1)Інновації,

2) Інвестиції

3)інформаційні тех­нології,

які сприятимуть випуску конкурентоспроможної продукції українськими підприємствами і

виходу їх на світовий ринок.

Іншим важливим напрямком структурних перетворень є

прискорене зростан­ня частки невиробничої сфери і завдяки цьому потужний розвиток людських ресурсів.

Форми організації виробництва

©1) комбінування – об'єднання технологічно пов’язаних між собою підприємств , продукція одного з них є матеріалом , напівфабрикатами для іншого;* поєднання на одному підприємстві кількох виробництв - доцільно за умови комплексного використання сировини або послідовної обробки сировини . ©2) спеціалізація – зосередження основної діяльності підприємства на виробництві вузького кола продукції, товарів і послуг; * виробництво підприємством обмеженого асортименту продукції або надання послуг у невиробничій сфері. (Пр: м/б = технологічна (на заготовках), подетальна( виробництво окремих вузлів і комплектуючих) та по предметна (на складанні готової продукції ); ©3) кооперування – встановлення виробничих зв’язків між підприємствами , кожне з яких спеціалізується на виробництві окремих частин одного виробу;* кооперування – наслідок різних форм спеціалізації є потреба у кооперуванні , тобто поєднанні зусиль, спрямованих на виробництво готової продукції. ©4)* концентрація – зосередження виробництва на великих підприємствах – створює великі екологічні проблеми. © Собівартість – це витрати підприємства ( у грошах ) на виробництво і реалізацію одиниці продукції .* *©Продуктивність праці показує скільки продукції виробляється за одиницю часу, залежить від рівня технічного оснащення , кваліфікації робітників та відповідних умов праці.

Усі ці форми організації виробництва тісно пов'язані між собою і є наслідком суспільного поділу праці.

Останнім часом знизилася роль машинобудування (з 28,4% до 15,1 %), харчової промисловості (з 18,7 % до 14,9%);

зросла роль чорної металургії (22,9 %), електроенергетики (16,5%).

.= різні форми організації виробництва/ :

Загальна характеристика промисловості.

Промис­ловість - входить до галузей матеріального виробництва;

визначає ефективність господарства країни,

завдяки експорту промислових товарів бере безпосередню участь у зовнішніх економічних зв'язках.

стимулює розвиток торгівлі й транспорту.

Промисловість разом зі сферою наукових досліджень є головною базою науково-технічного прогресу всіх галузей господарства.

парті.

Галузева структура промисловості. Промисловість України пред­ставлена всіма галузями, що існують . Галузь промислово­сті - це сукупність підприємств, які характеризуються

1)єдністю еко­номічного призначення виробленої продукції,

2)однорідністю перероб­люваної сировини й основних матеріалів,

3)спільністю технологічного процесу й виробничої інфраструктури,

4) професійним складом кадрів

5)специфічними умовами праці.

*Основними показниками розвитку га­лузі промисловості є

1)частка галузі в загальному обсязі промислового виробництва,

2)темпи розвитку,

3)валовий прибуток,

4)вартість знарядь праці або виробничого потенціалу,

5)кількість працівників у галузі та ін.

*За призначенням продукції:

А )галузі, що виробляють засоби виробництва. Це галузі важкої промисловості, або базові галузі. До них належать металургійна промисловість, хімічна, лісова та машинобудування. Іншу групу утворюють

Б) галузі, що виробляють предмети споживання. Це насамперед харчова і легка промисловість. Співвідношення обсягів виробництва між двома групами на користь першої групи.

ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ ЗА ХАРАКТЕРОМ ВИРОБНИЦТВА

Добувні галузі:

1) паливна: нафтова. Газова, вугільна, торф'яна;

2)гірничодобувна; * Гірничо - добувна промисловість займається тільки видобутком сировини й па­лива з надр землі.

3)видобуток металургійної, будівельної та іншої сировини.

Переробні галузі:

Переробні галузі - це галузі, підприємства яких переробляють сировину і матеріали.

1) виробництво електроенергії, газу, води; металургійна промисловість і обробка металу;

2) металургійна промисловість і обробка металу;

3) машинобудування;

4) хімічна;

5) лісова;

6) промисловість будівельних матеріалів;

7) легка;

8) харчова.

*Ресурсо- та енергозалежність української промис­ловості.

Ресурсомісткість вітчизняної промислової продукції пере­вищує світовий рівень удвічі-втричі, а енергоємність - у шість-дев'ять разів.

При цьому частка галузей, які обслуговують науково-технічний прогрес у структурі господарського комплексу України, у кілька разів нижча, ніж у розвинутих країнах.

