – дев’ять хворих (18,75%). За ступінем тяжкості ВВ в групі ЛІЕН переважали пацієнти з перебігом: легкої тяжкості (60,4%), середньої тяжкості (37,5%) та тяжким перебігом (2,1%). Тривалість перебування хворого в стаціонарі складала в середньому 9,5±0,5 доби, що менше ніж в КГ – 9,9±0,5 доби (р<0,001) тощо.

Загальна тривалість лихоманки в дослідній групі достовірно не відрізнялась від показника КГ, та коливалась від 0,5 до 6 діб, в середньому 2,1±0,2 доби (р<0,05). Відсоток ускладнень складав 20,8% (в порівнянні з КГ – 45,2%), що ймовірно було обумовлено більшою часткою легких форм хвороби.

Порівняльний аналіз скарг пацієнтів ІІ групи, в лікуванні яких застосовували ЛІЕН, та КГ виявив незначні відмінності, які представлені в табл. 4.6.

Таблиця 4.6

Клінічна симптоматика у хворих з вітряною віспою

Скарги / симптоми	ІІ група (n=48)	Контрольна група (n=42)	Достовірність різниці відсотків (р)
Головний біль	7 (14,6%)	3 (7,1%)	>0,1
Загальна слабкість	21 (43,8%)	33 (78,6%)	0,011
Озноб	3 (6,3%)	2 (4,8%)	>0,1
Висип на шкірі (або слизових)	48 (100%)	40 (95,2%)	<0,001
Свербіж шкіри	27 (56,3%)	17 (40,5%)	>0,1
Утруднене носове дихання	-	2 (4,8%)	-
Біль у горлі	2 (4,2%)	6 (14,3%)	>0,1
Підвищення температури тіла	17 (35,4%)	21 (50%)	>0,1
Припухання лімфатичних вузлів	1 (2,1%)	2 (4,8%)	>0,1

У табл. 4.6 показано, що загальна слабкість зустрічалась достовірно частіше у хворих КГ (р=0,011), а скарги на висип на момент поступлення в ІІ групі (р<0,001). При цьому, екзантема спостерігалась у 83–95% хворих в перші дні захворювання. В дослідній групі найчастіше визначались свербіж шкіри, загальна слабкість та підвищення температури тіла. На нашу думку, дещо менший відсоток екзантеми в КГ був пов’язаний з індивідуальними психологічними особливостями пацієнтів, а також малою кількістю елементів висипу в недосяжних для самостійного огляду місцях при легкому перебігу ВВ.

Шкірні прояви ВВ на тлі лікування ЛІЕН характеризувались достовірно значимо (р<0,05) менш тривалим періодом регресу висипки, що відбувався протягом 6,4±0,3 діб.

Наступні клінічні показники у хворих ІІ групи достовірно не відрізнялись від КГ: період підсипання висипу від 1 до 4 діб (2,4±0,1 діб); загальна тривалість лихоманки в дослідній групі перевищувала показник КГ та була в межах від 0,5 до 6 діб, в середньому 2,8±0,3 доби; тривалість фебрильної температури тіла коливалась у межах від 0,5 до 3 діб (0,6±0,1 діб).

Одним з клінічних аспектів застосування КГП є вплив ЛІЕН на показники лейкограми загального аналізу крові, представлений нижче, у табл. 4.7.

Таблиця 4.7