68. Базові принципи телебачення. Типи телепередач.

Базовими принципами телебачення є: серійність, оперативність, сітка телемовлення, трансляцінність повідомлень, континуальність, дискретність.

Серійність передач дає змогу глибоко розробляти певні теми, а оперативність приваблює глядача, сітка програм надає передачам телебачення звичності (вмикаючи телевізор у певний час і в певний день, ми знаємо, що побачимо). Тому основу телебачення складають саме регулярні передачі, що повторюються в один і той же час, в один день тижня. Серед таких серійних передач програми українського державного телебачення - «УТН» та інші, що мають свого постійного глядача. Трансляційність - найвища форма оперативності, що здійснюється завдяки матеріальним носіям інформації: телесигналу. Трансляція події забезпечує симультанність (збіг події і її сприйняття телеглядачами). Континуальність - тривалість інформативного процесу, що не має видимого фіналу (ще один базовий принцип ТБ). Дискретність-тобто роздільне, уривчасте повідомлення, що є ніби фрагментом інформаційного випуску, програми.

69. Специфіка телекомунікацій. Виражальні засоби телебачення

Специфіка телекомунікацій.

1. Екранність, тобто відображення фактів і подій у формі рухомих звукозображувальних образів, приковує увагу телеглядачів до телевізора.

2. Наочність телебачення, тобто розповідь і показ події, фактів створюють ефект присутності, безпосереднього знайомства з подіями.

3. Симультанність, тобто трансляцію події, іцо відбувається під час показу, створює ефект присутності.

4. Одночасний вплив на зорове, слухове сприйняття подвоює ефект впливу на телеглядача, подібний до природних масових суб'єктних знакових систем.

5. Використання всіх каналів передачі інформації: лінгвістичного, паралінгвістичного, кінетичного посилює вплив ТБ.

6. Примусовість сітки телепрограм націлює телеглядача на перегляд передач в один і той же час, відриваючи від інших проблем і робіт.

Виражальні засоби телебачення.

Телебачення, як і кожний наступний за виникненням ЗМК, успадкувало від своїх попередників їхні виражальні засоби, що можна поділити на: текстові, звукові, зображувальні, екранні.

Від преси ТБ запозичило: розмір шрифту тексту, колір букв і фону (наприклад, білі букви на синьому фоні), подачу тексту сторінками, поєднання тексту із зображувальними засобами. На телеекрані вербальна письмова мова присутня як у вигляді елементів повідомлень (заставки, титри), так і у вигляді самостійних текстів (телегазети, телетексту), що з'являються на екрані телевізора і при потребі можна видруковати на папір принтером, якщо матеріал є на сайті. Екранні виражальні засоби телебачення запозичило в кіно. Йдеться про монтаж, ракурс, план, кадр, синхронність, відповідність звукового ряду і «картинки».

Та головним засобом спілкування на ТБ є мовлення. Телебачення передає усну мову природньо. Тому істинне відродження усної мови пов'язане саме з телебаченням. Існує соціальна потреба в спілкуванні за допомогою усної мови і найкраще її задовольняє ТБ. Але мовлення на телебаченні принципово відрізняється від ораторської мови, тому хороший лектор не завжди вдало виступає на телебаченні.

Телебачення потребує від виступаючого володіння ораторськими даними, вміння встановити контакт із глядачем, за допомогою очей, інтонації, стилю мовлення. Глядач хоче бачити живі очі людини, яка з кимось спілкується, він хоче бути спостерігачем, учасником. Тележурналіст має не тільки володіти навичками ораторського мистецтва, акторськими здібностями, а й вмінням розговорити співбесідника, підтримувати діалог, і вмінням слухати і чути.

Телебачення, крім того, використовує як засіб впливу магію зображення. Зображення як певна знакова система частково відтворює якісь риси оригіналу, несе інформацію про нього, впливає на підсвідомість аудитори.

Перевагою телезображення є те, що глядач може не володіти спеціальним кодом дешифрування інформації, воно передбачає звичне, загальнолюдське сприйняття. Телезображення різниться від інших знакових систем великою правдивістю інформації, має пізнавальне й оціночне значення.

Телезображення - це специфічні знакові системи, особливе телевізійне мовлення, які треба знати, щоб успішно нести додаткову інформацію глядачам. Телепередача розмовляє з глядачем не тільки мовою слів, через зображення, а й через рухи, міміку, жести, дії учасників передачі. Ефект впливу телезображення криється в наочності, незалежно від волі та бажання глядача.

Через подібність відтворюваного до об'єкту телебачення має найбільшу ступінь документальності. Однак об'єктивність телезображення - це ілюзія. Адже телеоператор може виражати свою оцінку подій через план, кадрування, ракурс. Телезображення інтерпретує дійсність. Воно не є самою дійсністю, хоча порівняно з іншими знаковими системами, найбільш достовірно, точно відтворює її.

До зображувальних виражальних засобів ТБ відносять статичні та динамічні зображення. Статичні зображення: фото, малюнок, карта, графік і т.п., стоп-кадр з відеокасети. Динамічні (рухомі) зображення: кінодокументи, відеозапис, прямий ефір (трансляційна симультанна передача зображення) з студії або місця події.

На телебаченні слово не просто звучить, а отримує свій пластичний контекст, несе логічну, понятійну інформацію, завдяки своїй здатності абстрагуватися. В той же час зображення набуває руху, телепередача - це видовище, дія. Тому тільки синтез усіх знакових систем телебачення забезпечує найефективніший комунікативний вплив.