ДОБУВНА - 8,5%

ВИРОБНИЦТВО ТА РОЗПОДІЛ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, ГАЗУ, ВОДИ – 14,8%

ПЕРЕРОБНА – 76,7%

виробництво коксу та продуктів нафтопереробки – 8.2 %

металургія та обробка металу - 24.7 %

харчова – 14,3 %

машинобудування – 14,4 %

хімічна та нафтохімічна - 6.2 %

целюлозно-паперова – 2%

легка

ІV) Територіальні особливості розміщення промисловості України. На території нашої країни сформовані промислові пункти, центри, вузли і райони.

* Найбільшими промисловими районами є

Донецький,

Придніпровський,

Прикарпатський,

Побузький.

У країні функціонують понад 70 промислових вузлів, найпотужнішими з яких є

Київський,

Харківський,

Донецький,

Запорізький.

Майже 250 міст України ви­конують функції промислових центрів.

Галузі промисловості розміщені по території країни загалом нерівномірно.

* Найбільшим промисловим потенціалом вирізняються східні області України.

у західних областях він вкрай низький.

Значне зосередження промислових підприємств в окремих областях має ряд негативних наслідків, 1)забруднюється довкілля,

2) скупчується надмірна кількість населення,

3)значно викорис­товуються природні ресурси.

* вдосконалення територіальної організації

= варто розван­тажити найбільші промислові райони, де зосереджена надмірна кількість великих підприємств важкої промисловості;

= розмістити нові підприємства в малих і середніх містах;

= обмежити розвиток еко­логічно небезпечних підприємств у районах зі значним забрудненням довкілля;

= поліпшувати внутрішню структуру старих промислових комплексів.

*Реструктуризація промисловості.

= зростає частка тих галузей, які виготовляють продукцію, що має попит у населення.

= орієнтація промисловості на експорт - підтримка галузей, які мають попит на Світовому ринку і розвиток яких може дати реальні прибутки країні.

= підтримка галузей промисловості, які виробляють продукцію, здатну замінити імпортні товари і витіснити іноземних конкурентів.

= привати­зація промислових підприємств

= створення акціонерних товариств відкритого (ВАТ) та закритого (ЗАТ) типу = підприємства колективної форми власності.

= укрупнення промис­лових підприємств на основі малих і середніх,

= утворення промис­лово-фінансових груп і промислових корпорацій, які об'єднують не лише промислових виробників, а й фінан­сово-кредитні установи.

Промисловість виготовляє знаряддя праці та предмети споживання. Найважливіші комплекси –

паливно – енергетичний,

металургійний,

м/б,

лісо виробничий .

Виділяють :

1) видобувні галузі – видобувають різні види палива і сировини з надр, тому їх розвиток залежить від розміщення і запасів корисних копалин; 2) обробні галузі – займаються переробкою чи обробкою сировини (металургія, м/б, та інші ). Зростає частка продукції ЧМ, деревообробної і целюлозно – паперової і зменшується – м/б, легка . ВО (виробничі об'єднання) – організаційно згруповують підприємства, які виробляють однакову продукцію, або ті , що мають тісні виробничі зв’язки. ©ВО – єдиний виробничо – господарський комплекс, що складається з промислових підприємств, науково – дослідних, конструкторських та інших організацій. / *Зростанню ефективності виробництва сприяють

Україні потрібна структурна перебудова промисловості

в напрямі зменшення частки матеріало –та енергомістких галузей,

потрібно стимулювати розвиток трудомістких сучасних галузей промисловості, невиробничої сфери, впроваджувати нові передові технології.

= Основна частина галузей промисловості України належить до

= Для розвитку промисловості Україна має:

• природні ресурси;

• науковий потенціал;

• кваліфіковані кадри.

Але у результаті переходу від планової до ринкової еко­номіки спостерігається руйнування й закриття багатьох про­мислових підприємств, слабкість матеріально-технічної бази, «відтік» кращих фахівців за кордон.

Більша частина вироб­ничих фондів в промисловості фізично зношена в цілому на 50 % • У результаті розпаду СРСР було втрачено зв'язки з пос­тійними партнерами, різко зросли ціни на енергоносії, що призвело до різкого спаду в промисловості, продукція стала неконкурентоспроможною

= Для виведення промисловості із кризи необхідно:

= відмовитися від матеріало- і енергоємних виробництв;

= збільшити обсяг продукції легкої та харчової промисло­востей;

= експортувати конкурентоспроможну готову продукцію металургійного, хімічного, машинобудівного й інших комплексів;

= перевести розвиток промисловості з екстенсивного на інтенсивний шлях.

9